Понеділок, 27 Травня 2024 р.

ДІАГНОСТИКА МІСЬКОЇ ЛІКАРНІ

Від середини червня Кам’янець-Подільська міська лікарня має нового керівника. Міський голова на цю посаду призначив Бориса СИРОТУ.

Минуло всього три місяці, й директору некомерційного комунального під­приємства вручено грамоту до Дня підприємця. Що ж побачила міська влада за цей час, аби дійти до відзнак, ми запитали власне в самого Бориса Володимировича.

Борис Сирота– Насамперед хочу висловити подяку за те, що відзначили наше підприємство, – каже керівник лікарні. – Час приносить зміни, а кожні зміни, як правило, несуть покращення. Якщо міська влада вирішила, що в сфе­рі медицини наше підприємство найкра­ще, значить – рухаємося в правильному напрямку.
Звичайно, неможливо вирішити всі проблеми одразу, але є якісні зміни і в наданні медичних послуг, і щодо комфортного перебування пацієнтів: виконано деякі ремонти, стоять бойлери, що забезпечують теплу воду, є туалетні кімнати для людей з обмеженими можливостями, хоча закон давно цього вимагав.
Не хочу нахвалюватися, але люди кажуть, що за результатами справ у нас місяць – як рік. Дослухаюся як до позитивних відгуків і пропозицій, так і до негативної інформації. Правда, розглядаю конструктивну критику, а не порожні закиди в деяких групах соц­мереж.

– І яку ж Ви почули негативну інформацію, якій не заперечиш?
– Наприклад, стан доріг. Коли я вчився 2006 року в медучилищі, скорочував дорогу через територію лікарні. Очоливши її, впізнав ті самі ями, які відтоді ніхто не заробив.
На сьогодні на Матросова ями при в’їзді зароблені, зрозуміло, що далі ще треба. Але зроблене – за кошти благодійників, які вирішили не оприлюднювати своїх імен.
Сюди, на центральну базу, нам привезли безкоштовно вантажівку щебеню, і ми вже частково позасипали ями. Є ще перехід між травматологією та реанімацією, але також благодійники пообіцяли наприкінці осені вкласти відрізок асфальтом.
Тротуарну плитку розглядали, але, на жаль, усе впирається в кошти. Поки беремо, що дають. А може, після виходу інтерв’ю хтось із підприємців захоче допомогти лікарні з плиткою… Будемо вдячні!

– Яким чином змінилося харчування?
– Якість харчування підвищили завдяки тому, що змінили постачальників. Є тендери, виграні місцевими ФОПами, але якість їхніх продуктів нас не задовольняла. Натомість провели тендер із деражнянським підприємством: найнижча ціна на ринку, самі вироб­ляють м’ясо, самі забивають і привозять. Це свинина, курятина, телятина. Ми робимо котлети, відбивні, плов, з’явилися в меню пиріжки з м’ясом, із варенням. Як надходить поставка, ми із заступником перевіряємо якість. Якщо щось не так, зв’язок перери­ваємо. Витрачаються, наприклад, ті ж самі 400 тисяч разом із зарплатою кухпрацівників, роздаток і продуктами, що й раніше, але ж люди задоволені, адже є що їсти.

– Борисе Володимировичу, з харчуванням зрозуміло. А як щодо якості надання медичних послуг?
– Формування пакетів надання медпос­луг, вартість яких покриває Національна служба здоров’я України, відбувається напередодні наступного року. Я прийшов на початку літа і декларувати нові пакети не мав можливості. Але ми вже готуємося до 2024-го. Нові напрямки – це реабілітація, малоінва­зійна хірургія, тобто хірургія одного дня. Недавно було відкрито Центр паліативної допомоги на 30 ліжок, де важкохворі пацієнти перебувають під цілодобовим наглядом і, звичайно, забезпечені медикаментозною терапією. Сім’я, опікуни цілодобово можуть бути поруч. Ми не просто змінили вивіску на якомусь відділенні, а створили новий центр відповідно до сучасних вимог (палата тільки на двох, кисень, обладнання тощо). Так ось, до нового року паліативний пакет не опла­чується НСЗУ, ми йдемо в мінус, але надаємо людям необхідну допомогу. У нас черги стоять.
Завдяки підтримці міського голови Михайла Посітка і депутатів, відбувається гарна комунікація, я радий, що нас чують. Для лікарні з бюджету громади закупили ендоскопічний комплекс вартістю понад 3 мільйони гривень, аналогів якому в місті немає.
Також за їхньої підтримки плануємо отримати УЗД-апарат експертного класу і запрошуємо фахівця, так би мовити, також експертного класу з іншої області. Ультразвукова діагностика проводитиметься безкоштовно за направленням від наших чи сімейного лікарів.
Намагаємося підтримувати комунікацію не тільки з владою, а насамперед із пацієнтами – нинішніми і потенційними, та, звичайно, з благодійниками, які дуже багато роб­лять для лікарні.

– То пересічний пацієнт може достукатися до головного лікаря?
– Запросто. В кожному відділенні висить QR-код. Якщо його згенерувати, можна подати або скаргу, або подяку, або пропозицію, яка одразу надходить мені на чат-бот, і через декілька хвилин я бачу ситуацію в певному відділенні. Також у кожному відділенні є мобільні телефони. У сфері надання послуг, у тому числі й медичних, завжди є якісь моменти, і ми виправляємо ситуації.
Погана інформаційна кампанія також впливає на успіх підприємства, тому створили іміджевий відділ, грантовий відділ, у лікарні є сайт, ми є у фейсбуку, інстаграмі та тік-току.

– Повернемося до співпраці з благодійниками. Хто ж допомагає міській лікарні?
– На нашому сайті намагаємося регулярно висвітлювати всю допомогу, яку надають українські та міжнародні громадські організації, волонтери і кам’янчани загалом. Щоправда, не всі оприлюднюють свої імена, але це їхнє право.
Є дозволені ліки, які входять до каталогу НСЗУ, і ми можемо їх офіційно купувати.
А є такі, що не входять, тому стараємося прописувати в заявках на допомогу різним організаціям решту необхідного. Наприклад, антибіотики – за програмою НСЗУ, а хотілося б і пробіотики, ферменти, інші препарати, потрібні для лікування, але які ми не можемо офіційно купувати. Тоді сподіваємося на благодійників. Медицина має бути безкоштовною, а особливо тоді, коли йдеться про військовослужбовців.
Отримуємо гуманітарну допомогу від Червоного Хреста (гігієнічні засоби, антисептики, подушки, термометри, простирадла, ковдри та набори посуду). Від ГО «Кам’янець-Подільський «Ратуша» – лікарські за­соби, перев’язувальні матеріали, катетори і системи, медобладнання, білизну, побутову техніку, засоби гігієни. Від небайдужих людей надійшла продуктова допомога (олія, горох, пшенична та ячмінна крупи). Отримали значну благодійну допомогу від Pro Interplast Seligenstadt (щира подяка Олегу Пустовіту та кам’янчанці Ользі Брунько).
Нам допомогли релігійна громада Воздвиження Чесного Хреста (ролятори, милиці, інвалідні візки, перев’язувальний матеріал і медичні рукавички), компанії Propharma, Synergy – ліками.
За 7 функціональних ліжок, приліжкові тумби, матраци, ковдри, подушки та інші медпредмети хочемо висловити щиру подяку організаціям Serviciul de Ajutor Maltez in Romania, Romanian Red Cross, Switzerland Maltez, районній раді, депутату Хусейну Дукаєву.
Допомагає ГО «Український тил» спільно з міською радою, мер працює над налагодженням наших зв’язків із містами-партнерами. Боюся когось забути, намагаємо­ся про все писати на сайті. Ще раз усім дякуємо!
У свою чергу ми також не стоїмо осторонь від допомоги. За кошти членів профспілки міської лікарні було придбано квадрокоптер вартістю 52430 грн і передано в зону бойових дій для потреб військовослужбовців – працівників лікарні.

– Ви можете оцінити в грошовому еквіваленті надану допомогу?
– Я можу сказати точно: над­ходжень за червень було на 307 тис. грн, липень – на 475 тис., серпень – 217 тис. грн. Тобто за три місяці – мільйон гривень. І це тільки допомога від благодійників медичного і гігієнічно-побутового спрямування. Я вже мовчу про надходження на наш рахунок. Бо, наприклад, за гроші НСЗУ я не можу купити болгарку, яку теж треба, бо ці кошти призначені тільки для заробітної плати, харчування і ліків – усе. Так ось позаминулого місяця благодійник просто вніс на рахунок сто тисяч, не називаючи себе.

– А це не такі благодійні фонди, коли кажуть: «Ми вас кладемо до лікарні, а ви нам тут сто гривень на мийні засоби?».
– Я категорично проти цього. Надання мед­допомоги в нашому закладі має бути безкош­товним. Ми усвідомлюємо, що хтось щось хотів би мати, але так не буде.

– Як просуваються справи з ребілітаційним відділенням?
– Щодо розвитку напрямку реабілітації, то я дуже вдячний керівнику департаменту охорони здоров’я Хмельницької ОДА полков­-нику медслужби Олександру Завроцькому, який довірив цю місію саме нашій лікарні, а не районній.
Нині ми офіційно не можемо стартувати, бо лікарня стане кластерною тільки наприкінці жовтня, є ще бюрократично-юридичні процедури, які маємо пройти.
У Перинатальному центрі, який приєднується до лікарні, є відокремлене одноповерхове приміщення, близько 700 кв.м, де плануємо реабілітаційне відділення з окремим входом. Там можна з колишніх пологових залів зробити зали, де військові проходитимуть реабілітацію, фізіотерапію в тому числі.

– Кабінет головного лікаря має тепер сумне сусідство – розвалини водолікарні. Щось відомо про їхню подальшу долю?
– Мені дуже шкода, що протягом років нашу лікарню добряче поскубували, відрізавши то там шматок території для продажу, то там…
Коли я 2016 року розпочав трудову діяльність лікарем-епідеміологом у міській лікарні, вона ще мала цілісний вигляд. І пральня своя, і автоклавна. Вона була занедбана, але мала велику територію.
Щодо колишнього приміщення водолікарні, то наразі тут усе під арештом. Але якби час повернути назад, саме тут дуже зручно було б переобладнати приміщення під реабілітаційний центр…
Старий хірургічний корпус теж лікарні не належить, його перебудовують, якісь аптеки повідкривали, навчальні заклади облаштовуються.
У тій частині між поліклінікою і медколеджем тепер аптеки, лабораторії, а колись то була наша пральня. На сьогодні ми змушені укладати договори з іншими організаціями і возити прання чи в Чернівці, чи в Тернопіль, бо нашу пральню розвалили.
І моя мета – все зробити, щоб була консолідована медична структура, яка стане потужним конкурентоспроможним органом щодо приватних клінік, лікарі ж усюди од­накові, але в нас буде безкоштовна допо­мога.