Четвер, 28 Березня 2024 р.
11 Березня 2022

НАША ЛЮДЯНІСТЬ ВИЗНАЧАЄТЬСЯ СТАВЛЕННЯМ ДО ТВАРИН

Культура нації починається зі ставлення до тварин. Навіть у війну ми залишаємося людьми до кінця і пам’ятаємо, що брати наші менші страждають разом із нами. Світлини з усієї країни передають весь біль і гарт українців, коли господарі евакуюються разом зі своїми котиками, і байдуже, в переносках вони чи просто на повідках, песиками: маленькими і величезними, породистими і ні, в намордниках і без, шиншилами, морськими свинками, рибками. У переповнених потягах, автобусах, бомбосховищах діляться з ними останнім шматком хліба і краплею води. На душі стає спокійніше, коли і на мирних кам’янецьких вулицях зустрічаєш біженців зі своїми улюб­ленцями, бо це означає, що родина разом.

Весь світ облетіла фотографія, на якій жінка під час ева­куації з Ірпеня несе із собою най­дорожче – свого пса, великого, важкого, несе з останніх сил. «Українці своїх не кидають», – такий підпис під світлиною. Але, на жаль, є й такі, що кидають… Стовідсотково не з власної волі, часто не можуть зловити переляканих при евакуації, буває, що й гублять на мирній території. Це вкотре доводить, що клята війна не щадить нікого.

КОЛИШНІ ДОМАШНІ, ПЕРЕЛЯКАНІ, ГОЛОДНІ

Пабліки із міст, де тривають активні бойові дії, рясніють повідомленнями: котів і собак на вулиці суттєво додалося. Колишні домашні. Перелякані. Голодні…
Від деяких повідомлень холоне кров у жилах. Що доводиться переживати людям, які це пишуть, лише Богу відомо.

«Друзі! Сьогодні в Романівці біля Ірпеня загинули мої діти. Поруч із тілами була зелена переноска з собаками. Судячи з відео, вони вижили. Можливо, є кого рятувати. Якщо є очевидці чи інфа, пишіть».

Далі дізнаємося, що із собачок вижила одна, залишившись без лапки…

«Саме через те, що не можемо вивезти двох котів і двох собак, сидимо вдома і чекаємо смерті».
«Ірпінь. Хаскі втік під час ева­куації. Можливо, повернувся на вул.Героїв. Величезне прохання: якщо хтось побачить, зв’яжіться зі мною в телеграм».
«Донька виїжджала і залишила мені двох котів, а в мене своїх троє. Один із котиків плакав дві доби за господаркою. Я витирала йому сльози і вмикала голос доньки у вайбері. Вони дуже прив’язані до нас, до дому. Якщо доведеться і мені їхати, заберу всіх п’ятьох. Доб­ре, є машина».
«Харків. Баварія. Після вибуху 95-й дім: хазяйка і син поранені в лікарні, неходячі. Чоловіка вбило. Сусідка змогла проникнути до них у квартиру, там залишалася кицька. Її ніде немає. Але якщо раптом вижила, і її хтось побачить, то нагодуйте, корм є, оплатимо всі витрати. Звати її Рина. Ось фото».
«На кордоні Краківець за певних обставин зникли два коти в ніч на 6 березня. Є інформація, що одну кицю могли залишити в переносці біля дороги за 3-4 км від кордону.
Я зараз за кордоном. Прошу: хто по той бік, допоможіть відшукати!? Думка про те, що тваринка, за­крита в боксі, десь гине, не дає жити…».
«Потребую порад, підказок. До кого може звернутися пенсіонер, аби йому допомогли виїхати з Княжичів із трьома собаками?».
«Допоможіть знайти місце, де можна прихистити кота до мого повернення (безстроковий період). Кішка злякалася, і я не змогла витягнути її зі схованки після вибуху. Ми негайно евакуювалися, а прос­то зараз уже немає можливості повернутися по неї. Харків. Героїв праці. Відправимо гроші на їжу».
«Київ! Хто може допомогти з притулком! Хазяйка виїхала за кордон, у квартирі залишилися двоє котиків! Ключ у сусіда, але сусід теж їде!
Хто може перетримати?».
«Хто завтра переходитиме міст, евакуюючись з Ірпеня, Стоянки, Романівки в бік Києва. На мосту стоїть тентована газель. Там у сумці/валізі закрита кішка. Візьміть із собою до Києва, за гроші, якщо буде така можливість. Врятуйте!».
«Київ. Вирвалася з повідка кицька. На зупинці на Житомирській трасі, у бік Житомира. Перед поворотом на Чайку. Перебігала трасу на бік Чайки. Підібрали два роки тому в дощ у парку всю в кліщах і вагітну. Вушко кігтями розрізане, хвіст піднятий, стерилізована, голосно нявкає. Відгукується на Куся, Кусь-Кусь і Пуша! На вигляд як дворова! Грошову винагороду в декілька тисяч гривень обіцяємо!».
«Дві чудові родини (5 людей) із Києва та Чугуєва Харківської області, які під обстрілами вивезли своїх тварин (11 котів), не знайшли у Львові даху над головою! Чи може хтось прихистити з тваринами? Ці люди пройшли через пекло. Невже не знайдеться для них допомоги?».
«СОС!!! Терміново потрібне приміщення на Сихові. До нас їдуть 84 коти з Києва. Їх мають швидко забрати поляки (сьогодні або завтра), але немає де розмістити саме зараз на день або ніч. Коти вже під’їж­джають до Львова».

ПОРЯТУНОК В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ УМОВАХ

І таких повідомлень у мере­жі мільйони, за кожним біль і страждання, які можуть пережити лише найсильніші. І українці вже котрий день поспіль доводять, що ми таки найсильніші й найгуманніші. Наступні повідомлення це і доводять:

«Львів. Можу забрати декілька тварин із вокзалу!».
«Сестра надіслала фото. Я довго дивилася, нічого не зрозуміла. Питаю, що це. Пише, що хтось зачи­нив кота в квартирі. Сусіди вийняли «глазок» у дверях, кидають йому туди їжу через дірочку і «підключили» подачу води через крапельницю. Цей народ непереможний! Не варто відразу думати погане про хазяїв. Сумні часи настали, можливо, людина не збиралася взагалі нікуди їхати, а просто не змогла вчасно повернутися додому».

Зооволонтери, ризикуючи власним життям, намагаються рятувати покинутих тварин, але наполегливо просять господарів не робити цього. Як би не було, але в паніці дедалі більше людей покидають домівки, залишаючи на смерть своїх тварин. Тому звертаються до всіх небайдужих із порадами. Якщо ви знаєте про заблоковану в квартирі тварину чи чуєте жалібні зву­ки із замкнених квартир, дійте:
– перед тим, як розпочати порятунок тварин, якщо можна, повідомте поліцію про це та постарайтеся зв’язатися із власниками квартири;
– найшвидший метод – викрутити чи вибити дверне вічко. Потім через тонку трубку (від крапельниці, кондиціонера, пральної машинки тощо) слід налити води. Після цього насипати, про­штовхнути їжу. Цей спосіб є дієвим, лише якщо двері одинарні;
– висвердлити дірку в стіні. Далі годуємо тварину через трубку методом, зазначеним вище;
– зробити отвір у стіні, щоб тварина змогла вийти.
Приготували й низку порад, як вивезти тварину. В офіційно­му Telegram-каналі «Укрзалізниці» йдеться, що, за станом лише на 1 березня, «Укрзалізниця» евакуювала понад 11 тисяч тварин. Переважно котів і собак. Нині правила транспортування тварин пом’якшені: господарям необхідно мати з собою вете­ринарний паспорт і переноску. «Укрзалізниця» закликала не залишати тварин на вокзалах і попросила пасажирів без тварин ставитися до евакуації з розумінням: «У ці непрості часи наша людяність визначається, зокрема, за тим, як ми ставимося до тварин».
Дозволено і перетинати кордон із тваринами. Польща, Угорщина, Румунія та Словаччина допускають тварин без документів.

НЕ МОЖЕМО ЗАЛИШИТИ ТИХ, ХТО БЕЗ НАС НЕ ВИЖИВЕ

На шляху до своєї мрії і в очікуванні найкращих господарів десятки евакуйованих тварин зі стаціонару ГО «Душа бродяги». Наразі приблизно сотня кам’янецьких песиків і чимало котиків за кордоном. Доки кам’янчани масово скуповували продукти, знімали готівку, волонтери, загартовані всім, чим лише можна, за голови бралися і не розуміли, що робити. Скуповували корм, але розуміли, що в стаціо­нарі укриття немає, а більшість тварин у клітках. Якщо не буде змоги дістатися до них, бідні так і загинуть…
– 13 днів – наче страшний сон, – пише 8 березня на сторінці «Душі бродяги» у фейсбуку керівниця цієї ГО Анжела ШВЕЦЬ. – Я па­м’ятаю, як уранці подзвонила мама і сказала, що почалася війна! Свідомість ще не сприйняла все серйозно, поки не вийшла на прогулянку з собаками. У магазинах, біля банкоматів і на заправках шалені черги. Того дня наші підопічні Гайчик, Доббі, Арчік і Бося мали їхати у Львів, а далі – за кордон. Але машина до нас так і не доїхала. Поки всі запасалися продуктами харчування для себе, ми намагалися хоча б на деякий період забезпечити кормом наших хвостатих. А далі я навіть всього не пам’ятаю, як було. Знайшли авто, відправили першу партію собак, потім – ще одну і ще одну. Спали, напевно, по 3 години на добу: як не відловлювали, то вантажили, то прибирали. Всі наші підопічні поїхали на прилаштування за кордон, частина – відразу в родини, частина – на перетримках, комусь надають ветдопомогу зовсім на іншому рівні, ніж у нас. Навіть не було часу попрощатися із хвос­та­тими. Але ми безмежно раді, що вдалося в такий важкий час подару­вати їм шанс на інше, краще життя.
Сьогодні ми закінчили перевозити речі, бо переїхали в інше приміщення, завтра закінчимо прибирання в старому і почнемо потрохи облаштовуватися на новому місці. Поки тварин не беремо. Дайте нам можливість просто прийти до тями та відпочити фізично, ми валимося з ніг. Тварин у біді не залишимо і будемо рятувати й надалі. Якщо буде можливість, вивозитимемо за кордон також. Дякуємо, друзі, за підтримку, за допомогу! Разом ми вистоїмо!

У розмові з Анжелою сходимося на спостереженнях, що ка­м’янчани у війну тварин масово не викидають. Поодинокі випадки є, але, швидше за все, ці бідолахи загубилися під час сирен чи переїздів. А ще жартуємо, що після перемоги, коли ка­м’янчани з мирної, розвиненої, європейської України поїдуть до Німеччини, Чехії, Швеції та побачать доглянутих песиків і котиків із жовтою кліпсою з ініціалами «ДБ», то привітаються з ними і скажуть: «Добрий день! Ми також з України!».