Четвер, 28 Березня 2024 р.

ВЧАТЬ РЯТУВАТИ МОМЕНТАЛЬНО

Сотий день. Саме стільки часу Україна зазнає нищівних руйнувань і шалених людських втрат. Під час обстрілів та бомбардувань хтось гине одразу, а хтось зазнає поранень, які стають критичними, якщо постраждалому вчасно не допомогти. Іноді, аби зберегти життя пораненого, потрібно просто зупинити кровотечу. Однак мало хто з пересічних громадян володіє навичками, щоб це зробити. І дарма. Оскільки такі ситуації трапляються не лише на фронті, а й у цивільному житті. На щастя, в мирному Кам’янці є люди, які навчають, як діяти в таких випадках.

ЦЕ ПОТРІБНО ДЛЯ ВИЖИВАННЯ

– Надати першу домедичну допомогу – врятувати людині життя, – каже голова Товариства Червоного Хреста в Кам’янці-Подільському Ігор ЗЕМСКОВ. – Зазвичай «швидка» доїжджає протягом 15 хвилин, а клінічна смерть настає протягом шести, іноді навіть швидше. Тому важливо не дати травмованій людині померти до приїзду лікарів. За статистикою, коли поряд із потерпілим перебуває людина, яка може надати першу допомо­гу, ймовірність виживання зрос­тає на 60%.

Тож ми вирішили завітати до Кам’янець-Подільського медичного коледжу на майстер-клас із надання першої допомоги, який проводив викладач хірур­-гії та волонтер місцевого ТЧХ Сергій ЮРКОВ.
Уже на початку заняття інст­руктор розповів, що, перш ніж поспішати на порятунок, потрібно оглянути місце події, аби пересвідчитися в безпеці власного життя.

– Найголовніше – зупинка кровотечі. Якщо цього не зробити, то людина помре десь за хвилину, – розповідає про пріоритетність Сергій Іванович. – Спинив кров – урятував потерпілого. Щонайменше він не помре на місці події. Так, це може статися в лікарні чи під час евакуації, але не від втрати крові.
Далі – прохідність дихальних шляхів. Якщо в них знаходяться сторонні тіла, є блювотні маси, чи людина знепритомніла і лежить горілиць, – усе це є порушенням прохідності. А на скільки ми можемо за­тримати дихання? Десь на хвилину. Якщо треновані, то трохи довше. Далі також настає клінічна смерть.

Наступні дві години він пояснював слухачам, як поводитися в тій чи іншій ситуації, а потім поговорив із нами:
– Заняття відбуваються під егідою Червоного Хреста України, де я є волонтером та інструктором з першої допомоги. Координую роботу з навчання населення. Разом із колегами з коледжу почали ро­бити це досить давно – з 2016 року. Тоді в нас був спільний проєкт із міським управлінням освіти та Червоним Хрестом. Навчали домедичній допомозі освітян.
Тренінги для всіх охочих проводимо вже два роки. Вони зазвичай комерційні. Є 6-годинні та 12-годинні. Після них відвідувачі отри­мують сертифікати міжнародного зразка. Там наші слухачі можуть відточити навички: послухати теорію та потренуватися на практиці.

Детальніше він пояснив різницю між тренінгом і майстер-­класом:
– Для майстер-класу передбачено півтори години, тому багато тем не розкриєш, – розповідає Сергій Іванович. – Лише найважливіше: огляд місця події, огляд потерпілого, виклик «швидкої», надання допомоги і, найголовніше, зупинка кровотечі. Крім того, не передбачене відпрацювання практичних навичок із боку слухача. Під час повноцінного тренінгу розглядаємо значно більше тем. Вчимо, як робити серцево-легеневу реанімацію та працювати з пораненнями, трав­мами, непритомністю, судомами, обмороженням, болями в серці чи животі. Також слухачів часто цікавить, як дістати сторонні тіла з дихальних шляхів або як поводитися при транспортуванні потерпілого. Однак найголовніше на тренінгу те, що слухач може попрактикувати.

ЦІКАВІСТЬ, ПОРОДЖЕНА ВІЙНОЮ

Інтенсивність проведення таких заходів у місті зросла з початком повномасштабного вторг­нення. Сергій Юрков розповідає, що, коли почалася війна, кожен замислився: «А чим я можу допомогти?». Тоді ви­кладачі коледжу з волонтерами ТЧХ (Наталія Чернецька, Світ­лана Гаймер, Олена Сабадаш, Олександр Сабадаш, Владислав Стригульський, Лоліта Ковальська, Любов Гончарова) вирішили зосередитися на тому, що вміють робити найкраще.
– Вторгнення почалося 24 лю­того, а вже 26-го ми проводили двогодинні майстер-класи. Відтоді протягом декількох місяців – по 2-3 такі заходи щодня. На тренінги вирішили не витрачати часу, адже хотіли охопити якомога більше населення. І на сьогодні ми провели понад 50 майстер-класів, які вже відвідали більш ніж 1600 осіб. Це досить суттєва цифра. Ще до вторг­нення, на початку року, поставили собі за мету охопити 1000 осіб 2022 року, а тут за 2,5 місяця значно перевиконали план. І маю надію, що ще багатьох навчимо. Головне – бажання.

– Інтерес до майстер-класів виник одразу після початку повномасштабного вторгнення?
– Так, люди зацікавилися одразу. У суботу, 26 лютого, ми влаштували один захід, у неділю – ще один, а з понеділка все пішло, як снігова лавина. У місті стало відомо про наші майстер-класи, і розпочався такий ажіотаж, що доводилося проводити по 2-3 заняття в день. Була купа дзвінків від охочих, які запитували: «Коли тренінг?», «Коли майстер-клас?». І хто в нас тільки не був: освітяни, діти, волонтери, переселенці. Двері для нас були відчинені всюди. Основна локація – медичний коледж, де ми спеціально обладнали аудиторію для 30-40 відвідувачів. Але й з іншими приміщеннями проблем не було.

– Хто більше цікавиться першою допомогою: кам’янчани чи переміщені особи?
– Усе ж містяни. Спочатку це були жінки, чоловіки, хлопці чи сини яких пішли на фронт. Але ж нині такий час, що люди, які побачили ті жахи з Бучі та інших міст, зрозуміли, наскільки важливим є вміння надавати першу допомогу. Тому потім пішла й решта.

Волонтер каже, що до вторг­нення вміння кам’янчан надавати першу допомогу загалом було на дуже низькому рівні. Але тепер багато чого змінилося:
– Навіть ті, хто не ходить до нас, шукають літературу в інтернеті, див­ляться відео та здобувають якісь знання. Також, враховуючи наші тренінги, дещо змінилося.
Уже багато хто може щонайменше зупинити кровотечу. І потім ці люди йдуть у маси, наприклад, на свої підприємства. Я їздив у Дунаєвецьку громаду, де провів тренінг для працівників шкіл і садочків. Там були й медсестри, які потім проводили такі заходи для інших. Те саме було з працівниками стоматологічних клінік міста. Вони не могли прийти до нас усім колективом, але одні приходили і потім передавали знання іншим. Це розповсюджує вміння з першої допомоги з геомет­ричною прогресією.

Проте співорганізатор заходів і відомий у місті громадсь­кий діяч Сергій БЕРЛІНСЬКИЙ дотримується дещо песимістичнішої думки:
– Після трьох місяців повномасштабної війни жителі Кам’янця-Подільського ще й досі не готові до надання первинної медичної допомоги в разі виникнення екс­треної ситуації. Сьогодні лише 10% здатні на це, а колективна безпека кам’янчан і переміщених осіб настане лише тоді, коли відповідними знаннями володітимуть 80% населення міста.

Але ж навіть якщо здобути здат­ність порятунку потерпілого, з часом її можна втратити. На щастя, Сергій Юрков каже, що три­мати себе в тонусі досить легко:
– Мине пів року, і ми все забудемо. Тому охочим надаю посилання на різноманітну літературу чи відео­лекції нашого коледжу. Також на ютуб-каналі Червоного Хреста є цікаві кількахвилинні відео на тему медичної допомоги. Там усе пояснено дуже доступно й зрозуміло.

ПЕРШУ ДОПОМОГУ ПОКРАЩИТЬ НОРВЕГІЯ

Під час майстер-класу до ауди­торії завітала делегація на чолі з генеральним секретарем Норвезького Червоного Хреста Берн­том АПЕЛАНДОМ. І хоч гості про­були з нами лише декілька хвилин, приїжджали недарма.
– У Хмельницьку область заходить норвезький проєкт, який ставить за мету безкоштовно навчати мешканців області медичній допомозі, – пояснює Сергій Юрков. – Це будуть тренінги для вразливих верств населення. Насамперед для внутрішньо переміщених осіб. Будемо доїжджати до найвіддаленіших куточків області, аби проводити такі заняття. Наразі відбувається планування, у червні будемо їздити в найближчі тергромади, а з липня, ймовірно, охопимо всю Хмельниччину.

Попри те, що в країні проблема з пальним, ближні населені пункти і тепер не залишаються без уваги. Сергій зізнається, що вже працював в Орининській і Гуменецькій ТГ. А невдовзі кількість відвідувань району зросте, адже й технічна оснащеність волонтерів покращиться:
– У рамках проєкту також планує­мо збільшити кількість обладнан­ня, муляжів. Це дозволить розділитися на декілька груп інструкторів.

Дізнатися графік та місце май­бутніх заходів завжди можна в Сергія Берлінського за номером
телефону: 098-667-7638.

Олександр ЩЕРБАТИХ.