МІЖ ФУТБОЛОМ І ТАНЦЯМИ ОБРАВ МУАЙ-ТАЙ
Таїландський бокс, або муай-тай, усе ще асоціюється для багатьох із чимось екзотичним. Однак це бойове мистецтво, яке справді прийшло зі сходу, широко розвивається в усьому світі. Воно стає хорошою базою підготовки для професійних бійців ММА і тішить публіку як самостійний та красивий вид спорту. У Кам’янці-Подільському вже шостий рік його пропагує 28-річний Сергій РОЖУК. За цей час тренер виховав двох майстрів спорту та низку призерів чемпіонатів Європи й світу. Тож настав час поспілкуватися з читачами «Подолянина».
СПОЧАТКУ БИЛИСЯ НА СТАДІОНІ
Сергій зізнається, що з дитинства не думав про жодні бої, а захоплення всього життя знайшло його доволі випадково:
– Я виріс на Вінниччині, в селищі Брацлав. У шкільні роки грав у футбол та мріяв реалізуватися саме в ньому. Загалом удома й не було секції з жодного виду єдиноборств. Лише футбол, ну і… танці (сміється).
Проте, коли в 15 років лежав удома, заліковував травму, якої зазнав зовсім не спортивним шляхом, батько ввімкнув телевізор, і я побачив, як транслюють турнір із кікбоксингу K-1. На рингу саме виступав таїландець Буако Пор. Прамук. Мені дуже сподобалася його тактика ведення бою, тож декілька днів я провів перед екраном.
– А як відбувався пошук можливості для тренувань?
– Доволі важко. Через соцмережі дізнався, що за 20 км є секція таїландського боксу. Я зібрав групу друзів, готових тренуватися, написав тренеру та домовився, аби він приїжджав у Брацлав. Улітку ми платили спеціалісту за дорогу, а він влаштовував нам заняття на місцевому стадіоні.
Однак із приходом осені група розпалася, адже хтось збирався їхати на навчання, а хтось – іти на роботу. Тож я та ще декілька охочих почали їздити на тренування в Тульчин, де займався наступні 4 роки.
Згодом настала черга й учити інших. За словами Сергія Рожука, до тренерства він прийшов рано, але поступово:
– У 19 почав опікуватися бійцями, старшими як 15 років. Це відбувалося в рідному Брацлаві. Також як спортсмен провів чимало часу у Вінниці, де займався в досвідчених спеціалістів. Проте повноцінним тренером став у Немирові. 30 листопада 2017-го організували Немирівську районну федерацію муай-тай (наразі Сергій Рожук є її очільником. – Прим. ред.). Президент обласної федерації Віктор Торкотюк допоміг поїхати на семінари всеукраїнського рівня, де я здобув відповідні знання. Згодом ще трохи потренував у Немирові та виховав там декількох непоганих спортсменів, призерів чемпіонатів і кубків України.
– Сергію, чому ти вирішив обрати саме тренерське ремесло?
– Аби це зрозуміти, краще поспілкуватися з моїми вихованцями. Моя «політика» – не хочу заробляти на спорті, а хочу, аби молодь ставала кращою. Я мав доволі складне дитинство. Оскільки рано померла мама, і ріс тільки з батьком. Тож на життя почав заробляти в досить юному віці (під час розмови Сергій неодноразово згадує, що працював в охороні в різних містах. – Прим. ред.), аби мати змогу покривати витрати на заняття спортом та можливість придбати щось для себе.
Мені це відверто набридло, тому хочу допомогти іншим, тим, хто цього потребує. Наразі, якщо родина не має коштів на те, аби дитина тренувалася, займаюся безкоштовно. І така філософія дає плоди, адже тут, у Кам’янці, в мене вже є два майстри спорту. Ба більше, хлопці в 16 років виконали нормативи майстрів спорту міжнародного класу. Але їх неповнолітнім не присвоюють, тому вони поки майстри спорту національного розливу.
– У декого все ще існує ставлення до бойових мистецтв як до чогось дуже небезпечного. Як би ти переконав людей, що це не про муай-тай?
– Насамперед я б розповів про те, що таїландський бокс базується на повазі до суперника. Бійці муай-тай завжди привітні один до одного, а перед поєдинком немає жодного місця для агресії до опонента. По-друге, це доволі безпечно для дітей, оскільки до 9-12 років вони не завдають ударів у голову. Зовсім юні спортсмени працюють виключно в амуніції, та лише по корпусу.
Повноконтактний бій починається лише з 15-річного віку, коли боєць уже набув достатнього досвіду. Якщо ж порівнювати з іншими видами єдиноборств, то там зазвичай одразу починають працювати на повну. Наприклад, у ММА ще й роблять це в малих рукавичках, що є додатковою небезпекою.
У КАМ’ЯНЦІ БУДУЄМО УМОВИ
Сергій розповідає, що опинився в нашому місті 7 років тому. Приїхав, оскільки тут навчалася його дівчина. Перші два роки лише тренувався в клубі змішаних єдиноборств «Гуни» під керівництвом Юрія Нестеровського.
– Пан Юрій виявився дуже порядною та хорошою людиною. Він надав можливість для занять спортом, а натомість не взяв із мене жодної копійки. Ми й сьогодні маємо дуже хороші стосунки.
Потоваришував також із наставником з кікбоксингу Анатолієм Лабатюком. Часом проводимо спільні тренування та разом возимо підопічних на старти.
Але справжній тренер не може довго тримати знання при собі. Тому в Кам’янці-Подільському з’являється секція муай-тай.
– Коли вже трохи обжився в Кам’янці, отримав пропозицію потренувати в залі «Копакабана», що на заводі «Преттль-Кабель». Але згодом разом із вихованцями перебралися у НВК №3. Уже там назбиралася солідна кількість хороших бійців, серед них Андрій Кушнір, Віктор Лісовий (обидвоє – майстри спорту. – Прим. ред.) та Дмитро Кінділевич, які вже привозили нагороди з чемпіонатів світу та Європи.
Тренер зазначає, що розвивати молоде покоління йому допомагає відданість власній справі:
– До кожного з підопічних я ставлюся як до власних дітей і намагаюся створювати в залі родинну атмосферу. Не важливо 17-18 чи 9 років – усі рівні. Нас доволі небагато, всього 15 спортсменів, але всі прогресують. Наприклад, 9-річний Матвій Нефедов і 17-річний Анатолій Твердий ще є новачками, але вже невдовзі змагатимуться в чемпіонаті України.
У роботі я пропагую індивідуальний підхід до вихованця. Наприклад, якщо в когось не виходять високі удари ногами, то такому спортсмену більше розвиватимемо роботу в клінчі. У мене є три бійці, які вже досягли солідних результатів. Але вони зовсім різні. Зокрема, Віктор Лісовий більше працює саме в клінчі, а Вадим Березовський і Дмитро Кінділевич віддають перевагу ударам ногами. І, наприклад, якщо в Дмитра від природи немає потужного удару рукою, акцентуємо увагу на інших елементах.
– На скільки груп розділені вихованці?
– Насправді є лише одна група, в якій займаються як початківці, так і старші діти. Якби їх було багато, то тоді можна було б ділити на групи.
– Але чи не доводиться слідкувати за тим, щоб більш досвідчений спортсмен не травмував менш досвідченого?
– Ні, такого точно немає. Вони самі розуміють, що їх не так багато, і я, напевно, більше слідкую, коли працюють двоє старших. Бо один із них може добре влучити, а інший захоче відповісти. Така ситуація трапляється також, коли 9-річна дитина спарингує з 12-річною. Але зазвичай тоді треба стримувати молодшого (сміється).
– Яке харчування в юних спортсменів?
– У нас підхід до харчування суворий тільки в тому разі, коли невдовзі повинно відбутися корегування ваги. Наприклад, якщо спортсмен має виступати у вазі 67 кг, то за декілька тижнів до турніру повинен тримати свої показники десь у межах 71 кг і поступово худнути. Робимо це задля того, щоб не навантажувати його безпосередньо перед змаганнями, а зберегти й підвищити витривалість.
Я не застосовую екстремального зганяння ваги за 1-2 дні до виступу (такий метод дуже популярний у професійному боксі та ММА. Іноді, аби вкластися в ліміт категорії, за декілька днів до бою атлети втрачають по 15-20% від природної ваги. – Прим. ред.), адже діти у 16-17 можуть втратити забагато необхідних організму речовин. Вихованців віком до 14 років не ганяємо.
Під час підготовки до виступу повністю забираємо все борошняне, сіль, цукор і приправи. Овочі та фрукти в споживанні не обмежуються. Крім яблук, бо там багато заліза, яке затримує воду в організмі.
Раціон за два тижні до турніру починає складатися з білкової їжі та різних каш. Це доволі потужний сніданок, обід – на 25% менший, вечеря – на 50%.
– Наразі Сергій Рожук керує секцією в Кам’янці-Подільському та очолює районну федерацію в Немирові. Чи має він план розвитку власної справи?
– Бізнес-плану в мене немає. Проте є загальне розуміння того, що необхідно робити. Насамперед потрібно вкладати сили в облаштування спортзалу. Ще недавно він у нас був доволі поганенький. Але разом із друзями ми вклали більше як 20 тисяч гривень. Закупили різновиди мішків, лап, маківар. Також мої товариші знайшли спонсора та зробили ремонт.
Спочатку ми будуємо хороші умови. Потім будемо виховувати собі заміну. Вже є плани на деяких спортсменів, які планують навчатися в нашому університеті. Крім цього, невдовзі їдемо на чемпіонат України, де двоє вихованців пройдуть тренерську атестацію, а один отримає ще й статус судді третьої категорії. Далі планую набирати більше юних спортсменів і робити окремі групи.
– Я помітив, що кам’янчани часто їздять в Угорщину на міжнародні старти. Чому вони відбуваються саме там?
– Таке справді є. Річ у тому, що чемпіонати Європи та світу дуже комфортно проводити саме там, оскільки в Угорщині є хороші умови, а також вона не є дуже дорогою для спортсмена.
Аби позмагатися в Туреччині, ти маєш витратити 700-800 євро, якщо їхати в Угорщину – 350 євро. Наприклад, незабаром має проводитися чемпіонат світу у Великій Британії, й нам відвідати його дуже важко, адже лише віза коштує близько 250 фунтів.
Розповідає співрозмовник і про те, що, на щастя, закордонні вояжі повною мірою не лягають на плечі батьків спортсменів:
– Добре, що мені вдалося знайти спонсорів, які покривають половину витрат, необхідних на виступи в чемпіонатах.
Багато хто звертається до благодійних фондів, а Немирівській федерації муай-тай допомагають приватні підприємці. Наприклад, власниця мережі магазинів, підприємиця Лілія Літовчук. Вона допомагає як атлетам із Немирова, так і кам’янчанам. Але найбільше нас підтримує Віктор Торкотюк, завдяки якому ми маємо змогу потрапляти на всі потужні заходи з таїландського боксу та ІСО Комбат. Він, до речі, є військовим, нині перебуває на передовій.
– Чи є в тебе тренерська мрія?
– Маю загальну. Хочу, щоб згодом мене запам’ятали хорошою людиною та чоловіком, який зробив багато для молоді, виховав собі гарну заміну, а спортсмени стали не лише чемпіонами, а й хорошими тренерами, які розвиватимуть муай-тай.
Тренування з муай-тай відбуваються в ліцеї №3. Початок о 17.30 (понеділок, середа, п’ятниця). Діти з малозабезпечених сімей і діти військових, які перебувають у зоні бойових дій, тренуються безкоштовно. Перед початком відвідування секції необхідно проконсультуватися із сімейним лікарем.
Олександр ЩЕРБАТИХ.