БУДІВЕЛЬНИК, ДЕПУТАТ І ВИНАХІДНИК!

Справжня цінність людини вимірюється в тих речах, до яких вона прагне, над якими працює все життя. Таким ми знаємо нашого друга, справжня цінність якого була підтверджена добрими справами, професійними здобутками в ім’я держави, народу, його любов’ю та турботою про сім’ю.
Павло МАРКОВСЬКИЙ 31 липня відзначатиме 75-річний ювілей.

Павло Павлович із династії Марковських, яку в місті знають і старожили, і молоде покоління. Вони, Марковські, – корінні кам’янчани.
Батько ювіляра – Павло Павлович – учас­ник Другої світової війни, майже 20 років працював завідувачем міського фінансового відділу, 19 разів обирався депутатом міськради. Мати ювіляра – Лариса Борисівна – життя присвятила вихованню молоді, працюючи і вчителькою, і директоркою середньої школи №10.

Із нагоди 50-річчя Павла Павловича Лариса Борисівна з теплотою написала «Лист до сина»: «Це ніби було вчора. Пам’ятаю, з яким щастям і радістю ми з батьком почули перший голосочок твій. Із безмірною насолодою слідкували за першими твоїми кроками. Милувалися твоїм раннім бажанням розібрати годинника, подивитися, що там стукає, і як скласти все, щоб стрілочки рухалися. Тобі завжди потрібні були деталі до того, що ти майстрував. І ми з батьком купували тобі, радіючи твоєму хисту щось робити. Цей потяг до праці не покидає тебе і тепер. Ти, синочку мій, ріс добрим, лагідним, працьовитим! Добрих, вірних і постійних ти маєш друзів. Близько відчуваєш людське горе і завжди готовий допомогти. Хай таке бажання, потреба робити добро залишаються з тобою назавжди!».

Після успішного закінчення 1966 р. СШ №13 Павло Марковський вступив до Кам’янець-Подільського загальнотехнічного факультету Київського автодорожнього інституту. Продовжив навчання у Львівському політехнічному інституті, Всесоюзному інституті стандартизації та метрології, аспірантурі при Державному науково-дослідному інституті будівельних матеріалів (м.Київ).
Трудову діяльність розпочав 16-річним юнаком 1964 року на консервному заводі, де оволодів будівельними спе­ціальностями теслі, теслі-бетоняра. Так розпочалася його діяльність як будівельника.
У 1966-1968 рр., працюючи станційним монтером райвузла зв’язку, Павло Павлович бере активну участь у розвитку телефонізації міста.
Протягом 1968-1976 рр. працює на заво­ді «Кам’янець-Подільськкабель» елект­ромонтером, технологом, конструктором, старшим інженером-електриком, начальником лабораторії. З першого дня будівництва кабельного заводу (1969 р.) Павло Павлович – його активний учасник. У тому числі безпосередній учасник будівництва 4-х житлових будинків (290 квартир); дитячого садка на 335 місць. Рішенням дирекції заводу за ним за­кріплено будівництво, комплектація та введення в експлуатацію одного з найважливіших енергетичних об’єктів міс­та – Північної електропідстанції Кам’янець-Подільського МРЕМ.
Із 1976 р. Павло Марковський працює за переведенням на Кам’янець-Подільському виробничому об’єднанні будматеріалів, у тому числі заступником гендиректора з капітального будівництва.
Під безпосереднім керівництвом Павла Павловича збудовано і введено в експлуатацію:
– цех із виробництва керамічної плитки (200 тис. кв. м у рік), цех із виробницт­ва звукопоглинальних плит (150 тис. кв. м у рік), виробництво з розпилювання природного каменю (100 тис. кв. м у рік) з порід різної твердості; реконструкція Кудринецького цеху з виробництва гіпсу (100 тис. т у рік); реконструкція Вербецького заводоуправління з будівництвом стотонної шахтної печі та газифікація виробництва з випуску вапна будівельного (79 тис. т у рік) тощо;
– газомережа високого тиску довжиною 10 км. Це дало можливість газифікувати не тільки виробничі об’єкти, а й села Вербка, Гуменці, Колубаївці, Нігин, Привороття-2, селище Сахкамінь;
– реконструкція та розвиток залізничної станції Нігин;
– 9 житлових будинків (350 квартир);
– об’єкти соціально-культурної сфери (аптека, магазини, фотоательє, відділення Хмельницької торгово-промислової палати тощо).
Марковський брав участь у будівництві готелю «Смотрич» (нині «7 Днів»), дитячої лікарні, пологового будинку, залізничного вокзалу.
Павло Павлович має шість винаходів, підтверджених авторськими свідоцт­вами, два з яких впроваджено у виробництво, нагороджений знаком «Винахідник СРСР».
1988 р. Марковського переведено на завод легких металевих конструкцій (нині – «Модуль-Україна») заступником директора з капітального будівництва. За його участі введено в експлуатацію:
– виробництво з випуску 1 млн 360 тис. кв. м у рік тришарових панелей для будівельної індустрії;
– 2 житлові будинки (268 квартир) на вул.Васильєва, 1; вул.Миколи Гордій­чука, 11;
– дитячий садок №9 на 330 місць із басейном на вул.Миколи Гордійчука, 7;
– зроблено реконструкцію проїжджої частини автодороги довжиною 868 м на ділянці автошляху «Васьковичі – Порубне».
1991 р. Павла Павловича знову переведено на виробниче об’єднання буд­матеріалів заступником гендиректора з капбудівництва.
Із 1993 р. до виходу на пенсію Марковський очолював ТОВ «ВКК «Промінь», яке здійснювало будівництво та постачало продукцію власного виробництва санаторно-лікувальним і лікувальним закладам України (Кам’янець-Подільський, Київ, Моршин, Трускавець, Хмільник тощо), надавало благодійну допомогу хворим та інвалідам.
Павло Павлович брав активну участь у суспільному житті міста. Був депутатом, головою Наглядової ради міського фонду підтримки малого підприємництва, брав участь у налагодженні зв’язків і підписанні Договору про співпрацю між Кам’янцем та районом столиці Польщі Варшава-Таргувек, очолював контрольну комісію міської ради у справах пен­сіонерів, ветеранів та інвалідів.
І донині Павло Павлович плідно спів­працює з міською радою ветеранів, Спілкою ветеранів Афганістану та Благодійним фондом «Хесед-Бешт». У липні 2018 р. цей фонд нагородив Марковського па­м’ятною медаллю «За творення добра, відданість благодійній справі». 2008 р. був нагороджений відзнакою міського голови «За заслуги перед міською громадою». У травні 2020 р. – відзнакою організації ветеранів України «Почесний ветеран».

Анатолій БЕРНАДІН.