МИ БОРЕМОСЬ І МОЛИМОСЬ ЗА УКРАЇНУ

Духовне піднесення панує в Кам’янець-Подільському районі. Мирно, тихо, без шуму парафіяни храму с.Гринчук переходять до Православної церкви України.

28 травня тут відбувся схід села, на якому 90% присутніх проголосували «за» перехід до ПЦУ, таким чином відмовившись перебувати в структурі церкви мос­ковського патріархату.
– Наше село маленьке, людей мало, та й, по правді, в церкві правилося раз на місяць. Усе ж хочемо чути на службах українську мову. Згадувати в молитвах московського кіріла нам не треба, як і «руський мір» тут. Хоч батюшка московського патріархату і каже, що він також з української церкви, але ж чому під час війни ще з 2014 року не пере­йшов до істинної української церк­ви, а всі ці роки молиться за вбивць, катів нашого народу, – обурюється місцевий мешканець Гринчука Валерій МУНЧАК. – Поштовхом до переходу стало й те, що за декілька тижнів перед Трійцею обдзвонював, спілкувався з односельчанами і запитував, хто буде на службі на цвинтарі. В нас традиція така: на Зелені свята всі йдуть на Велику поминальну суботу. Хотів із батюшкою і людьми визначити зручний для всіх час. Натомість усі сказали, що на могили прийдуть, а російського батюшки їм не треба. Але ж спільну молитву хотілося б почитати зі священником. Тому звернулися по допомогу до отця Ігоря з Православної церкви України. Отець Ігор до нас на схід села приїхав з отцем Костянтином, який буде нашим священником, щиро поговорили з людьми, помолилися разом. Ми всі розуміли, що вони читають, але найприємніше – молитви звучали рідною мовою. Пожертви з нашого села незначні, але ж навіть ті копійки залишаться в нас, в Україні, а не підуть у москву.

Зійшлися парафіяни з новим настоятелем і в іншому питанні – боротьби зі штучними квітами на могилках. Бо насамперед вони надто шкідливі для довкілля, а витрачені кошти краще спрямувати на благодійність чи ЗСУ.
Не так усе гладко при переході парафіян до ПЦУ в Слобідці-Кульчієвецькій. Хоча оптимізму, духовних сил і величі в місцевих патріотів вистачить до беззаперечної перемоги. Там зібрали 400 підписів за перехід релігійної громади Святого пророка Іллі до ПЦУ. Процедуру перереєстрації пройшли відповідно до чинного законодавства. Але, як кажуть парафіяни, священник московського патріархату не віддавав ключів від храму. Тому вони зі священником ПЦУ 5 червня провели богослужіння перед цер­ковними ворітьми. Уже 6 червня стало відомо, що громада Слобідки-Кульчієвецької змогла повернути собі ключ від храму.

– Селяни, які хочуть молитися рідною мовою, обороняють повернуту святиню. Ситуація спокійна, на наших зібраннях присутня поліція. Ми без скандалів, вірою і правдою відстоюємо свою церкву, – розповідає мешканка Слобідки-Куль­чієвецької Ольга ІЛЬЧУН. – У кожного свій фронт. У нас – такий. Мій чоловік із 2014 року воює за Україну, і я не уявляю, як він прийде додому, а в його рідному селі моляться російською… після всього, що ті нелюди зробили на нашій землі. За кіріла молитися не буду і слухати вітання від нього на Великдень, як це було цьогоріч, не хочу і не буду, «руський мір» у нас не пройде! Ця брехня їхня, перекручування назв, фактів уже всім набридли, тому ми твердо стоїмо на своєму. Хлопці наші у храмі чергують цілодобово, жінки квіти саджають, порядок навели. Українській церкві бути! Сьогодні війна, ми всі – українці, й нам треба підтримувати Україну, її церкву, її державність, культуру. Тому духовні наставники мають бути українськими священниками, а не московськими попами. Задля цього ми боремося і молимося за Україну.