Субота, 15 Червня 2024 р.

ЖУРНАЛІСТИКА – ГРА ЗА ПРАВИЛАМИ

6 червня – День журналіста


У цьому переконана Олена ГАВІНСЬКА – представниця Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення у Хмельницькій області. Напередодні Дня журналіста ми поспілкувалися з Оленою Іванівною про те, що принесло нове законодавство про медіа, чи може сторінка в соцмережах стати законним виданням, взаємодію журналістів із владою, інформаційну гігієну, і чи є на світі місце, де досі за ранковою кавою читають щоденну газету в друкованому вигляді.

– Пані Олено, які зміни сталися в медіапросторі Хмельниччини протягом першого року дії Закону України «Про медіа», і на Кам’янеччині зокрема?
– Медійна реформа була се­-ред семи обов’язкових вимог для вступу України в ЄС та визнана Європейською комісією однією з найуспішніших. Закон «Про медіа» дав старт медійній реформі в Україні, адже попереднє законодавство, що регулювало діяльність медіа, ухвалювалося ще в минулому столітті та не враховувало сучасних реалій і викликів.
Відповідно до закону, ми отримали єдиного медійного регулятора для всіх видів медіа – Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення. Якщо раніше Нацрада регулювала діяльність лише у сфері телерадіомовлення, то сьогодні її повноваження поширюються і на онлайн-­медіа, які раніше взагалі не регулювалися, і на друковані медіа.
Закон «Про медіа» дозволив відновити проведення конкурсів на мовлення (конкурси не проводилися з початку повномасштабного вторгнення). У грудні минулого року Нацрада визначила переможця конкурсу на місцеве циф­рове телемовлення в с.Кульчіївці Кам’янець-Подільського району. Право мовити з трьох претендентів здобуло ТОВ «ТРК «Кам’янець-­Подільський», яка нині здійснює кабельне мовлення. Переможець має розпочати мовлення до грудня цього року.
Крім того, незабаром кам’янчани зможуть дивитися ще один місцевий телеканал і слухати місцеву радіостанцію, адже 30 травня Нацрада оголосила відповідні конкурси.

– Які суб’єкти у сфері медіа в нашому місті та районі пройшли реєстрацію?
– Уже зареєстровано 8 суб’єктів у сфері друкованих та 2 суб’єкти у сфері онлайн-медіа Кам’янеччини, провайдер аудіовізу­альних сервісів та проводове радіомовлення, які зареєстровані відповідно в Києві та Львові, але здійснюють діяльність у Кам’янці. На розгляді регулятора перебувають заяви про реєстрацію ще низки суб’єктів.
У сфері друкованих медіа зареєстровані декілька ПП, що видають газети: «Подолянин», «Долонька», «Край Кам’янецький», «Дунаєвецький вісник», «Вісник Меморіалу».
Вищі навчальні заклади також зареєстрували свої видання: НРЗВО «Кам’янець-Подільський державний інститут» (журнали «Інклюзивна економіка», «Інклюзія і суспільство», «Соціальна робота та психологія: освіта і наука»), ЗВО «Подільський державний університет» (журнал «Професійно-прикладні тактики»). Ка­м’янець-Подільський національний університет ім.І.Огієнка за­реєстрував усього 30 видань (20 збірників, 7 збірників наукових праць, 2 бібліографічні покаж­чики, 1 науковий журнал), крім того, онлайн-медіа (3 збірники та 2 сайти).
Ще одне онлайн-медіа у вигляді публічної сторінки в мережі фейсбук зареєструвала ГО «Дій-­Краматорськ».

– А що з тими, хто цього не зробив?
– Проводове радіомовлення, супутникове радіомовлення, кабельне телемовлення, а також провайдери аудіовізуальних сервісів підлягають обов’язковій реєстрації. І до 31 березня во­на відбувалася безкоштовно. Ті, хто не звернувся до Нацради з проханням про реєстрацію, втратили право здійснювати діяльність та надавати послуги, які вони надавали раніше. Проте не пізно зареєструватися, але вже не безкоштовно, а за 3028 гривень.
Також протягом дії воєнного стану і певного періоду після його закінчення обов’язковій реєстрації підлягають друковані медіа. І в них правила гри такі самі.
Реєстрація для онлайн-медіа є добровільною, але надає низ­ку переваг: воно стає офіційно за­реєстрованим, і на нього будуть поширюватися привілеї, які мають усі традиційні медіа. Тоб­-то це захист журналістів, можливість акредитації, участь у грантах тощо.
Крім того, якщо незареєстроване онлайн-медіа вчинить три порушення, то до нього Нацрада буде застосовувати заходи реа­гування. Для зареєстрованого – після п’ятого порушення законодавства. Але в будь-якому разі реагування за порушення для онлайн-медіа будуть.

Олена ГАВІНСЬКАОлена ГАВІНСЬКА – кам’янчанка, випускниця педагогічного університету. День журналіста для неї також не стороннє свято, адже дев’ять років працювала у ТРК «Подолянин-TV» (відомому в місті як проводове радіо) на посаді кореспондентки та головної редакторки. Протягом 2007-2010 років очолювала Секретаріат представників Подільсько-­Буковинського регіону Національної ради. На посаді представниці
На­ціональної ради України з питань телебачення і радіомовлення
у Хмельницькій області працює з 2015 року.

– Пані Олено, недавно Ви говорили про роботу друкованих медіа під час наради із представниками видань Хмельниччини. Наскільки медіа Хмельниччини законослухняні?
– Найбільш поширеними ознаками порушень у роботі друкованих медіа є неповне або неправильне повідомлення вихідних даних і неправильне маркування реклами, – розповідає Олена ГАВІНСЬКА.
Для прикладу, окремі газети у ви­хідних даних замість ідентифікатора, присвоєного Національною радою, все ще зазначають Свідоцтво про реєстрацію друкованого ЗМІ, видане Мін’юстом, яке втратило чин­ність 31 березня ц.р.
Деякі газети не відокремлюють чітко рекламу від іншої інформації, як того вимагає законодавство, щоб читач міг чітко її ідентифікувати.
Але зазначені порушення є не­значними. Редактори взяли на нараду примірники своїх газет, тому ми змогли на конкретних прикладах розібрати, як реалізовувати законодавчі вимоги та не порушувати в подальшому.

– Закон регламентує роботу зареєстрованих суб’єктів медіа. А як він регламентує пабліки в соцмережах і месенджерах, які претендують на статус виробників інформації, але зовсім не несуть відповідальності за її достовірність?
– Закон «Про медіа» не регулює діяльності соціальних мереж. Хоча і не забороняє, наприклад, зареєструвати свій телеграм-канал чи сторінку у фейсбуку. Ми вже згадували про реєстрацію ФБ-сторінки «Дій-Краматорськ». Також Нацрада зареєструвала низку телеграм-каналів, каналів на Youtube тощо.
Тепер вони стали онлайн-медіа, відкрили інформацію про власників, фактично взяли на себе зобов’язання дотримуватися законодавчих вимог тощо. Але, звісно, в соцмережах і месенджерах, особ­ливо телеграмі, є достатньо каналів, які поширюють неперевірену інформацію, а також дезінформацію та фейки.

– Повернемося до зустрічі з редакторами, де Ви поділилися досвідом роботи місцевої преси у Швеції, адже недавно там перебували. Що найбільше здивувало, і що реально ми можемо звідти запозичити?
– Як учасниця Міжнародної тренінгової програми «Розвиток медіа та демократичне регулювання медіа в нову цифрову еру», що проводиться за фінансової підтримки The Swedish International Development Cooperation Agency, в лютому брала участь у навчальній поїздці до Королівства Швеції.
У Швеції – давня культура читання газет. Хоча їх кількість зменшилася (для прикладу, 1919 року видавалися 235 щоденних газет, а 2024 – 160), а також більшість газет мають онлайн-версії, сьогодні в кав’ярнях усе ще можна побачити шведів, які читають ранкові газети. Незважаючи на значне подорожчання витрат на друк газет, видавці не відмовилися від друкованих версій, адже є категорія читачів, яка надає перевагу саме цьому варіанту газети. Газети розповсюджуються вроздріб (у поштових відділеннях, спеціалізованих ма­газинах), а також через передплату, причому передплатити можна і електронну версію газети. Наприклад, кошти від передплати та роздрібного продажу видань, що належать медіа групі Schibsted, скла­дають 60% їхніх надходжень.
Особливістю друкованих медіа Швеції є те, що кожне з них декларує свою приналежність до тієї чи іншої політичної сили, і ці політичні «вподобання» відомі читачам.
Сьогодні у Швеції видаються 86 місцевих газет. Як і загальнонаціональні, вони мають друковану та онлайн-версії, більшість із них є щоденними. Окремі місцеві газети щодня виходять на 60 сторінках. Місцева газета Upsala Nya Tidning друкується на 40 сторінках. Її вартість – 25 шведських крон (приблизно 90 гривень).
Зберегти друковані місцеві медіа Швеції вдалося завдяки системі субсидіювання, яка працює з 1970-х років і була спрямована лише на підтримку газет. Основна ідея такої державної підтримки полягала у вирівнюванні ситуації, коли більші газети отримували більші надходження від реклами.
2024-го почала діяти нова сис­тема субсидіювання. Тепер претендувати на державну підтримку можуть усі види медіа, які відповідають визначеним кількісним та якісним критеріям: медіа повинно мати свою назву та редакцію, в якій працюють мінімум дві особи; у своїй діяльності дотримуватися демократичних засад; виробляти власний редакційний контент; відповідати вимогам щодо вироблення оригінального контенту (не менше як 50% має бути створено редак­цією; також містяться вимоги щодо частки місцевих і регіональних новин). Для різних видів підтримки можуть встановлюватися додаткові вимоги, наприклад, не менше як 25% редакційного оригінального контенту має створюватися мовою нацменшин. Загалом передбачено 5 видів підтримки: загальна редакційна підтримка; перехідна підтримка для щоденних газет, що отримували субсидії 2023 року; розширена редакційна підтримка; підтримка розповсюдження газет; компенсація щоденним газетам додаткових витрат у зв’язку зі змінами доставки газет поштою (доставка відбувається не щодня, а через день).
Претендувати на субсидію можуть місцеві та регіональні медіа (основний фокус саме на них), а також загальнонаціональні медіа, що мають особливе значення для забезпечення різноманітності медіа. Суспільний мовник не може претендувати на отримання субсидії.
Загальна сума, передбачена для фінансової підтримки, складає близько 100 млн євро на рік. Максимальна сума підтримки, яку може отримати видання, – 2 млн 400 тис. євро на рік. Розмір допомоги залежить від витрат, а також кількос­ті працівників. Розподіляє державну підтримку незалежна Рада з питань надання медіа субсидій (The Swedish Media Subsidies Council), яка діє при медіарегуляторі Швеції.
Мета надання субсидій полягає у зміцненні демократії шляхом спри­яння доступу громадськості до незалежних високоякісних новин.

– Пані Олено, у Вас відбулася низка зустрічей із представниками органів місцевого самоврядування і державної влади області, де обговорювалася співпраця з пресою. Як Закон «Про медіа» регламентує взаємодію органів місцевого самоврядування та суб’єктів у сфері медіа?
– Перше, на що хочу звернути увагу, – це те, що органи місцевого самоврядування та органи державної влади не можуть входити до структури власності суб’єктів у сфе­рі медіа, як друкованих, так і он­лайн-­медіа та телерадіомовників. Ми пам’ятаємо, що декілька років тому відбулося роздержавлення газет, а от телерадіокомпаній цей процес не торкнувся. Тепер органи влади мають вийти і зі структури власності телерадіомовників. Комунальні телерадіокомпанії мають перетворитися на місцеві публічні аудіовізуальні медіа.
Також звертаю увагу, що органи місцевого самоврядування можуть надавати гранти, інші види державної підтримки, а також замовляти роботи та послуги лише в зареєст­рованих суб’єктів у сфері медіа.

– Наскільки правомірною є відмова деяких установ у коментарях і зустрічах, посилаючись на воєнний стан?
– Мені важко відповісти на це запитання, адже Нацрада не визначає порядку доступу журналістів до установ. Але, на моє переконання, має бути баланс між безпековими заходами і можливістю журналістів виконувати свою роботу та забезпечувати громадян своєчасною й необхідною інформацією. Головне – щоб не було зловживань з однієї та іншої сторони.

– Фінансовий стан друкованих місцевих видань досить сильно підкосили спочатку ковід, згодом – війна. Чи переймається держава або закордонні організації політикою підтримки, чи вважають, що місцева преса неактуальна?
– Місцева преса не може бути неактуальною, адже розповідає про життя територіальної громади. А в деяких населених пунктах, де є проблеми з прийомом ефірного радіо та телебачення, місцева газе­та є чи не єдиним джерелом но­вин. Тому підтримка надається. Питання в тому, наскільки вона дос­татня.
Визначення стану медіаринку, сприяння медіа в отриманні фі­нансування від держави та донорів є одними з цілей Національної ради, визначених Стратегією діяль­ності медіарегулятора на 2024-2026 роки.
Окремо хочу повідомити, що наша група, яка бере участь у Міжнародній тренінговій програмі «Розвиток медіа та демократичне регулювання медіа в нову цифрову еру», працює над проєктом (саме розробка та впровадження проєкту, спрямованого на розвиток медіагалузі, є головною метою участі у програмі) «Відновлення медіа: «Бути почутими».
Медіа сьогодні долучають до процесу відбудови України як один з інструментів висвітлення процесу відновлення. А наш проєкт покликаний привернути увагу до того, що самі медіа теж потребують відновлення, а без відновлення медіа неможливе відновлення країни. Через повномасштабне вторгнення росії на територію України багато медіа зазнали руйнувань, втратили людей, обладнання, студії тощо. У тилових областях у медіа виникають фінансові труднощі через скорочення або й відсутність рекламного ринку, труднощі із залученням грантових коштів, оскільки більшість програм розраховані на релоковані компанії, внутрішньо переміщених осіб або на області, де ведуться бойові дії. Як наслідок – медіа важко виготовляти контент, і, наприклад, телерадіомовники звертаються до регулятора з клопотанням дозволити тимчасовий відступ від програмної концепції та умов ліцензії, або й узагалі що­-до анулювання ліцензії або реєст­рації.
Під час реалізації проєкту ми вивчатимемо потреби місцевих медіа у фінансовій, юридичній, консультаційній підтримці. Зібрана інформація буде систематизуватися та до­носитися до потенційних донорів.
Більше того, під час візиту до Брюсселю, який відбувся минулого тижня, наша група зустрілася з Танелем Тангом, керівником групи з координації політики Директорату Європейської комісії з питань по­літики сусідства та розширення, і розповіла йому стан медіа в Украї­ні та важливість їхньої підтримки. Пан Танг зацікавився нашим проєктом із відновлення медіа та запевнив у своїй підтримці.

– Сьогодні, 6 червня, журналісти України відзначають професійне свято. Що Ви їм побажаєте?
– Щоб їхні голоси завжди чули! Цікавих співрозмовників і зацікавленої аудиторії! Балансу між особис­тим і професійним! Захищеності!
І найголовніше – якнайшвидше повідомити найочікуванішу і найбажанішу новину про нашу Перемогу!