Середа, 25 Травня 2022 р.
25 Березня 2022

ДОКИ В КАМ’ЯНЦІ-ПОДІЛЬСЬКОМУ ШАНУВАТИМУТЬ КРИВАВИЙ РЕЖИМ?

«Добрий день, редакціє газети «Подолянин»! Після прогулянки вашим містом у мене виникла ідея написати матеріал зі зверненням до кам’янчан і чиновників. Він стосується назв вулиць у місті іменами представників радянського режиму», – таке повідомлення днями ми отримали від львівського журналіста Ігоря СЛОТЮКА.

Друкуємо без змін, але з невеликим уточненням. Автор згадує вулицю Васильєва, помилково вважаючи її названою на честь наближеного до Сталіна Олександра Васильєва. Насправді ж вулиці надано ім’я Васильєва Сергія Терентійовича – генерал-майора інтендантської служби, який загинув 24 квітня 1944 р., його поховано в Кам’янці-­Подільському в сквері, який названо його ім’ям. Назву вулиці надано 17 травня 1979 р. у зв’язку з проєктуванням другої черги мікрорайону Жовтневого.
Отже, надаємо слово нашому колезі.


Як би це дивно не звучало, війна та воєнний стан – це вікно можливостей для змін. У людському вимірі – це віконечко, у масштабах громади, міста, країни – широченне вікно, яке дозволяє змінити певні речі миттєво. За інших обставин для цих змін потрібні були б роки, десятиліття, століття.
На цих фото не Ростов-на-Дону, Челябінськ, Ульяновськ чи інше місто в росії. Це туристична перлина Хмельниччини – місто Кам’янець-Подільський. Якщо ви прогуляєтеся його районами, то можете натрапити на вулиці Васильєва, Дружби народів, Суворова, Першотравневу.
Олександр Васильєв – це особистий секретар-референт Йосипа Сталіна з питань військово-дипломатичного співробітництва із союзниками СРСР у Другій світовій війні.
Олександр Суворов, крім того, що є відомим російським полководцем, придушував національно-визвольні повстання, влаштовував депортації. Його акції відзначалися жорстокістю та мали ознаки геноциду. При захопленні Празького передмістя Варшави за наказом Суворова нещадно вбили близько 20 тисяч цивільних із метою залякування польсь­кого населення.
Дружба народів – це радянська ідеологема для пропаганди, возвеличення російської нації, мови, культури над іншими. Так звана «дружба» передбачала поняття старшого брата, старшого народу і менших народів. Чи треба вшановувати й увічнювати цих людей і ці поняття назвами вулиць українських міст? Однозначно, ні!
У Кам’янці-Подільському офіційно поступово декомунізують вулиці. Однак на практиці на будинках цих вулиць і надалі висять таблички із прізвищами будівничих «кривавого режиму».
Нині відкрилося «вікно можливостей» для того, щоб перетворити декомунізацію в деяких містах і селах із слимачка, який повільно пересувається, на ракету. Бажаю міському голові Кам’янця-Подільського Михайлові Посітку успішної ро­боти щодо витіснення залишків радянського минулого і гідного пошанування українського майбутнього.

P.S. У Кам’янці-Подільському, за моїми спостереженнями, поменшало вивісок і вітрин із написами російською мовою. Можливо, це наслідок того, що працює законодавство щодо захисту державної мови. Коли набуде чинності норма про штрафи за порушення мовного законодавства, сподіваюся, що зникнуть і ті поодинокі написи мовою окупанта, які ще досі є на вулицях міста.

Ігор СЛОТЮК.