БАГАТОГРАННИЙ СЛІД НА ЗЕМЛІ
19 грудня на 86-му році життя перестало битися серце шановної та поважної людини, відомого на Поділлі організатора аграрного виробництва, заслуженого працівника сільського господарства України, палкого патріота України, який жив для людей і в ім’я людей, працював для них і творив для них добро, – Анатолія ТКАЧА.
Народився Анатолій Прокопович 25 квітня 1938 р. в с.Велика Левада Городоцького району. Навчався в Кам’янець-Подільському сільськогосподарському інституті, майже десять років працював заступником голови колективного сільгосппідприємства на Чемеровеччині, де відбулося його професійне становлення, був обраний на керівну посаду в Кам’янець-Подільському районі.
Відтак Анатолія Ткача призначають директором Кам’янець-Подільської птахофабрики, яку він реорганізовує в акціонерне товариство «Авіс». Саме на цій посаді розкривається його справжній талант організатора сільськогосподарського виробництва, керівника-господарника нового укладу. Він сміливо бере на озброєння європейські досягнення, вивчає досвід ведення птахівництва багатьох країн і активно впроваджує нові технології вирощування курей, які були найкращими зразками світового птахівництва. Під керівництвом Анатолія Ткача «Агрофірма» АВІС» уперше починає використовувати безвідходні технології виробництва, до справи залучаються наукові інститути. В результаті було створено екологічне виробництво – завод «Екогран», який став гордістю колективу. Він відкривав шлях до розвитку екологічних технологій, очищення землі від органічних відходів і збереження джерел питної води. За розробку та впровадження цієї технології Вчена рада Подільського аграрно-технічного університету присвоїла директору підприємства звання «Почесний професор». За досягнуті показники і новаторський підхід Анатолія Прокоповича нагороджують орденом «Знак пошани», а 1998 року Президент України своїм указом присвоює йому звання «Заслужений працівник сільського господарства України».
Широта поглядів і патріотизм давали Анатолію Прокоповичу поштовх до благодійництва і меценацтва – він регулярно долучався до вирішення багатьох соціальних питань Кам’янеччини, зокрема будівництва шкіл і церков. За це був відзначений знаком «Відмінник народної освіти України». За його сприяння в місті було створено кінноспортивну школу, він ставав неодноразовим спонсором проведення в регіоні спортивних турнірів та інших масових спортивних заходів.
Анатолій Прокопович був людиною досить неординарною, особистістю непересічною, творчою. Він активно друкувався в місцевих газетах, на сторінках яких порушував проблеми сьогодення, розповідав про колег-аграріїв, писав прекрасні вірші, видав книгу «Сіль землі», за що був прийнятий до Національної спілки журналістів України. Анатолій Прокопович користувався великим авторитетом серед земляків: його десять разів обирали депутатом Кам’янець-Подільської районної ради, йому присвоїли звання Почесного громадянина району.
Світлий, добрий спомин про Анатолія Прокоповича завжди житиме в серцях земляків, колег, друзів, усіх, хто його знав, любив і поважав. Тож помолимося за упокій душі спочилого і попросимо в Господа нашого для нього Царства Небесного. Вічна йому пам’ять!
Поховали Анатолія Прокоповича у Вінниці, де він мешкав в останні роки.
Сергій Артемович і Сергій Сергійович Тимчуки, Анатолій Тимчук, Михайло Сімашкевич, Микола Жоган, Ольга Чорнобиль, Анатолій Рудь, Анатолій Зелениця, Михайло Мікшанський, Василь Добровольський, Алла Бабляк, Надія Єрменчук, Ольга Голуб, Василь Ковальчук, Станіслав Стояновський, Зінаїда Стремінська.