НА ЙОГО ЧЕСТЬ ЗАСНОВАНО ПРЕМІЮ

Щороку в ЗМІ оприлюднюються імена найкращих освітян, які стають лауреатами обласної премії імені Миколи Дарманського, яка з 2008 року визначається в галузі освіти та науки. Серед них завжди є і представники Кам’янеччини. Ким же була та людина, на честь якої названо премію? Розповідаємо більше про Миколу ДАРМАНСЬКОГО (1945-2005), якому 1 квітня могло виповнитися 80 років…

Микола Миколайович – український громадський і освітянський діяч, викладач, ініціатор створення Хмельницького гуманітарно-педагогічного інституту, заслужений працівник освіти України, завідувач Кам’янець-Подільського міськ­відділу освіти з 1980 по 1987 рр.

Микола Дарманський народився в с.Колодіївка Староушицького (нині Ка­м’янець-Подільського) району Хмельницької області в родині акушерки і сільського вчителя. Дитинство та шкільні роки Миколи минали в селі Колодіївка, а з 1949 року – в Іванківцях Дунаєвецького району. Після закінчення середньої школи 1963 року пішов працювати мотористом колгоспної електростанції, водночас готувався до вступу в інститут. Документи подав до Кам’янець-Подільського педагогічного інституту імені В.Затонського на спеціальність «Фізика та технічна механіка». 24 червня 1972 р. Дарманський отримав диплом із від­знакою. Зарекомендувавши себе як професіонал, Микола Миколайович отри­-мує призначення на посаду директора 13-ї середньої школи м.Кам’янця-Подільського.

Від 1980 року очолює міський орган управління освітою. У цей час велику увагу приділяє питанням переходу на­вчання в місті в одну зміну, будівництву шкіл, дитячих садків. Успішно вирішу­валося питання трудового навчання і виховання, запровадження продуктивної праці. Було відкрито міжшкільні майстерні для учнів 7-8 класів, усі школи укладали угоди щодо організації продуктивної праці. Так, школа №12 співпрацювала з цукровим заводом (шили робочий одяг), із молокозаводом (шили фільтри для молока, за що учні отримували зарплатню), з металоштампувальним заводом, із заводом «Електроприлад», із м’ясокомбінатом.

Микола Миколайович не був байдужим до здоров’я учнів. Часто казав, що у школі кабінетом номер один має бути їдальня. Згодом школи перейшли на триразове харчування учнів. З цього питання було проведено республіканський семінар у Кам’янці-Подільському.

Він успішно втілював ідею, що кожна школа повинна мати своє обличчя, дбати про створення власного іміджу. За спогадами колег, Микола Миколайович мав гарне почуття гумору, вмів вдало пожартувати, зняти напругу. Так, під час серпневої конференції вчителів, де було присутнє все керівництво міста, очільники підприємств, установ, Дарманський доповідав і аналізував роботу шкіл. Для розрядки й активізації уваги учасників конференції каже: «У дванадцятій школі за рік 18 молодих жінок-вчителів пішли у декретну відпустку, там молодий директор працює», чим викликав у залі шквал оплесків…

Улітку 1987 року Микола Дарманський очолив відділ освіти облвиконкому, а 1992-го перейшов на посаду першого заступника голови Хмельницької обласної державної адміністрації.
У листопаді 1995 року за особистий внесок у збереження та розвиток соціа­льно-культурної сфери Миколі Дарманському присвоєно звання «Заслужений працівник народної освіти України». 1996 року Микола Миколайович очолив Хмель­ницьке педагогічне училище, яке 1999 року стало гуманітарно-педагогічним коледжем. 2000 року він цей заклад реформував у Хмельницький гуманітарно-педагогічний інститут, і був обраний його почесним ректором.

Від 2000 року знаний освітянин боровся з важкою хворобою. У жовтні 2005 року його не стало…

Нагороди Миколи Дарманського:

– Відмінник народної освіти України (1981).
– Медаль А.С.Макаренка (1986).
– Орден «Знак Пошани» (1987).
– Звання «Заслужений працівник освіти України» (1995).
– Почесна Грамота Верховної Ради України.

Олена ФЕРМАНЮК, голова міськкому профспілки працівників освіти та науки.