Четвер, 28 Березня 2024 р.
17 Грудня 2021

КОЛИ ВІЗОК ЗАМІНЮЄ НОГИ…

За статистикою, понад мільярд людей у світі мають певну форму інвалідності. За підрахунками, близько 65 мільйонів могли б користуватися інвалідними візками, однак робить це лише третина з них. Більшість не може собі такого дозволити.

Цю тему «Подолянин» порушив через звернення читачів до редакції.
– Восени мою 80-річну маму розбив інсульт, у неї паралізовані ліва рука і нога. Фактично від жовтня вона прикута до ліжка. Вивезти її на вулицю, щоб хоч трохи подихала свіжим повітрям, змінила обстановку, не можемо, бо не маємо візка. В органах соцзахис­ту нам пояснили, що мати не підпадає під державну програму забезпечення техзасобами. Виходить, що ця проблема лягла на наші плечі, – зателефонувавши до редакції, розповіла кам’янчанка Світлана Михайлівна.
Справді, коли ноги замінює інвалідний візок, саме він є тим пристроєм, що забезпечує людині мобільність, дає змогу хоч ненадовго, але залишити чотири стіни й виїхати у світ. Украй потребують його дітки, які через певні проблеми зі здоров’ям не можуть рухатися самі.
– Правильно підібраний, добре обладнаний інвалідний візок може бути першим кроком на шляху до інтеграції в суспільство дітей, – переконана ще одна кам’янчанка, котра не з чуток знає, що це таке, коли дитина не може самостійно пересуватися. – Повірте, я неодноразово зверталася до соцзахисту щодо забезпечення дитини цим техзасобом реабілітації, однак не все так просто, як написано в законодавстві. Тим паче, що процедура оформлення розтягується на місяці, а техзасіб потрібен уже сьогодні.
А недавно в соцмережах з’я­вився зворушливий допис від жінки, котра звернулася по допомогу до земляків.
«Хоч і доросла, але все ще вірю в новорічне диво. Мене звати Надя. Я – інвалід з дитинства. Останнім часом виникли значні проблеми зі здоров’ям, але, дякуючи Богу та небайдужим, продовжую радіти життю. Останні місяці провела в лікарні. А сьогодні пов­ністю зламався мій інвалідний візок. Я залишилася без своїх ніг… Він давно вже був на межі смерті, але сьогодні зламався остаточно. Про новий і зручний тепер навіть не мрію. Мені б будь-який, бо зовсім залишилася без можливості пересуватися».
Боляче, коли люди залишаються наодинці з бідою. І, справ­ді, часто така ситуація обер­тається головним болем для рідних та близьких. Бо чомусь держава ще не навчилася підставляти плече тим, хто насправді цього потребує. Часто через бюрократичну тяганину, різні відписки, відсутність папірця пацієнти змушені місяцями залишатися в домашньому полоні. Бо ж придбати інвалідний візок за власні кошти можуть не всі. І, як з’ясувалося, в Кам’янці-Подільському фактично немає де взяти його в оренду, бо всі на руках.

ХТО МАЄ ДЕРЖАВНУ ПІДТРИМКУ

Про те, хто має право отрима­ти інвалідний візок та інші техзасоби реабілітації осіб з інвалідністю, запитали в департаменті соцзахисту населення міськради. Там повідомили, що рішен­ня уряду з 1 червня 2021-го спрос­тило процедуру забезпечення осіб з інвалідністю техзасобами реабілітації та дозволило, не виходячи з дому, реалізувати це право:
«До технічних та інших засобів реабілітації, якими забезпечуються особи з інвалід­ністю, діти з інвалідністю й інші окремі категорії населення, належать:
протезно-ортопедичні вироби, в тому числі ортопедичне взуття; спеціальні засоби для самообслуговування та догляду; засоби для пересування; допоміжні засоби для особистої рухомості, переміщення та підйому; меблі та оснащення; спеціальні засоби для орієнтування, спілкування та обміну інформацією.
Для взяття на облік особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю, інша особа або їхні законні представники подають органу соц­захисту населення заяву. Разом із нею на­дають паспорт громадянина Украї­ни та ідентифікаційний код; висновок МСЕК про встановлення інвалідності для осіб з інвалідністю (для дітей з інвалідністю – висновок ЛКК) – у разі, коли особа вперше звертається до органів соціального захисту населення, або змінюється група і причина інвалідності; індивідуальну програму (для особи з інвалідністю та дитини з інвалідністю) або висновок ЛКК (для інших осіб, осіб з інвалідністю, група інва­лідності яких установлена до 1 січня 2007 р. як безстрокова або строк дії якої не закінчився), що містить показання для забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації; довідку про реєстрацію місця проживання для дітей, у тому числі дітей з інвалідністю, віком до 14 років; посвідчення, яке підтверджує право особи на пільги».
По детальну інформацію радять звертатися до департаменту соцзахисту населення (вул.Шев­ченка, 26, кабінет №21), або зателефонувати: 067-314-65-67.
А ще в соцзахисті додали, що інвалідні візки виготовляються за індивідуальними розмірами і доставляються адресно. А ще в них діє пункт прокату, правда, вживаних техзасобів реабілітації. І фактично всі роздані в користування.

ТЕХЗАСОБИ РЕАБІЛІТАЦІЇ ЗАВЖДИ В ПОПИТІ

Також пункт тимчасового і без­оплатного прокату є в місті при територіальному центрі соціаль­ного обслуговування «Турбота». Там нам розповіли, що речі ці не нові, а вживані. Їх надали благодійники та релігійні організації. Переважно ролатори, милиці, туалетні стільці, є декіль­ка інвалідних візків. Але всі ці речі, а їх зо три десятки, теж на руках. Процедура їх отримання проста: пенсіонер чи людина з інвалідністю (старша як 18 років) телефонує, надає виписку з лікарні, що потребує техзасобів реабілітації, і за наявності отримує їх. Переважно беруть на тривале користування.
Подробиці можна дізнатися, зателефонувавши до «Турботи»: 9-13-57, 068-589-83-83 (інформаційний сектор).
Також у центрі нагадали, що в них діє послуга соціального таксі. Скористатися ним можуть особи з інвалідністю І і ІІ груп, які мають захворювання опорно-рухового апарату. Вони надають відповідну довідку від лікаря. Безкоштовно послугу можна отримати двічі на місяць, правда, маршрут обмежений – до закладів охорони здоров’я, державних установ, банків, нотаріусів.

РУКА ПОМОЧІ ВІД «КАРІТАСУ»

Плече милосердя нужденним уже не одне десятиліття підставляє соціальний центр релігійної місії «Caritas-Spes». Діє ця благодійна організація в нас уже три десятиліття, очолює її органіст костелу святих апостолів Петра і Павла Римо-католицької церкви Станіслав НАГОРНЯК.
І якщо розпочинали свою місію, допомагаючи людям у їхніх домівках, то згодом діяльність роз­ширили.
– До нас почали звертатися люди, які травмувалися під час ожеледиці або нещасного випадку, – розповідає пан Станіслав. – Вони потребували так званих алюмінієвих милиць підлокітних. Ми потоваришували з Товариством «Polonia – Kresy» з польського міста Ополе, а саме з неймовірно енергійною пані Кристиною Ростоцькою. Коли вона почула, чого ми потребуємо, змогла дістати і привезти. Доставила нам близько сотні таких милиць, половину ми роздали в Ка­м’янці-Подільському, а решту передали у Хмельницький «Карітас» для воїнів, які зазнали поранень на сході України.
Згодом пані Кристина привезла нам ролатори й інвалідні візки – близько трьох десятків. Усі ми роздали людям, які їх потребували. Прикро, але, на жаль, серед таких є й безвідповідальні. Ще років 10 тому один чоловік взяв два інвалідні візки для тещі та дружини. Вони померли з різницею в тиждень. Коли я його зустрів, поцікавився, чи він пе­редав візки тим, хто у скруті, на що той відповів: «Вони є, я їх у сарай кинув».
Сьогодні в нас є лише один ролатор, якого потребують люди після інсульту, та милиці підлокітні. Візочків немає жодного, хоча потреба є. До мене недавно звернулася мати, дорослий син якої має цереб­ральний параліч. Хлопець кремезний, два метри зросту. Ми надали йому інвалідний візок, однак він потребує більшого. На жаль, поки допомогти з цим не можемо. Бо через локдауни й ковідні обмеження благодійники не можуть нам їх привезти. Маємо надію, що Бог допоможе, і біда з ковідом швидко закінчиться, кордони знову будуть відкритими, і ми отримаємо те, чого потребуємо.

ПРОГРАМА Є, ОТ КОШТІВ БРАКУЄ

Чимало прохань надати техзасоби реа­білітації надходять і до Кам’янець-Подільської міської організації Товариства Червоного Хреста України, яке очолює Ігор ЗЕМСКОВ. Тут про проблему також добре знають і вже намітили шляхи її вирішення. Однак усе впирається в кошти, а точніше – в їх відсутність.
– Проблема справді є, і вона гост­ра. Щоб її вирішити, потрібно мати відповідний ресурс і можливість отримання такої гуманітарної допомоги, – каже Ігор Володимирович. – Те, що могли зробити у цьому напрямку, зробили: оформили необхідні документи щодо необхідності отримання гуманітарних вантажів, зареєтрувалися на митниці, отримали відповідні дозволи. Тобто, юридично наша організація може прийняти таку гуманітарну допомогу. Маємо низку закордонних партнерів, з якими попередньо провели перемовини, і які мають можливість надати техзасоби реабілітації нам. Залишилася одна проблема – забезпечити цю доставку. Йдеться про кошти, які потрібні для доставки і логістичних моментів. Попередні напрацювання і перемовини у цьому напрямку, на жаль, поки виявилися безрезультатними. Тому наразі готуємося до низки акцій, які плануємо провести вже наступного року. Сподіваємося, що активність партнерів, фінансово спроможних структур, благодійників і охочих долучитися таки з’явиться. І обо­в’язково має бути співпраця та підримка від міської влади.
До нас постійно звертаються люди з проханням допомогти з інвалідними візочками, ролаторами тощо. Знаємо, що сьогодні у цьому напрямку працюють релігійні організації. Вони отримують певну гуманітарну допомогу, але вона теж недостатня. Розуміємо, що неефек­тивно працює державна програма щодо забезпечення цієї категорії людей. Бо деякі з них потребують засобів уже сьогодні, а оформлення документів триває певний час.
Тож ми розглядаємо можливість створення пункту прокату, де б люди могли брати інвалідний візок у тимчасове користування, а після отримання нового від держави старий повертали б нам.