«МІСЬКА ДРУЖИНА»: З МІСТОМ І ДЛЯ МІСТА!

На різних міських заходах чи подіях ви можете бачити кам’янчан у формах із шевронами, де написано «Міська дружина». Як виявляється, багато хто не знає про це громадське формування в нашій громаді чи не знайомий із його роботою та функціями. Тому розкажемо, як працюють і з ким співпрацюють, хто до формування входить, і яка його роль у громаді. Про це «ПОДОЛЯНИН» спілкувався з командиром ГФ «Міська дружина» Олексієм МІРКОМ.

– Як давно в Кам’янці існує громадське формування «Міська дружина»? І навіщо воно було створене?
– Насправді давно. Уявіть, що в жовтні «Міська дружина» буде відзначати 20-річчя. Я ввійшов до формування ще з самого початку його створення, з 2004 року, і пам’ятаю, що тоді такі об’єднання почали створювати в багатьох містах, відповідно до Закону Украї­ни «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону». Це все було на добровільних засадах для спів­праці звичайних мешканців із правоохоронцями, органами місцевого самоврядування для запобігання і допомоги у виявленні правопорушень, охорони громадського порядку, надання допомоги мешканцям у разі надзвичайних ситуацій, нещасних випадків, захисту від злочинних посягань тощо. І я б додав, що була ще одна мета – повернути довіру до тодішньої міліції. Наше формування мало різних керівників, постійно залучалося до патрулювання міста, але не було таким активним. У сьогоднішніх реаліях усе трохи по-іншому.

– Олексію, сьогодні, в час повномасштабної війни, «Міська дружина» позиціонує себе надійним тилом. У чому полягає ваша робота, і наскільки це актуально й потрібно у громаді?
– Почну з того, що я очолив «Міську дружину» в листопаді 2021 року.
Громадське формування – організація неприбуткова, але ми налагодили збір членських внесків, щоб бути більш функціональними, мати змогу заправляти власні авто і виїжджати на захід чи подію.
Уранці 24 лютого, коли почалася повномасштабна війна, я зателефонував у поліцію, аби узгодити наші дії. Тоді одразу 40 осіб заступили на чергування на стратегічні об’єкти громади. Частина людей із «Міської дружини» підключилися до «розрулювання» транспортного хаосу в місті. Адже багато машин, які транзитом їхали через Кам’янець, курсували через центр, ми спрямовували їх на об’їзну.
Ще частина членів формування долучилися до патрулювання міста з поліцією. Також ми цілодобово працювали і в закладах освіти, які приймали переселенців із різних міст. Зустрічали ВПО із потягів, стояли на блокпостах, залучалися до різних заходів. Звісно, ми долучаємося й до допомоги військовим. Передавали хлопцям бронежилети, ремонтували й відправляли автомобілі, збирали кошти на різні потреби. Крім того, багато членів «Міської дружини» з перших днів війни пішли служити в ЗСУ.

– Олексію, то скільки нині людей входять до формування, і хто вони за професіями, соціальним статусом, інтересами? Якої вікової категорії?
– Наразі в «Міській дружині» 130 людей. Близько 30-40 з них долучилися з початку повномасштабної війни. Це кам’янчани різного віку – від 20 до 70 років, серед яких троє жінок. Члени формування – це лікарі, спорт­смени, військові, підприємці. Є також і депутати, зокрема Василь КОБИЛЬНИК, Андрій МАСТИКАШ, Андрій КОНЮШЕНКО, Олексій СІКОРА, Дмитро ДІДИК, Валерій ГОРДІЙЧУК, а також міський голова Михайло ПОСІТКО.

– А загалом хто може стати членом гро­мадського формування?
– До формування приймаються громадяни, які досягли 18-річного віку і проявили бажання на добровільних засадах виконувати зобов’язання щодо публічної безпеки та порядку. Звісно, звертається увага на ділові й моральні якості людини.
Скажу, що люди, які входять до «Міської дружини», активні та небайдужі, радо долучаються там, де потрібні, допомагають розвитку нашого формування. Це люди, які навіть без форми свідомі, бо дотичність до організації стимулює їх самих не порушувати правил дорожнього руху, правопорядку. Свідомість по-іншому спрацьовує, з’являється більша відповідальність. Крім того, між членами формування є таке поняття, як взаємодопомога в різних соціально-побутових питаннях.

– А як щодо політичних питань чи уподобань, контролю влади?
– У громадському формуванні ми не займаємося політикою. До складу «Міської дружини» входять люди різних політичних інтересів, як я зазначав, є депутати різних політичних сил, але такі питання не порушуються.

– Як сьогодні відбувається співпраця з місцевою владою, правоохоронцями?
– За статутом ми співпрацюємо і з полі­цією, і з різними силовими структурами, і з ор­ганами місцевого самоврядування. Члени громадського формування постійно долучаються до охорони громадського порядку на загальноміських заходах, марафонах, велопробігах тощо. Вже після року такої активної діяльності, допомоги поліції ми звернулися до міського голови й депутатів із проханням про фінансову підтримку. Була необхідність закупити форму, шеврони, теплий одяг для нічних патрулювань. І вперше з бюджету нам виділили 150 тисяч гривень. Крім того, я звертався і з приводу приміщення, де могли б збиратися для інструктажу й іншої роботи. Міський голова Михайло Посітко пішов нам назустріч, і вперше за історію формування нам виділили кабінет на Пушкінській, 44.
Із поліцією ми на зв’язку 24/7. Постійно комунікуємо з начальником райуправління Василем ШКІНДЮКОМ, заступником начальника Ігорем БЕСПАЛИМ, начальником від­ділу превенції районного управління полі­ції Вадимом СТЕЛЬМАХОМ. Вони знають, що завжди можуть заручитися підтримкою «Місь­кої дружини». Нам повідомляють про необхідність підсилити правоохоронців, і ми жодного разу не відмовили. Виїжджаємо і на охорону правопорядку, і на ДТП за потреби, також на вилучення наркотичних засобів, затримання нетверезих водіїв тощо.
Додам, що неодноразово члени громадського формування були відзначені різними подяками й грамотами – і від міської влади, і від районного управління поліції, і, до речі, дві грамоти є від начальника обласної поліції Руслана ГЕРАСИМЧУКА за допомогу в розкритті злочинів.

– Чи були випадки, коли ви запобігли правопорушенню, наприклад, під час пат­рулювання?
– Так, неодноразово. Бо члени формування завжди активні, навіть коли не патрулюють. І якщо хтось із нас бачить якесь порушення, підозрілу людину, нетверезого водія, то може попередити працівників поліції про ті чи інші ситуації. Якось хлопці в парку на Шевченка виявили людину з наркотиками, спрацювали, затримали.

– До речі, Олексію, знаємо, що цього літа Ви особисто рятували чоловіка, який хотів зістрибнути з Новопланівського мосту. Тоді були на патрулюванні?
– Ні. Я просто проїжджав повз і побачив нестандартну ситуацію, на яку відреагував. Чоловік буквально вже стояв з іншого боку поручнів, щоб зістрибнути, а перехожа вмовляла його не робити цього.
Я одразу набрав Вадима Стельмаха і повідомив, що потрібен наряд поліції. А сам тим часом вирішив діяти, хоча розумів, що треба дуже обережно. Я рухався повільно, щоб не налякати людину, побачив, що перехожий уже тримає того хлопця за руки, але сам би він не впорався. Люди позупинялися, та боялися підійти. Я схопив його за руку і крикнув: «Хлопці, дівчата, тягнемо!». Хтось мав взяти таку відповідальність на себе, а люди долучилися. Хлопець заспокоївся, вийшов зі стану афекту, розповів, що має сімейні проблеми. Ми його передали поліції.
А перехожа туристка, яка його вмовляла не стрибати, жартувала, що вона розлучена, і поїхала до відділку разом із ним. Ось така історія.

– А чи співпрацюєте з ТЦК?
– Так. У тому плані, що іноді виїжджаємо разом із працівниками центру комплектування на планові оповіщення населення. Часто в села виїжджають і староста, і працівник поліції, і член громадського формування. Щоб усе було спокійно та демократично, щоб не було конфліктів чи зловживань.

– Хотілося б дізнатися, чи плануєте якось розвивати «Міську дружину», щось запроваджувати?
– Такі плани є. Ми вже маємо приміщення, форму, рації, а от автомобіля немає. Хлопці виїжджають на ті чи інші заходи на своїх авто. Хоча ми стараємося відшкодовувати кошти на заправку, в нас є рахунок, працює бухгалтер, здається фінансова звітність. Поки що все – за рахунок членських внесків.
Також у перспективі – створення благодійного фонду «Міська дружина». Він фактично вже на стадії реєстрації. Сьогодні всі ми допомагаємо військовим, працюємо на Перемогу. Але завжди треба дивитися також у майбутнє. Тому цей фонд буде займатися співпрацею з різними країнами в питаннях реабілітації військових, допомоги їхнім сім’ям, дітям, які постраждали внаслідок війни. У нас є багато людей, які мають вихід на різні міжнародні організації, особисті зв’язки за кордоном. Я й сам колись займався бізнесовими справами в різних країнах і маю товаришів, які згодні допомагати. Є можливість брати участь у грантах, щоб допомагати нашим військовим у питаннях психологічної підтримки, лікування за кордоном, оздоровлення дітей тощо. Розуміємо, що у пріоритеті сьогодні – робота на Перемогу та допомогу тим, хто постраждав через війну.

Тетяна ДИКА.