Неділя, 14 Липня 2024 р.
4 Січня 2024

БАГАТОГРАННИЙ СЛІД НА ЗЕМЛІ

19 грудня на 86-му році життя перестало битися серце ша­новної та поважної людини, відомого на Поділлі органі­затора аграрного виробництва, заслуженого працівника сільського господарства України, палкого патріота України, який жив для людей і в ім’я людей, працював для них і творив для них добро, – Анатолія ТКАЧА.

Народився Анатолій Прокопович 25 квітня 1938 р. в с.Велика Левада Городоцького району. На­вчався в Кам’янець-Подільсь­кому сільськогосподарському інституті, майже десять років працював заступником голови колективного сільгосппідприємства на Чемеровеччині, де відбулося його професійне становлення, був обраний на керівну посаду в Кам’янець-Подільському районі.
Відтак Анатолія Ткача призначають директором Кам’янець-­Поділь­ської птахофабрики, яку він реорганізовує в акціонерне товариство «Авіс». Саме на цій по­саді розкривається його справжній талант організатора сільськогосподарського виробництва, керівника-господарника нового укладу. Він сміливо бере на озб­роєння європейські досягнення, вивчає досвід ведення птахівництва багатьох країн і активно впроваджує нові технології вирощування курей, які були найкращими зразками світового птахівництва. Під керівництвом Анатолія Ткача «Агрофірма» АВІС» упер­ше починає використовува­ти безвідходні технології вироб­ництва, до справи залучаються нау­кові інститути. В результаті було створено екологічне виробницт­во – завод «Екогран», який став гор­дістю колективу. Він відкривав шлях до розвитку екологічних технологій, очищення землі від органічних відходів і збереження джерел питної води. За розробку та впровадження цієї технології Вчена рада Подільського аграрно-технічного університету присвоїла директору підприємства звання «Почесний професор». За досягнуті показники і новаторський підхід Анатолія Прокоповича нагороджують орденом «Знак пошани», а 1998 року Президент України своїм указом присвоює йому звання «Заслужений працівник сільського господарства України».
Широта поглядів і патріотизм да­вали Анатолію Прокоповичу пош­товх до благодійництва і меценацт­ва – він регулярно долучався до вирішення багатьох соціальних питань Кам’янеччини, зокрема будівництва шкіл і церков. За це був відзначений знаком «Відмінник народної освіти України». За його сприяння в місті було створено кінноспортивну школу, він ставав неодноразовим спонсором проведення в регіоні спортивних турнірів та інших масових спортивних заходів.
Анатолій Прокопович був людиною досить неординарною, особис­тістю непересічною, творчою. Він активно друкувався в місцевих газетах, на сторінках яких порушував проблеми сьо­годення, розповідав про колег-­аграріїв, писав прекрасні вірші, видав книгу «Сіль землі», за що був прийнятий до Національної спілки журналістів України. Анатолій Прокопович користувався великим авторитетом серед земляків: його десять разів обирали депутатом Кам’янець-Подільської районної ради, йому присвоїли звання Почесного громадянина району.
Світлий, добрий спомин про Анатолія Прокоповича завжди житиме в серцях земляків, колег, друзів, усіх, хто його знав, любив і поважав. Тож помолимося за упокій душі спочилого і попросимо в Господа нашого для нього Царства Небесного. Вічна йому пам’ять!
Поховали Анатолія Прокоповича у Вінниці, де він мешкав в останні роки.

Сергій Артемович і Сергій Сергійович Тимчуки, Анатолій Тимчук, Михайло Сімашкевич, Микола Жоган, Ольга Чорнобиль, Анатолій Рудь, Анатолій Зелениця, Михайло Мікшанський, Василь Добровольський, Алла Бабляк, Надія Єрменчук, Ольга Голуб, Василь Ковальчук, Станіслав Стояновський, Зінаїда Стремінська.