Вівторок, 03 Серпня 2021 р.

ВІДДЯЧАТЬ ЛЮБОВ’Ю ТА ВІДДАНІСТЮ

– У місті є група «Лохматий ангел». Це волонтери, які рятують тварин, котрі опинилися на вулиці. Часто ці безхатьки покалічені і фізично, і душевно. Дівчата їх лікують, виходжують, стерилізують і прилаштовують. Для їхніх потреб небайдужий виділив гараж, і там, без світла, води й тепла, вони рятують братів наших менших. Палять буржуйкою, воду носять із дому. Інколи в них опускаються руки, але й залишити тваринок без допомоги не можуть. Прошу, аби журналісти написали про це. Можливо, більше кам’янчан дізнаються і зможуть допомогти собачкам та котикам, – із таким проханням зателефонувала до нашої редакції кам’янчанка Оксана МИРОНЕНКО.

Виявляється, в місті є що­найменше дві відомі організа­ції – «Лохматий ангел» і «Душа бродяги», які опікуються тваринками. Щоправда, повідомляти їхні адреси ми не будемо, адже одразу ж з’являться ті, хто підкине нових тваринок. Акти­вісти, попри власні справи, знаходять час, аби не залишати хвостатих наодинці з бідою. Час­то за свою роботу чують щире «Дякую» від тих, хто розділяє їхню нелегку ношу. Але найбільше їх засмучує, що є люди, які вважають, що волонтери – це така собі міська служба, і вони зобов’язані підбирати всіх собачок і котиків, котрі опинилися на вулиці. Мало хто замислюється над тим, що часто ці ангели добра викроюють власні кошти з бюджету задля порятунку вусатих і хвостатих.
Дівчата-активістки вважають, що безпритульних тваринок на вулицях міста стане менше, якщо їх стерилізувати. Така операція фінансово непідйомна для пенсіонерів. Було б добре, якби таким людям допомагала держава. Також потрібно чіпувати тваринок і ввести реальні штрафи за жорстоке поводження й за те, що через нелюдів вони опиняються на вулиці. Адже притулок, про який мріє вся громада міста, не зможе вирішити всі проблеми. Адже за день-два він може повністю заповнитися безхатьками, і не кожен бюджет потягне їх утримання, і тоді постане питання: кому жити, а кого вбити. Власне, як роблять це у більшості українських притулків і навіть за кордоном. Тому цивілізоване місце для тимчасового утримання безхатьків має бути, і всі вони мусять пройти обов’язкову стерилізацію. Ситуацію із безпритульними чотирилапими можна вирішити лише комплексно.

«ЛОХМАТИЙ АНГЕЛ»: ШАНС НА ЖИТТЯ

Підопічні «Лохматого ангела»Розшукати волонтерів труднощів не склало, адже їхні пости в соцмережах бачать чимало кам’янчан.
– «Лохматий ангел» з’явився у місті в листопаді 2018 року. За ці роки нам вдалося забрати з вулиці й знайти господарів для тисячі тваринок, – розповідає волонтерка, ініціаторка створення групи «Лохматий ангел» Ольга СОКАЛЬСЬКА. – Намагаємося перед тим, як віддати собачок чи котиків у добрі руки, простерилізувати.
У цьому напрямку співпрацюємо із державною ветклінікою, що на Руських фільварках. У них ціна на стерилізацію приємна й лікарі хороші. Також співпрацюємо з приватною ветклінікою Vitae Vet. Часто доводиться рятувати тваринок після того, як їх збила машина. У цих двох закладах нам ідуть назустріч і надають допомогу навіть у борг. Так, перед Новим роком у приватну клініку заборгували 16 тисяч гривень, у державну – 5000. На щастя, завдяки небайдужим людям усе повернули. Але, на жаль, часто доводиться вплутуватися в борги, бо коштів катастрофічно бракує на їжу, миючі деззасоби, наповнювачі, пелюшки, ліки, операції.
Наразі, як пояснила Ольга, більшість тваринок вдалося прилаштувати на перетримку в небайдужих людей. За домовленістю з державною ветклінікою частина кліток знаходяться у їхньому стаціонарі. Декілька проживають у гаражі, який наприкінці літа дівчатам безкош­товно надав кам’янчанин Микола Мельник. Він виділив власний гараж, за власні кошти утеплив його і встановив буржуйку.
– Світла і води тут немає, нині катастрофічно бракує дров, стягуємо гілля чи не з усього міста. Змушені по декілька разів ходити сюди, щоб тримати піч гарячою. Стелимо для собачок якомога більше пінопласту, картону, теплих речей, щоб вони закутувалися. Наразі тут проживають 5 собачок, ще 20 – на перетримці. Також волонтери перетримують у себе вдома чотирьох кішок. Усі ці тваринки мріють про власний дім, чуйних і турботливих господарів, а натомість подарують їм справжню, щиру, непідкупну любов і море позитиву.
Про чотирилапих мурчиків і гавчиків Оля ладна говорили годинами. Найбільше щастя для волонтерів, коли тваринки знаходять дім. Їм вдалося прилаштувати добродушну собачку Дюну, яку вагітною нелюди викинули на трасу. Красуню стерилізували і пів року вона жила в Олі, доки не знайшлися нові господарі.
А за сліпим пітбулем Ханом приїхали аж із Києва. Собачці 4 роки, ймовірно, що старі власники били його по голові, бо має чимало шрамів, унаслідок чого й осліп. Тривалий час бідолаха скитався, доки небайдужі не передали його в руки волонтерів. На оголошення про Хана натрапило молоде подружжя з Києва, які шукали для себе собачку невеликого розміру. Але коли побачили Хана, зізналися, що цей сонячний пес їм так запав у душу, що два тижні думали лише про нього. Проконсультувавшись зі столичними ветеринарами і кінологами, знайшли машину і приїхали до Кам’янця-Подільського.
– Сьогодні Хан мешкає в столиці, у родині, яка дарує йому любов і опіку. Має власний диван, – не стримуючи позитивних емоцій, розповідає Ольга. – Подружжя часто надсилає нам фото і відео, а ми радіємо, що вони знайшли один одного. Чимало людей вважають пітбулів агресивними. Це не так. Люди з них злюк роблять, вчать нападати на котів, інших собак і навіть людей. Насправді вони добрі й люблять дітей. Якщо не дресирувати в них агресію, вони – хороші няньки. У цьому і я переконалася. Одного разу, коли рубала дрова біля гаража, моя донька посковзнулася, впала, забила колінце і почала плакати. Хан, почувши дитячий плач, і сам почав скулити, мене штовхати, аби я побігла на допомогу. Коли взяла доньку до себе, він почав її облизувати і заспокоювати. Словом, Хан розхвилювався більше, ніж я. На таку його реакцію ніхто не чекав.
Ольга СокальськаВідверто, тваринок, котрі мають фізичні вади, лишаї чи інші боляч­ки, люди бояться і не хочуть брати. Насправді ж, такі тваринки швидко орієнтуються, бо мають шосте чуття. У мене котик був сліпий, але по хаті ганяв не гірше, ніж здорові. За два дні освоївся і швидко зорієнтувався.
Серед історій із хепіендом і породисте цуценя російського кокер-спанієля. Коли в цуцика з’явилася катаракта, він став непотрібним для заводчиків, і
вони вирішили його усипити. Цуценятко потрапило на перетримку, а згодом знайшло господарів і стало для них справжнім непосидючим другом. Пощастило знайти лагідні руки і для худесенької кішки, в якої була величезна пухлина через те, що їй часто давали протизаплідні таблетки. Успішна операція подарувала їй життя і нових гос­подарів. Сьогодні муркотуся набрала вагу, стала красивою і пухнастою. Приютити пощастило ще одну кицю, яка потрапила під машину і втратила лапку.
Сьогодні ж волонтери мають надію, що пощастить приютити і вівчаря-спинальника Барса. Йому років 6-8. Він потрапив під машину, і господар залишив його помирати в канаві. Добре, що Барсик опинився в чуйних руках волонтерів. У Хмельницькому, провівши дослідження, ветлікарі повідомили невтішний вирок – спинний мозок пошко­джено, тому повноцінно ходити песик не зможе. Волонтери його лікували, робили уколи і придбали спе­ціальний візочок.
– Барса ми називаємо старим, мудрим дідусем, – продовжує Ольга. – Він усіх цуциків виховує і повчає. Коли ж відчуває загрозу, кидається в бій. Йому потрібен особ­ливий догляд, він не може жити у холоді, для нього підійде літня кухня чи сарай. А загалом це хороший пес, який активно бігає на передніх лапках. Недавно в гаражі знайшов газети, порозкидав їх і солодко на них спав.
Порцію щирої любові готові подарувати новим господарям двійко цуциків – Зіта і Гіта. Їх викинули ще влітку, ми їх простерилізували, вони важко перехворіли на ентерит і тепер готуються до вакцинації. Маємо Білосніжку, яку викинули восени під «Техас». А ще Ешлі, вона як стрибунець. На стаціонарі наразі мешкають дві дівчинки, яких собака народила на сміттєзвалищі. Їхні сестрички і братики померли, залишилися Куся і Лапуся. Вони вакциновані, а будуть ще й стерилізовані. Нині на перетримці ще троє цуциків, які народилися біля «Бастіона». Їх викинули на мороз, і вони ледь не загинули. Трьох вдалося впіймати, а ще троє заховалися під плитами. Буквально днями нам зателефонували і сказали, що на одне з місцевих підприємств собачка привела цуценят, але її порвали пси, і малята залишилися без мами. В одного цуцика лапка теж відкушена. Їм тижнів зо два, і без маминого молока й тепла вони замерзнуть. На щастя, сімох малюків на перетримку взяла небайдужа кам’янчанка. Їх потрібно виходити, а для цього потрібні кошти.

Ольга зізнається, що тих, хто ладен подати руку допомоги братам нашим меншим, не так уже й багато. Переважно це одні й ті ж люди. Серед сталих волонтерів – Юля Степанова, Діана Остафійчук, Аліна Боднарчук, Tara Black, Женя Турко, Ольга Чинник. Допомагають впіймати диких тваринок і бодай якось їх соціалізувати Паша Врублевський і ще один кінолог Сергій. Рідні Ольги уже звикли до її благодійництва, хоча в долоньки і не плещуть. Любити і допомагати тваринкам жінка з дитинства навчає і двох своїх діток. Каже, що творити добро не так уже й складно. І долучитися до по­рятунку чотирилапих безхатьків може кожен із нас. Кожних 10-20 грн дарують шанс на життя песикам і котикам. Переказати кошти можна на банківсь­ку картку 5168 7573 8485 7365. Також корм, наповнювачі та деззасоби можна приносити у державну ветклініку (пр.Грушевського, 68).

«ДУША БРОДЯГИ» МОЖЕ ЗАЛИШИТИСЯ БЕЗ ДАХУ?

Волонтери ГО «Душа бродяги», які 17 лютого відсвяткували 4-річчя з дня створення, опинилися в невизначеній ситуації: роками обіцяного від влади приміщення вони так і не дочекалися. Натомість їх впустила у власне кам’янчанка, щоправда, тимчасово, на декілька місяців. Однак минуло вже два роки, і зоозахисники знову можуть залишитися без даху над головою. Аби дізнатися про ситуацію, журналісти навідалися в стаціонар «Душі бродяги». Спочатку картина лякає: із-за залізних металевих дверей на тебе дивляться чотири, а то й п’ять десятків собак. З усіма вітаються дружним гавкотом і виляють хвостиками. Сльози навертаються на очі, коли роздивляєшся їх: у когось немає лапки, хтось повзає, бо задні лапи не працюють. А коли заходиш усередину, отримуєш море позитиву: всі собачки стрімголов біжать до тебе в пошуках порції любові й ласки. Доки гладимо песиків, волонтери наводять лад в оселі: одна вимиває підлогу, бо, через відсутність місця для вигулу, песики можуть зробити свої справи на лінолеум. Машинка пере ковдри та пеленки. На величезному підносі сушаться не один десяток залізних мисочок – по тваринках видно, що вони не голодають, а харчуються добре. Не в кожного господаря собака так добре вгодована. Поки спілкуємося, в песика починається припадок епілепсії. Доки ми шоковано спостерігаємо, волонтери звично надають малому допомогу.
– Власниця приміщення, де ми перебуваємо, впустила нас на декілька місяців, а ми затрималися на декілька років. І весь цей час хвостаті жили тут безкоштовно. Часто господиня сама платила за послуги. Тепер вона хоче здати приміщення в оренду, і ми її розуміємо, – розповідає голова ГО «Душа бро­дяги» Анжела ШВЕЦЬ. – А куди нам подітися – не знаємо. На щас­тя, міська влада домовилася, що компенсуватиме частину оренди протягом наступних чотирьох місяців, а за цей час підшукає для нас приміщення. Ми на це сподіваємося, бо епопея з нашим центром для тварин триває не один рік, скільки чули обіцянок, але справа так і не зрушилася з місця. Виграли навіть 500 тисяч гривень із громадсько­го бюджету на ремонт приміщення, яке нам пропонувала міська влада. Це стара котельня у військовому містечку. Але після експертизи з’ясувалося: щоб вкласти у стару розвалюху – потрібен не один мільйон, та ще й земля належить Міноборони. Тому поки це питання детально вивчаємо з новою владою.
Ми ж мріємо про вигульний майданчик як для котів, так і для собак. Було б добре мати бодай якусь огорожу, щоб вони бачили сонце, аби до них не чіплялися шкірні хвороби, алергії. Поки ж вигулюють небайдужі кам’янчани. У кожного волонтера своя зміна, бо ж маємо сім’ї, роботу та домашні справи. Серед постійних помічників – Олеся Нагнибіда, Інна Гораш, Ірина Топольницька, Тетяна Хаджинська, Ірина Шам­рай, Галина Антіпова, Валерій Яковець.
Волонтерство – дороге задоволення. Любити тварин і опікуватися ними – це різні речі. Це вже хвороба. Ти стаєш залежним від цих мордочок і хвостиків. Понад місяць я хворіла і не могла сюди ходити, то пережила ломку, так хотілося обійняти пухнастиків. Для кожного з нас ці тваринки – сенс життя.
Активісти кажуть, що, завдяки підтримці кам’янчан і супермаркетів «Фуршет» та «Сільпо», собачки не голодають. У холодну пору їм варять кашу та підгодовують сухим кормом.
Нині на стаціонарі проживають пів сотні песиків. У кожного своя доля, кожен був зраджений людьми, але попри це продовжує їх любити.
Днями, в люті морози, у сумці під стаціонар підкинули маленьку дівчинку. Скільки собачка прововтузилося на морозі – ніхто не знає. Коли волонтери знайшли і занесли маленьку до величезної дружної родини хвостатих, вона зомліла – від холоду, страху, нестачі кисню чи всього цього разом. Таких випадків місцеві волонтери бачили сотні, тому й не дивуються людській жорстокості.
Скажімо, Щелкунчика зна­йшли в мішку, його запакували, бо думали, що мертвий. У нього проблеми з хребтом. Чутливість є, але на задні лапки не стає, залишився інвалідом.
Барсик постійно сидить у клітці. Його збила машина, він день-два пролежав у калюжі крові. Але одужав і навіть міг ставати на лапки, потрохи ходити. У нього вже поважний вік, тому лапки піджалися. Доживає віку і старенький песик, від якого через пухлину відмовилася господиня. І Ведмедик, у якого немає зубів, і в якого стріляли кати. Збила машина і Гайчика, в нього поламаний таз. Є два Пірати, які втратили по лапці через аварію. Дзідзьо одразу впадає в очі, але він сліпий і глухий від старості. Деколи забувається і довго ходить по колу.
Днями знайшов сім’ю сліпий кіт Ванька. Котяче царство об­лаштувалося окремо від собачого. Тут спокійніше, немає гавкоту, світло і тепло. Усе, як люб­лять мурчики. Тихенько сидять під каміном і не надто поспішають до людей. Мовляв, їм і тут добре. В пошуках людської любові лише сірий муркотун, який нав’язливо хотів, щоб ми його погладили. Хвостаті мають м’я­кенькі місця для спання та для підточування кігтиків, повні мисочки їжі.
– Котиків маємо до 20. На планову стерилізацію є багато. Кого не роздаємо – залишаємо. Дорослих котиків і песиків важко прилаштувати, маленьких беруть краще, – продовжує Анжела. – Поки що котиків не беремо, бо мали кальцівіроз – вірусне захворювання. Ним перехворіли всі наші киці, а одна навіть померла.

«Душа бродяги» теж потребує нашої підтримки. Адже тваринкам потрібні гроші на харчування, лікування, але найбільше – на оплату за комунальні. Лише за два місяці за електрику вони мусять сплатити аж 12 тис. грн. Кошти можна переказувати на картку 4731 2191 1464 4846.
Але всі ми розуміємо, що спра­­ва не лише у грошах, а й людя­ності. Перед тим, як взяти тваринку додому, добре подумайте, чи зможете її гідно утримувати, піклуватися і доглядати. А перш ніж викинути старого безпомічного собаку чи маленьке цуценя, уявіть, якби викинули вас. Можливо, ви шукаєте нового друга, зважили всі «за» і «проти», ласкаво просимо до волонтерів. Тваринка із притулку подарує вам щиру любов та відданість!