НАШУ НАЦІЮ НЕ ПОДОЛАТИ – СТО ПУДІВ!
Кам’янець-Подільський від початку повномасштабної війни стає домівкою не лише для переселенців із гарячих бойових точок, а й для бізнесу. На Кам’янеччині продовжив свою справу вже не один десяток релокованих підприємств. І приємно, що серед них – відома харківська торгова марка «Сто пудів» ТОВ «Проденерго», продукція якої смакує не лише українцям, а й європейцям, американцям, канадцям. Якщо раніше придбати вироби цього виробника можна було лише в мережевих супермаркетах, то відтепер вона з’явилася і в інших магазинах та на ринках міста. Чимало асортименту тепер виготовляється в нашому місті, адже тут створено регіональний підрозділ ТОВ «Проденерго», який після нашої Перемоги так і залишиться працювати в місті над Смотричем. А це плюс для міста, адже принесе нові робочі місця, інвестиції та податки. Переваги виробів уже встигли відчути кам’янецькі господині, адже «Сто пудів» – це смачно, корисно, швидко готується і доступно для гаманця.
Тож «Подолянин» напросився в гості до колективу торгової марки. Нам не відмовили. Натомість радо провели екскурсію виробництвом, поділилися секретами приготування страв та ще й пригостили. І ми переконалися, що «Сто пудів» – це смачно на 100 відсотків.
ІЗ ПЕРЕЇЗДОМ НЕ ЗВОЛІКАЛИ
Регіональний підрозділ знайшов прихисток на території автоагрегатного заводу. Тут в оренду взяли декілька приміщень.
– У Кам’янці-Подільському працюємо вже третій місяць, – розповідає керівник регіонального підрозділу Сергій СЛЮНІН. – Рішення про переїзд, а точніше відкриття регіонального підрозділу тут, було ухвалено засновником товариства 9 березня, і вже через місяць ми розпочали роботу. А загалом ТОВ «Проденерго» вже 25 років, і створили його у Харкові. До речі, центральне підприємство й досі працює, адже там велике виробництво – близько 15 тисяч квадратних метрів, і розташоване в різних районах міста й передмісті. Дещо, правда, окупанти знищили.
Підприємство займається продуктами харчування: фасуванням, виробництвом, експортом, імпортом. Нині активно працює на забезпечення наших захисників. Підтримує і соціальні програми. Директор налагодив співпрацю з кам’янецькою міською владою. До Дня родини передано продуктові набори для малозабезпечених сімей: кам’янчан, переселенців. За роки роботи отримали чимало нагород, переважно із Харківського і Полтавського регіонів. Але поставили собі за мету – гарно працювати і на Кам’янеччині, аби задовольнити гастрономічні смаки тутешніх жителів.
Директор зізнається, що Кам’янець-Подільський обрали невипадково. Сюди вже приїжджали, місто вразило красою та дружелюбними мешканцями. Плюс для бізнесу – грамотні дорожні розв’язки, близькість до кордонів з Європою. З переїздом до Кам’янця не затягували. До речі, вже саме з нашого міста вантажівка з продукцією ТМ «Сто пудів» уперше поїхала до Молдови.
– Дружину з дітьми я відправив до Польщі. Й коли вони вже були в безпеці, мені стало спокійніше, – продовжує розповідь Сергій Вячеславович. – Опівдні в нас була нарада із власником бізнесу. Він сказав: «Якщо тут нічого не тримає, збирайся, їдь і організовуй регіональний підрозділ у Кам’янці-Подільському». Наступного дня, щойно завершилася комендантська година, о шостій ранку я вирушив до вашого міста. Добирався чотири доби. Траси були завантажені, в містах – блокпости. За першу добу подолав 140 кілометрів і доїхав лише до Дніпра. Дорога була важка.
Через два тижні сюди прибули ще декілька наших працівників із родинами, які проживали в Північній Салтівці (один із мікрорайонів Харкова). Всі вони залишилися без житла і мешкали разом зі мною в 3-кімнатній квартирі. Із тих, кому міг довіритися, зробив кістяк, адже часто їздив до центрального офісу. На площах, які знайшли під виробництво та склади, розпочали ремонт, а ще потрібно було перевезти обладнання, сировину, готову продукцію.
Коли перевозили обладнання, вже виникли проблеми з пальним. І хоча нафтопереробні підприємства України ще працювали, був великий потік машин, пальне продавали по 20 літрів.
У Дніпропетровській області черг не було, а ось за Уманню вже були великі вервечки автомобілів на заправках.
У 20-тонні фури вантажили обладнання, сировину, плівку для пакування продукції. Десь відсотків 25 обладнання перевезли до Кам’янця. Решта працює на Харківщині, працівники там – теж герої. Адже трудяться під обстрілами і вибухами. Рашисти все руйнують, натомість ми, українці, працюємо, виробляємо, годуємо і створюємо. Нашу націю не подолати, тому Перемога точно буде за нами!
АСОРТИМЕНТ СОЛІДНИЙ І СМАЧНИЙ
А ось від асортименту торгової марки аж очі розбігаються. Про продукцію залюбки розповів комерційний директор Максим ЖУРБИЦЬКИЙ, який із родиною переїхав з Харкова до Кам’янця-Подільського. Видно, що роботу він не лише знає, а й любить. Бо від знайомства зі стравами ледь слинкою не вдавилася.
– Що росте на території України, переробляємо на крупи, пакуємо і реалізуємо. Чого в нас не вирощують, імпортуємо самостійно з Туреччини, Італії, Індії, Пакистану, В’єтнаму, Єгипту, Таїланду. На крупах зупинятися не будемо, бо їх є багато і різних видів. Розфасування теж різне: від 400 грамів до кілограма. У нас є ексклюзивні позиції для здорового харчування, як-от кіноа та чіа різних видів, ягоди годжі, маш, нут, амарант.
– На сьогодні в каталозі близько 600 найменувань різної продукції, багато ще на стадії розробки, – каже Максим Журбицький. – До речі, ми перші, хто запровадив страви зручного приготування, і не треба плутати зі швидким приготуванням. Це страви української, азіатської, європейської кухонь. Словом, від українського борщу, капусняку, горохового супу до перуанського, сочевичного «Марсель», французького з цибулею і куркою, мексиканського, харчо. Також виготовляємо фалафель нутовий, хумус, булгур, кус-кус із різними добавками, соуси тощо. Переваги цих страв уже оцінили сотні господинь, адже їм не потрібно морочити голову на кухні. Промили, додали води і поклали варити. Нічого вигадувати не потрібно. На кожному пакетику зі стравою вказані склад і спосіб приготування.
Маємо готові суміші для приготування солодкої групи товарів: млинці, яких близько 10 найменувань (кукурудзяні, з гречаного борошна, кольорові), оладки, пончики, капкейки. Є суміші для приготування хліба різних видів: «Бородинський», «Ірландський», пшеничний із прованськими травами, з висівками, гречаний. Для дітей є набори з конструкторами, а також тематичні до різних свят. Скажімо, до Різдва – із кутею декількох видів, починаючи зі звичайного пакетика з кутею і закінчуючи «Щедрим вечором» із глиняною тарілкою, куди входять курага, родзинки, булгур. На Великдень є суміші для приготування пасочок із формочками, посипками, глазур’ю.
Виготовляємо товари для туризму, відпочинку і мандрівок. Вони зручні, поживні, а ті, що в zip-пакетах, потрібно лише розігріти. Це каші різних видів із сублімованим м’ясом чи овочами, бульйони. Є сухі каші, які зручно брати в дорогу. Також є консерви м’ясні, рибні, тушонки, паштети.
Є група сухофруктів: горіхи, фініки, курага, чорнослив, манго, диня, – все вакуумоване і розфасоване. А ще стандартна продукція: сіль, сода, панірувальні сухарі, лимонна кислота, цукор.
Тепер і в Кам’янці є наша продукція. Її можна придбати на гуртовій базі «Октава», яка займається дистрибуцією на місцеві ринки і в магазини. Крім мережевих супермаркетів, з якими співпрацюємо в усій Україні, з’явилися ми в мережах «Най-Най» і «Булка». Словом, робимо все для того, аби кам’янчани засмакували нашу продукцію і ознайомилися з асортиментом.
Реалізуємо товар не лише в Україні, а й за кордоном. Експортуємо в країни ЄС, Молдову, Америку, Канаду.
До розмови долучається Сергій Слюнін, котрий входить до складу дегустаційної комісії. Власне, він один із перших куштує розроблені технологами страви і обирає найсмачніший варіант:
– Розробка їжі – наш ексклюзив і фішка. Це для тих споживачів, які хочуть корисну ресторанну їжу в себе вдома і за доступною ціною. У нас є ціла група технологів, які над цим працюють. Маємо понад 60 позицій таких страв різних кухонь світу, є де розгулятися. Пропорції до кожної страви ретельно підбираються. Повірте, це робота кропітка. Одна страва готується в декількох варіантах, її куштує дегустаційна комісія, яка голосує за той із них, який найбільше припав до смаку. Відповідно, його і запускаємо у виробництво. Якісь споживачі швидко сприймають «на ура», а за деякі проголосували, а ринок каже, що ще треба зачекати.
Для містян нове підприємство підготувало сюрприз. Наприкінці липня і в нас з’явиться їхній фірмовий магазин, який очолить кам’янчанка Марина КРЕМНЬОВА. Вона розповіла, що мають чим здивувати споживачів: асортиментом продукції, цінами від виробника, щотижневими акціями, дегустаціями, картками лояльності для постійних покупців. Можна буде купувати продукцію як уроздріб, так і гуртом. До речі, працюватимуть тут виключно кам’янчани.
ПЛАНІВ МАЮТЬ ЧИМАЛО
Роботу підприємства «Подолянину» показали зсередини. У цеху фасування продукції чистенько, світленько і веселенько. Під музику дівчатка вправно ловлять пакети з крупами, які «сипляться» з автоматизованої лінії. Спостерігати за процесом цікаво: спочатку сировина подається в підйомники для суміші, далі – до вагового дозатора (400, 800, 900 грамів чи кілограм), засипається в тубус і потрапляє в пакетики. Вже готові фасовані пакети з крупами складаються і фасуються в більший пакет, який запаює ще одна машина. До речі, чимало продукції вже фасується в нову плівку, де вказано Кам’янець-Подільський. Є вже навіть плівка із зображенням фортеці.
– У планах запустити у цьому цеху ще три такі лінії, – каже пан Сергій. – Колектив нараховує майже 40 працівників, 70% з яких – кам’янчани. Поки дівчата навчаються. У Харкові, аби мотивувати працівниць, біля кожного робочого місця висіли розцінки на фасування, і кожна знала, за що бореться. Це європейський підхід: чим краще працюєш, тим більше заробляєш. Коли триває навчання, ці розцінки недоречні, бо поки працівниці не наб’ють руку, отримуватимуть неконкурентоспроможну зарплатню. То виплати в нас поки мінімальні, й отримують їх працівники щотижня, у п’ятницю. Це зручно і для них, і для нас.
Під час огляду інших приміщень пан Сергій демонструє, як їх облаштували для тих родин, котрі через війну виїхали з Харкова. Є пральна машинка, місце для прасування одягу, туалети, душові. В одній із кімнат з’явилася кухня з необхідними побутовими приладами і меблями:
– Наші акціонери пішли людям назустріч, і, дякуючи їм, усе це вдалося зробити. Вкладено багато коштів, сил і здоров’я. Але радію, що люди не залишилися без даху над головою. Ми взяли робочі кабінети в оренду і зробили кімнати для проживання. На одну родину – одна кімната.
Під час екскурсії познайомилися із завідувачкою виробництва Наталією КУЛІКОВОЮ. Ця жінка з технікою на «ти». Коли перевезли обладнання, вона не побоялася його налагодити і запустити:
– У товаристві працюю 14 років. Коли прийшла, був лише один апарат ручного фасування. Нині на фірмі їх уже сім. Коли на ньому працюєш, знайомишся з ним, вивчаєш, контролюєш якість та відповідаєш. І щоразу покращуєш професійні здібності. У мене був гарний учитель – наш механік Леонід, який залишився в Харкові. Часом, коли працювали в нічні зміни, механіка не було на місці, тому, в разі поломки, самій доводилося ремонтувати. Тож тепер для мене це не проблема, ще й майстрів навчаю. Вдома теж можу все поремонтувати, крім сантехніки (усміхається).
Правда, коли згадує про дім, усмішка зникає з обличчя. Родина Кулікових через рашистів залишилася без квартири… Чоловік і 12-річний син у Кам’янці вже освоїлися.
Переходимо в інші приміщення, які товариство орендувало під склад.
– Ось склад готової продукції. Тут зробили нову підлогу, адже навантаження на неї солідне, – демонструючи нові площі, розповідає Максим Журбицький. – Далі будемо облаштовувати стелажі в три поверхи. У Харкові мали гарний склад. Але, зважаючи на те, в яких умовах почали працювати, вважаю, що за ці три місяці багато вже зроблено. До речі, власник особисто приїжджав із Харкова, все інспектував, тож працюємо за планом. Україна – велика країна. І з Харкова добиратися на захід України складно, тому регіональний підрозділ тут залишиться надовго. Якщо на сході та у центрі мали розвинуту клієнтську базу, то вже й у вас починаємо нарощувати м’язи.
Ось ще один склад із готовою продукцією, яка вже чекає на відправлення. Поруч – склад із сировиною.
Орендували ще одне приміщення. Будівля стара, але вже почали приводити її до ладу, зокрема перекрили дах.
На вході зустрічає гасло «Слава Україні!», яке виготовили харків’яни. Тут теж зберігається готова продукція і та, яку товариство імпортує. Словом, товару чимало. Є молдавський горошок, італійська сіль, крохмаль, томатна паста з Туреччини, котру вперше привезли в залізних банках. До речі, томатна паста, вироблена 8 червня, вже 8 липня – на кам’янецькому складі, звідки піде на продаж.
Оглядаючи стоси товарів, не могли не зачепити тему гречки:
– Сьогодні справді маємо невеликий дефіцит гречки, – каже Максим Журбицький. – Але через декілька тижнів ситуація буде інша. За моїм прогнозом, на ринку кілограм гречки коштуватиме близько 80 гривень. Альтернатива цій крупі – булгур, кус-кус, удвічі дешевші, а за якістю і поживними цінностями їй не поступаються.
Хочу заспокоїти громадян – голоду не буде. Ми – країна аграрна, забезпечимо себе всім необхідним, і все у нас буде добре!