П'ятница, 11 Жовтня 2024 р.

МИР І ДОБРО ЄПИСКОПА ЛЕОНА

Уже понад чверть сторіччя Кам’янець-Подільську римо-­католицьку дієцезію очолює єпископ Леон Максиміліян ДУБРАВСЬКИЙ. За цей час він став справжнім моральним і духовним авторитетом як для своєї пастви, так і для вірян інших конфесій, які знають його за набожністю, добротою, відкритістю, оптимізмом та невичерпним почуттям гумору. Владика всім життям намагається відповідати своєму єпископському девізу: «Мир і Добро», яке через нього Бог несе людям.

НАВІТЬ БАТЬКИ НЕ ЗНАЛИ, ЩО СТАВ МОНАХОМ…

Єпископу Леону Дубравському 1 липня виповнюється 75 років. Фото CredoНародився майбутній єпис­коп 1 липня на Житомирщині в селі Дубовичі в польській родині Станіслава та Яніни (дівоче прізвище Лозінська) і був старшою дитиною. Крім того, має ще двох сестер – Ядвігу та Людмилу. Про батьків часто згадує у своїх проповідях, що вони пе­редусім намагалися передати дітям віру. Повертаючись із колгоспу після виснажливих трудоднів, насамперед питали дітей, чи молилися Богу, а вже потім цікавилися, чи їли. Хоча були неписьменними, проте передали дітям найголовніше – віру та любов до Бога.

Коли приїжджаю на їхню могилу, то завжди стаю навколішки і цілую землю, дякую Богу, що маю таких батьків, – із теплотою ділиться Владика.

Закінчивши 8-річну школу, продовжив здобувати освіту в технічному училищі в Житоми­рі. Після цього був мобілізований до армії, де два роки служив у військових частинах у Харкові та Білорусі. Повернувшись зі служби, деякий час навчався в автомобільному технікумі, а далі працював на житомирському механічному заводі. Покликання до священства розвивалося ще в родинному колі, але найбільший вплив на молодого хлопця мав настоятель Житомирського костелу святої Софії, багаторічний в’язень радянських концтаборів Станіслав Щипта.

Він після батьків був для мене взірцем, священником, на якого я хотів би рівнятися. І я завжди його пам’ятаю. Він перший залишив у моєму серці такий слід. І його авторитет, його життя, його священство, його самовідданість, гадаю, вплинули на моє покликання. Він жив не для себе, а для Бога,згадує єпископ в одному з інтерв’ю.

УЧИВ ГРУЗИНСЬКОЮ «ОТЧЕ НАШ», АЛЕ…

Із Першою леді Польщі. У квітні 2022 р. в Кам’янці-Подільському перебувала дружина президента Польщі п.Агата Корнгаузер-Дуда1978 року Леон Дубравський вступає до єдиної в Радянському Союзі католицької семінарії в Ризі, де вперше побачив католицького єпископа, кардинала Валеріаса Зондака, який і уділив йому Таїнство Миропомазання. Там зустрічає монаха Мартина Войцеха Дажицького і, захоплений його прикладом, вирішує сам таємно вступити до Ордену братів менших францисканців, адже діяльність католицьких чернечих орденів у Радянському Союзі була заборонена. Про його чернечий вибір не знала навіть родина, батьки дізналися про це лише після падіння комунізму. В ордені приймає ім’я Максиміліян на честь польського мученика часів нацизму, який добровільно пішов у камеру смерті в Аушвіці замість іншого засудженого, який мав родину та дітей.
Після закінчення семінарії 29 травня 1983 року був рукоположений у священники. Спочатку мав поїхати до Тбілісі, де на нього вже очікував місцевий настоятель, а отець Леон уже починав учити грузинською «Отче наш». А Боже провидіння через уповноваженого з релігії в СРСР скерувало його до Хмільника Вінницької області, де прослужив понад десятиліття – до 1993 року. Самостійно обслуговував п’ять парафій, інколи пішки добираючись полями до храму. Після здобуття незалежності України на наших землях почало відроджуватися церковне життя. Того ж року було створено провінцію св. Михаїла, яка об’єд­нувала всі тутешні францисканські монастирі, і Леон Макси­міліян Дубравський став її першим очільником (кустошем). Займався економічними справами, відбудовою монастирів, спо­відав, справляв служби Божі в Житомирі.

ПАПІ НЕ ВІДМОВЛЯЮТЬ

28 червня 2023 р. в Кафедральному соборі св.Петра і Павла відзначали 25-річний ювілей рукоположення в єпископи Леона ДУБРАВСЬКОГО. На цю урочистість прибули близько 20 римо-католицьких, греко-католицьких і православних єпископів, численне духовенство, богопосвячені особи та віряни з усієї УкраїниПершим єпископом віднов­леної дієцезії був призначений Ян Ольшанський (до речі, тепер розпочався процес його прилучення до слави святих). Оскільки на той час йому було 72 ро­ки, а дієцезія була не така мала (охоплювала третину України від Хмельницької області на заході до Луганської на сході та Криму на півдні), тому йому знадобився помічник. І вибір впав на Леона Дубравського, якого 1998 року Папа Йоан Павло ІІ призначив вікарним єпископом у Кам’янці-Подільському. Кажуть, номінант декілька разів їздив до посла Ватикану в Київ, щоб від­мовитися від посади, але той відповів, що Папі не відмовляють.

ОБРАВ «МИР І ДОБРО»

Кожний католицький єпис­коп має вибрати собі гасло та герб. І Владика Леон як духовний син Святого Франциска Ассізького обрав герб францис­канців: схрещені руки на фоні літери ТАУ та голуб як символ Духа Святого. А своїм єпископсь­ким девізом обрав слова «Мир і добро». Коли 2002 року єпис­коп Ян Ольшанський пішов на заслужену пенсію, обов’язки правлячого єпископа перейшли до Леона Дубравського, який став 54 архіпастирем на кам’янецькій кафедрі.

«ЗАСПІВАЙТЕ МЕНІ КОЛЯДОК»

У Ватикані. У листопаді 2023 р. Папа Франциск особисто охрестив 3-місячного Захарія Франциска з Кам’янця-ПодільськогоЗа понад двадцять років архієрейського служіння освятив десятки храмів, висвятив понад сотню священників, неодноразово відвідав усі парафії Хмельницької та Вінницької областей. Особливо Владика любить це робити в різдвяний період, адже тоді можна співати коляд­ки. Хоча пора року за вікном для нього не є перешкодою, щоб співати пісні на честь новонародженого Христа. Він неодноразово нагадував і навіть записав це в заповіті, щоб на похороні йому заспівали колядки.
25 червня здійснилася мрія Владики – освячення за участі всіх єпископів України каплиць хресної дороги, побудованої на схилах міста Шаргород, а наступного дня – 26 червня – відкриття новозбудованої духовної семінарії під Хмельницьким, де вже діє реабілітаційний центр духовної та психологічної віднови для родин військових.

Про особливу схильність єпис­копа до молитви свідчить хоча б його щоденний розклад. Як він сам каже:
Стараюся вставати о 5.00-5.30, найпізніше – о шостій годині, потім відчиняю катедру і відправляю Хресну Дорогу, молюся Бревіарій. Із понеділка по четвер я молюся о 7.30 з людьми Розарій, а о 15.00 – Коронку до Божого милосердя в каплиці за мир в Україні та світі, діє­цезію, священників.

Владика Леон доклав чима­ло зусиль задля побудови міжконфесійної злагоди та миру, організовує щорічні хресні ходи за участі духовенства та вірян християнських церков міста, щопонеділка бере участь у загальноміській хвилині мов­чання, кожного Різдва запро­шує депутатський корпус усіх без винятку партій до спільно­го колядування, адже переко­наний, що потрібно шукати то­го, що об’єднує, а це – Бог, молитва і прагнення добра для ближнього.

Єпископ Леон Дубравський – це досвідчений Божий чоловік веселої вдачі, має практичну муд­рість і глибину в пізнанні Бога як Особис­тості, взагалі дуже добра та по­зи­тивна людина. Він має бать­ківське пасторське серце, яке зав­жди об’єд­нує нас – представників різних хрис­тиянських конфесій на­шого міста,

поділився з нагоди його ювілею голова Духовної ради християнських церков міста пастор УЦХВЄ «Світло Христове» Володимир Чорнописький. – Тож будемо сподіватися, що Владика Леон ще довго служитиме своїм прикладом, словом і молитвою на благо Кам’янець-Подільської дієцезії та всієї громади.

Олександр БУЧКОВСЬКИЙ.