РІК НЕ ВІРТУАЛЬНИЙ, ЯК І ПРОБЛЕМИ
Рік, що відходить у небуття, знову минув під лейтмотивом коронавірусу та боротьби з ним. На політичній арені Кам’янеччини також не все просто, особливо це стосується міської громади. Рік 2021-й можна назвати роком притирання і призвичаювання один до одного, до нових меж району, який значно побільшав. Покрупніли й громади колишнього Кам’янець-Подільського району, додавши до своїх меж нові села, стосується це Кам’янець-Подільської міської, Гуменецької, Слобідсько-Кульчієвецької, Жванецької, Староушицької.
З чистого аркуша запрацювала Орининська тергромада. Нові бюджети, нові депкорпуси, а в багатьох і нові очільники громад та старости. Кожному треба було пристосовуватися до змін, навчитися працювати в команді, йти на поступки один одному. Чи всім це вдавалося, і як загалом минув рік, аналізуємо, традиційно гортаючи підшивку «Подолянина».
ПОЛІТИЧНА КРИГА ТАК І НЕ СКРЕСЛА
Одним із найбільш невтішних підсумків року можна назвати політичну кризу в міській владі, яка розпочалася одразу після місцевих виборів, і, на жаль, до кінця року її не тільки не розрулили, а й поглибили.
Нагадаємо, що депутатський корпус розколений на дві частини за ментальними і політичними вподобаннями. З одного боку, це міський голова Михайло ПОСІТКО, депутати від «Свободи» і «Слуги народу» (але не всі). З іншого – депутатська група «Ми – кам’янчани» у складі 19 народних обранців із партій «Європейська солідарність», «За майбутнє», «Рідне місто», «За конкретні справи». Підсилює цю групу частина «Слуг народу».
Наразі більше голосів мають останні, й вони здатні проголосувати за будь-яке власне рішення і заблокувати пропозиції опонентів. Але міський голова за волею законодавства володіє правом вето і в певний момент може зупинити дію цих рішень. Вето можуть подолати тільки дві третини голосів, їх поки «Ми – кам’янчани» не мають.
До сварок депутатів українцям не звикати, і на суперечки в місцевому парламенті багато хто вже дивиться по-філософськи – мовляв, «Що поробиш – це ж депутати… Гнати їх треба». Проте на кінець року небажан-ня дійти консенсусу вилилося в дуже прикру ситуацію – до обумовленої законодавством дати так і не ухвалено бюджет на 2022 рік. А це загрожує відсутністю повноцінного фінансування багатьох життєво необхідних для міста речей.
Досі не завершено засідання 16-ї сесії міськради, яке розпочалося ще у вересні.
Протягом року міський голова так і не зміг провести через сесію власні кандидатури своїх заступників, склад виконкому не змінився теж, а депутатський корпус працює без секретаря міськради. Хоча кандидатів було вдосталь: Ірина Шелепницька, Аракел Межлум’ян, Андрій Бойко. Найближчим до крісла секретаря був соратник перед виборами, а тепер відкритий опонент міського голови Сергій Самсонюк, якого обрали секретарем міськради більшістю голосів, проте мер наклав на це рішення сесії вето.
Перегортаючи підшивку, дивуєшся, якими ж придумкуватими та винахідливими були наші народні обранці. Політичні війни велися і в сесійній залі (блокування президії, витягання карток, і не тільки своїх, демарші та гучні заяви), і в соцмережах (відеокоментарі з приводу й без приводу, закидання фейками один одного, гучні заяви і карикатури), і в агітаційній формі (випуск кожним опонентом своєї газети, провокативні бігборди за авторством маловідомих людей), дійшло і до саботажу роботи сесії.
І блокування трибуни, і раптовий вихід із сесійної зали, і відмову від голосування, і відсутність підтримки міського голови «Ми – кам’янчани» пояснюють небажанням мера йти на політичні компроміси, поважати їхню більшість, голосувати за їхнього секретаря, скликати позачергові сесії на їхню ініціативу, вносити до порядку денного їхні проєкти рішень.
Міський голова, в свою чергу, вважає, що дії «Ми – кам’янчани» носять навмисний характер, мають на меті дискредитувати вибір кам’янчан і продемонструвати, що вони помилилися, і треба було голосувати за когось іншого. Адже, коли місто не зможе нормально функціонувати без ухваленого бюджету, коли на сесіях не будуть вирішуватися питання пересічних кам’янчан, вони, як вважає мер, за задумом опонентів, повинні прийти до висновку, що господаря в місті немає.
Не знаємо, чи є якась сила, здатна примирити два табори у владі, проте є сумніви, чи хочуть вони цього. З обох сторін лунає думка про те, що треба робити перевибори. Цікаво, хто розпочне першим – міський голова звернеться до Верховної Ради України з ініціюванням розпуску ради, чи «Ми – кам’янчани» організують відкликання міського голови?
РАЙОН ПРИТИРАВСЯ
У районі політичне життя було не таким бурхливим і скандальним. На початку квітня в Кам’янець-Подільську РДА призначили нового керівника – Олександра АНУР’ЄВА. Першим його заступником став управлінець із досвідом Петро МОСЕНДЗ, а заступником – Юрій ЗАВАЛЬНЮК.
Мирно рік минув у районній раді. Тут принаймні навчилися дослухатися одне до одного, незважаючи на те, що депкорпус представляють вихідці з Кам’янеччини, Новоушиччини, Чемеровеччини та Дунаєвеччини. Дається взнаки вміння вести діалог керманичу з великим досвідом роботи Михайлу СІМАШКЕВИЧУ, залагоджувати гострі кути й знаходити компромісні рішення. При цьому продовжив Михайло Євстафійович міжнародну співпрацю, пошук нових інвесторів і втілення проєктів. По досвід їздив із представниками великої Кам’янеччини в інші країни, приймав іноземні делегації і в районі.
Правда, не все так гладко у громадах. Скандальним рік став для Слобідсько-Кульчієвецької ТГ. Там частина депкорпусу також не може сісти за стіл примирення, а намагається вставляти палиці в колеса чинній владі. Водночас налагодилася ситуація в Жванецькій ТГ у порівнянні з попередньою депутатською каденцією.
Але наймасштабнішою та найочікуванішою подією 2021 року в районі можна вважати те, що з 1 липня дозволили легально продавати землю. Скільки було побоювань, скандалів, різних думок, але, попри все, землі масово не розпродали. І причин цьому декілька: не зійшлися на ціні продавці й покупці (бо, на думку селян, оцінка за їхні наділи таки замала), та й охочі придбати у черги не вишиковувалися, очікуючи кращих і більших паїв.
КАМ’ЯНЕЦЬКОГО ЦВІТУ ПО ВСІЙ ОБЛАСТІ
При владі кам’янчан побільшало. На високій посаді в області – заступника голови Хмельницької ОДА – Володимир ЮР’ЄВ. У місті його знають як мецената і гендиректора ТОВ «Український кристал». Головною освітянкою Хмельниччини стала також кам’янчанка Дарія БАСЮК, котра виграла конкурс на посаду директора департаменту освіти, науки, молоді та спорту Хмельницької ОДА. У Кам’янці-Подільському вона займалася викладацькою діяльністю, була деканом Кам’янець-Подільського факультету КУТЕП, очолювала управління економіки, промисловості, підприємництва, інвестицій та споживчого ринку Кам’янець-Подільської міськради.
Кадрові зміни не обминули й міськраду. Новий керівник з’явився і в департаменті гуманітарної політики – директором призначено Дмитра НАЗАРЕНКА, відомого в місті керівника народного ансамблю танцю «Горлиця».
У комунальних підприємствах також з’явилися нові керманичі: «Комунтранссервіс» очолив Олександр ПУЛИК, а керівницею КП «Спецкомунтранс» стала Олеся ПОНЯТОВСЬКА. Нова керівниця з’явилася і в департаменті соціального захисту населення міськради – Вікторія НАСТИНА, яка тривалий час працювала в юриспруденції. Змінилося керівництво в ТЦСО «Турбота» – директором закладу призначено Мирослава СМОТРОВА, лікаря за фахом і депутата міськради. КП «Комбінат харчування учнів» тепер також із новим керівником Дмитром ДІДИКОМ.
Багаторічний директор «Розмаю» Володимир КУСІК тепер став директором Кам’янець-Подільського територіального об’єднання клубних закладів.
У ветеранському активі міста також зміни, раду ветеранів міста очолив Микола ЯЩУК. Має Кам’янеччина і нового копа – начальником Кам’янець-Подільського райуправління поліції став полковник Василь ШКІНДЮК. А керівником НПП «Подільські Товтри» – Руслана ЯКУБАША.
А під кінець року місто сколихнула звістка про те, що міський голова Михайло Посітко підписав розпорядження про дострокове припинення контракту та звільнення з посади гендиректора КП «Міськтепловоденергія» Валерія ГОРДІЙЧУКА. Проте Валерій Григорович наразі оскаржує це рішення в суді.
НОВІ ВАКЦИНИ І НОВІ ШТАМИ
Початок 2021-го почав вселяти надію, що ковід ми швидко подолаємо завдяки вакцинації. Тож на початку лютого всі активно заговорили про її старт, з’явилася Дорожня карта вакцинації та календарний план, який передбачав 5 етапів вакцинації певних категорій. Спецбригади для щеплення проходили навчання, а сімейні лікарі складали списки охочих. І нарешті 13 березня в місті першими отримали щеплення медики, військові, громадські діячі, а через тиждень вакцинувати почали і в районі. Аби пришвидшити цей процес, 12 червня в Кам’янці-Подільському, в колишньому Будинку офіцерів, почав діяти Центр масової вакцинації, а згодом таких острівців вакцинації ставало більше: амбулаторії, «Епіцентр», «Укрпошта», «Сільпо». Щодо вакцин, то розпочинали з «Covishield», а далі до міста надходили ті, які купувала держава: «Pfizer», «AstraZeneca», «Coronavac», «Moderna». Правда, щойно стартувала вакцинація, кам’янчани не поспішали з нею. Черги вишикувалися вже тоді, відколи в Україні запрацювали нові обмеження щодо дозволу працювати представникам певних професій. Тоді біля пунктів щеплення значно пожвавішало.
На ковід і в місті, і в районі хворіли хвилями. Доходило до того, що місць у лікарні бракувало. Щодо штамів, то в Україні 2021-го з’являлися нові – «британський», «Дельта», «Омікрон». На жаль, ковід не перемогли 455 жителів Кам’янеччини.
Правда, не обійшлося і без хитромудрих схем. Доки одні кам’янчани активно вакцинувалися, деякі ділки примудрилися видавати липові сертифікати. Але аферисти таки потрапили до рук правоохоронців.
Не коронавірусом єдиним жила медична сфера. Серед приємного маємо те, що міська лікарня отримала за програмою «Велике будівництво» комп’ютерний томограф «Siemens», що дозволяє здійснювати діагностику внутрішніх органів і систем, та апарат УЗД. А ще бригади екстреної медичної допомоги почали отримувати виклики, які поділені по-новому. Тобто, замість двох видів (екстрені та неекстрені) їх з’явилося аж чотири: критичні, екстрені, неекстрені та непрофільні. Правда, медики стверджують, що якихось особливих змін, які запрацювали з 1 січня 2021-го, не відчули.
ЗІ СТАДІОНОМ РОЗІБРАЛИСЯ, З ВОДОЛІКАРНЕЮ ЩЕ НІ
2021-й розпочався зі скандалу навколо водолікарні. Якщо саму установу місто не втратило, бо водолікарню перенесли в поліклініку на Руських фільварках, то стару будівлю на вул.Пушкінській, 31 почали зносити під забудову багатоповерхівки. Як згодом з’ясувалося, з дозволами на це було не все гаразд.
Коли на місці запрацювала будівельна техніка, у громади та нової влади виникла низка запитань, відповіді на які шукала створена комісія з перевірки законності проведення будівельних робіт, до складу якої ввійшли представники громадськості, влади, депутати і медики. Відповідно до висновків комісії, пана Чернеця відсторонили від виконання посадових обов’язків. Правда, під кінець року стало відомо, що він таки добився в Кам’янець-Подільському міськрайонному суді рішення щодо свого поновлення на посаді директора КНП «Кам’янець-Подільська міська лікарня» (звідки його було усунуто за розпорядженням мера) з виплатою компенсації за вимушений прогул. Доля ж водолікарні залишається неоднозначною: бульдозери там більше не працюють, а справа й досі слухається в судах.
Цьогоріч прояснилася ситуація з капремонтом Центрального стадіону ім.Г.Тонкочеєва. Зі старим підрядником «Будремсервіс» договір розірвали через невиконання обіцяних робіт, справу про стягнення штрафних санкцій передали до суду. В той час ДП «Хмельницька обласна служба єдиного замовника» на конкурсній основі обрала нового підрядника – ПП «Спорт-прогрес», а суму на виконання робіт збільшено більше як вдвічі. Наразі всі роботи на стадіоні виконуються за графіком.
Якщо великий Кам’янець тільки ще мріє про сучасний стадіон, маленька Чемеровеччина вже його має. Влітку там відбулося відкриття сучасного оновленого стадіону «Товтри», який став центральною спортивною спорудою та окрасою Чемерівців, а також одним із найсучасніших спортивних об’єктів Хмельницької області. Цю мрію багатьох поколінь чемерівчан вдалося втілити в життя завдяки програмі «Велике будівництво».
До речі, завдяки їй нарешті почали ремонтувати ті дороги, про які раніше й не мріялося. Зокрема, староушицького напрямку, де ремонту чекали десятиліттями, а також жванецького. Перед в’їздом до міста, поблизу Гуменців, вклали фінішний шар дорожнього покриття. Такі ж роботи виконали від Шатави до Слобідки-Рахнівської. Техніка вийшла й на автошлях регіонального значення – Кам’янець-Подільський – Сатанів – Війтівці – Білогір’я.
До слова, цьогоріч пристрасті вирували і навколо тендера на стерилізацію тварин. Уперше за декілька останніх років у місті не проводиться стерилізація за кошти місцевого бюджету. Причина банальна: до переможниці з іншого міста було більше запитань, ніж відповідей, а місцеві зооволонтери не подавалися на тендер, бо не мають приміщення для перетримки тварин після операції. Ситуація вийшла плачевною: всі попередні старання волонтерів накрилися мідним тазом, а з ними й виділені раніше гроші на стерилізацію, бо нові безпритульні собаки вже дали чимале потомство.
РІК ВБИВСТВ І ТРАГЕДІЙ
На жаль, рік почався з трагічної звістки – різдвяні свята принесли горе в кам’янецькі родини.
Майбутній вітчим, котрий був добряче підігрітий алкоголем, у Святвечір убив двох діток, 9-річну дівчинку і 2-річного хлопчика, й побив їхню матір. Декілька днів жінка провела в комі в реанімації. Трагедія сталася на Закарпатті в розважальному комплексі.
Через оковиту 1 лютого в с.Слобідка-Кульчієвецька 20-річний житель Кам’янець-Подільського району до смерті побив 18-річного товариша, якого залишив помирати на вулиці. А під час спільного розпиття алкоголю 36-річний чоловік через ревнощі до смерті забив 26-річну дружину в с.Слобідка-Рихтівська.
Фатальним виявилося 6 січня для двох юнаків (2001 і 1997 рр.н.) зі Старої Ушиці, які загинули від ураження струмом. Того злощасного вечора вони залізли
у трансформаторну будку – двоповерхову цегляну будівлю. Один із них загинув на місці від високого струму. Інший викликав «швидку», дочекався медиків, знову забіг до трансформаторної будки, аби допомогти товаришу, але й сам загинув, імовірно, торкнувшись елементів під напругою.
Майже два тижні поліціянти розшукували вбивцю 37-річної жительки с.Зіньківці, тіло якої знайшла її мати 27 жовтня, близько 5-ї ранку, на стежці поблизу старого міського кладовища. Ним виявився 38-річний місцевий житель, який 2005 року вже був засуджений за вбивство дружини і тільки 2019-го звільнився з місць позбавлення волі.
Ще одна надзвичайна подія сталася в місті й сколихнула всю Україну. Поблизу с.Кульчіївці ввечері 22 травня на кладовище впала повітряна куля з людьми на борту: 53-річний житель Прилук загинув на місці, ще п’ятеро осіб травмувалися, зокрема і 28-річний пілот, мешканець Києва. Цей інцидент ледь не поставив крапку на повітроплаванні в Кам’янці-Подільському. Правда, дослухалися до слів губернатора Сергія ГАМАЛІЯ, щоб такі фестивалі в Кам’янці продовжувалися, але з жорсткішим контролем безпеки. Серед причин трагедії висували різні версії – різка зміна погоди, недбалість пілота, несправність аеростата. Щодо пілота, то відомо, що має він понад 1000 годин польотів, 11 років стажу й на момент трагедії був тверезим. Але й досі її офіційних причин так і не названо.
А влітку Кам’янець знову засвітився на центральних каналах через вибух гранати у спальному районі міста, внаслідок якого травм різного ступеня важкості зазнали 6 кам’янчан, зокрема і 4-річна дівчинка. Подія сталася під вечір на вул.Розвадовського, поблизу магазину та літньої тераси, де перебували люди. Найбільше постраждала дитина. Правоохоронці затримали підозрюваного у вчиненні злочину – ним виявився раніше судимий за тяжкі злочини 60-річний кам’янчанин, відомий у місті як тренер змішаних єдиноборств.
А ще рік запам’ятався тим, що депутатці міськради двічі палили авто, а місту таки вдалося перервати візит ромів, котрі останнім часом поводилися надто зухвало.
СТИХІЇ НЕ ПІДКОРИШ
У цьому вкотре переконалися жителі Кам’янеччини, котрі влітку пережили серію буревіїв. Першими під роздачу природи потрапили жителі сіл, що по Дністру. Град там сипав, як перепелине яйце, а вітер дув, мов навіжений. Як наслідок – зняті дахи, порвані електродроти, повалені електроопори, викорчувані стихієї сади і посіви. В селах не було електроенергії щонайменше два дні, а в декотрих – понад тиждень.
А через декілька днів стихія добряче погаздувала і в міській громаді. Повалила понад 300 дерев по всьому місту і в селах, під завалами гілля опинилися дороги, міський парк, Лебеди-не озеро, фонтан. Пошкоджено 3,4 км мереж вуличного освітлення, із 48 підстанцій вийшли з ладу понад 20. Злива, як завжди, змила бруківку – цього разу 108 кв. м. Було пошкоджено понад 120 покрівель багатоповерхівок, приватних будинків, міської поліклініки. Розгулялася стихія у Старій фортеці, зірвавши 5 серпня дерев’яне накриття башти Ласької, яке вітром кинуло на дах пристінного корпусу, пошкодивши і його. Багато шкоди буревій завдав і селам нашої громади, практично всі на деякий час були знеструмлені зі значними та серйозними пошкодженнями мереж і поваленням опор. У селах зірвано чимало покрівель, розмито дороги. Наслідки стихії місто продовжує розгрібати й досі, бо в дендропарку валяється ще чимало повалених дерев та гілля.
А ось у Баговиці напередодні Великодня вогонь з’їв дерев’яну церкву. На час прибуття перших підрозділів вогнеборців вогонь уже повністю охопив будівлю, горіння відбувалося на площі майже 180 кв. м. І хоча травмованих та загиблих на місці події не було, але знищення пожежею Різдво-Богородицької церкви стало непоправною втратою для всієї історико-культурної спадщини України. Була рідкісним для нашого часу на території Поділля дерев’яним типом храмів, яких на півдні Хмельниччини нині можна перерахувати на пальцях.
Деяким кам’янчанам довелося стати свідками масштабних руйнувань, правда, у цьому разі доклалися люди. Річ у тому, що «Подільський цемент» вирішив позбутися трьох своїх відомих труб, які були орієнтиром при в’їзді в місто. Над їх ліквідацією працювало ТОВ «Подільськвибухпром», яке вдало вирахувало все необхідне для їх демонтажу та вибуху.
ФЕСТИВАЛИЛИ Й СВЯТКУВАЛИ
Родзинкою цьогорічного культурного життя міста став вихід з онлайн в офлайн, бо чимало заходів вдалося провести із залученням глядачів. Спраглі за розвагами кам’янчани весело гуляли у День міста, 30-ту річницю Незалежності України, на тематичних фестивалях, підспівували на «Республіці», слухали оперу, відвідували концерти, конкурси й вистави. Але найвишуканішим став І Хмельницький кінофестиваль, що тривав протягом 10-12 вересня в чотирьох містах області. Офіційна церемонія відкриття відбулася 10 вересня у Старій фортеці, куди завітав бомонд з усієї України. Стільки зіркових відомих облич, котрі помпезно крокували червоною доріжкою, Кам’янець уже давно не бачив. Якщо перший кінофестиваль відбувся «на ура», то відому кам’янецьку «Бруківку», облюбовану не лише кам’янчанами, довелося перенести через ковід на спокійніші часи.
Закарбувало місто й пам’ять про подію 100-річної давнини: на будівлі залізничного вокзалу 24 серпня відкрили меморіальну дошку з таким текстом: «24 березня 1919 року від залізничного вокзалу Кам’янця-Подільського вирушила в світове турне із культурною дипломатичною місією за наказом Голови Директорії Української Народної Республіки Симона Петлюри Українська Республіканська капела під орудою Олександра Кошиця, підкоривши 17 країн Європи, Північної та Південної Америки, і принесла всесвітню славу відомому твору «Щедрик» українського композитора Миколи Леонтовича».
НА ШЛЯХУ ЗДОБУТКІВ ТА ВІДНОВЛЕННЯ
Цьогоріч людство вже призвичаїлося жити в умовах пандемії, тож спортивні події знову стали звичним явищем. Урожай-ним виявився футбол – 2021-го вперше за багато років футболіст із Кам’янця-Подільського Владислав ВАНАТ зумів закріпитися на рівні української Прем’єр-ліги. Хлопець грає за одеський ФК «Чорноморець», куди орендований із київського «Динамо». Футболу не бракувало і на місцевому рівні. Кубок району вперше відбувся із залученням населених пунктів, які ввійшли до складу укрупненого Кам’янець-Подільського району. Володаркою трофея стала «Октава» (Жванецька ТГ), яка у фіналі здолала «Тірас» (с.Велика Слобідка) – 4:1.
У місті протягом майже всього року проводилися поєдинки ЛФЛ. У березні-травні відбувся футзальний турнір, де 15 команд були розділені на два дивізіони. В «еліті» чемпіоном став «Тірас», а найкращим гравцем чемпіонату визнано Ростислава Гришака («Тірас»). Дивізіоном нижче переміг «Колос». Найкращий гравець – Микола Тарасов.
А вже у червні розпочався відкритий чемпіонат міста з мініфутболу. Його тріумфатором знову виявився «Тірас», а найкращим гравцем – Владислав Тимощук зі складу команди-чемпіона. Втішний «Малий кубок» здобув «Маків».
2021-го трансформації зазнав шкільний футбол. Тепер місце спартакіади шкіл міста посів чемпіонат Кам’янець-Подільської МТГ серед закладів загальної середньої освіти. Відтепер 16 шкільних команд громади (учні 9-11 класів) змагаються в одне коло за коловою системою. Після 6 турів першу позицію в турнірній таблиці
займає Кам’янець-Подільський ліцей. Слідом ідуть ЗОШ №7 та військовий ліцей.
У липні настав час шахового тріумфу. Дарина Боднар поїхала до Чорноморська, що на Одещині, де виграла чемпіонат України до 18 років, на момент змагань спортсменці було ли-ше 13. Того ж місяця в Токіо почалися літні Олімпійські ігри. Серед найкращих було вдосталь спортсменів, котрі є дотичними до Кам’янця-Подільського (вчилися, вчаться або тренувалися). Найуспішнішою серед них виявилася наша землячка, дзюдоїстка Ірина Кіндзерська, яка після одруження представляє Азербайджан. Вона здобула бронзу у ваговій категорії понад 78 кг. Студентка К-ПНУ ім.Івана Огієнка Дарія Білодід теж здобула бронзу із дзюдо.
На шлях повернення колишніх позицій став мотобол. У нашому місті вболівальники нарешті спостерігали низку вдалих матчів «Поділля-мотор». Уперше з часів відродження наша команда зуміла не програти поєдинок. У 8 іграх кам’янчани здобули 2 перемоги, здолали «Колос» (смт Нові Санжари) – 1:0, та «Ниву» (с.Вишняки) із рахунком 4:1. Та 2 нічиї у протистояннях із «Нивою» та «Восходом» (м.Вознесенськ). Обидва поєдинки закінчилися з рахунком 1:1. У турнірній таблиці «Поділля-мотор» зуміло випередити «Ниву» та посіло IV сходинку. Матеріально-технічне забезпечення мотобольного клубу теж зазнало змін. Завдяки Дмитру Савенку та благодійному фонду «МіСт» автопарк поповнився ще декількома мотоциклами «GasGas».
На жаль, через пандемію цьогоріч знову не було проведено авторалі «Фортеця». Однак спортивний світ приходить до тями, тож 2022-го очікуємо на ще більші здобутки.
БЕЗ ВТРАТ НЕ ОБІЙШЛОСЯ
Й доки одні сперечаються, що землею і Батьківщиною не торгують, особливо в час війни, на жаль, її наслідки відчули й кам’янчани, втративши офіцера, підполковника Сергія КОВАЛЯ. Він усьоме виконував завдання на сході України. 4-місячна ротація мала б закінчитися 7 квітня, якби ворог 26 березня під Шумами не здійснив підступного плану. Того дня під час виконання завдання з розчищення ділянки від протипіхотних мін ПОМ-2, які напередодні дистанційно встановили російські незаконні формування, група, у складі якої були військовослужбовці Об’єднаного навчально-тренувального центру Сил підтримки ЗСУ, потрапила під обстріл. Підполковник Сергій Коваль отримав кулю в серце. Внаслідок обстрілу старшина Сергій Бруска зазнав важких кульових поранень, а старший солдат Богдан Гищук – середньої важкості. Сергію Брусці зробили декілька складних операцій. Життя старшому солдату Гищуку врятував бронежилет – куля снайпера влучила в залізну пластину, пошкодивши внутрішні органи.
На жаль, прощалися кам’янчани й з багатьма відомими земляками, які пішли з життя. Цьогоріч у березні перестало битися серце Почесного ветерана України, кавалера відзнаки міськради «Честь і шана», члена Хмельницької обласної та Всеукраїнської ради Організації ветеранів України, члена виконкому міськради, полковника інженерних військ у відставці Леонтія РОГАЛЯ. У травні не стало Почесного громадянина Кам’янця-Подільського, одного з найвідоміших транспортників міста, багаторічного директора АТП-16808, заслуженого працівника автомобільного транспорту України, депутата міськради семи скликань, кавалера відзнаки міськради «Честь і шана» Анатолія ШЕВЧУКА. У ніч на 26 червня на 86-му році життя зупинилося серце Почесного громадянина міста, голови міськрайонного товариства інвалідів Тамари СОСНОВСЬКОЇ. Три місяці не дожив до 75-річчя Почесний громадянин Кам’янець-Подільського району, заслужений працівник освіти України Едуард КУЛЬЧИЦЬКИЙ, який відійшов у вічність 12 жовтня. А 13 жовтня завершив свій земний шлях український історик, один із провід-них германістів України, доктор історичних наук, професор, заслужений працівник освіти України Володимир ГАЗІН.
Журналісти «Подолянина».