«КРАЙ», ЯКИЙ ТРИМАЄ МЕЖУ

Василю 34 роки. Колись він міняв країни і професії, сьогодні мінує шлях для ворога. Його позивний «Край» з’явився з онлайн-ігор як скорочення нікнейму, але нині набув іншого змісту – як поєднання всього і всіх, як межа, за яку далі вже не відступають.

Цивільне життя Василя різнобарвне. До великої війни він встиг побачити пів Європи. Будівництво, туризм, охорона, сфера обслуговування, логістика, барбершоп. Василь почав працювати одразу після школи і не боявся змінювати напрями. Вільно володіє румунською та італійською, знає іспанську, португальську, англійську й французьку.

До повномасштабної війни Василь повернувся в Україну, відкрив два барбершопи і працював. Після вторгнення пішов до ТЦК. Тоді не взяли, бо бракувало військового досвіду. Коли нарешті надійшла повістка, він став частинкою ЗСУ. Швидко пройшов підготовку, вивчився на сапера і потрапив до Центру розмінування.

– У перший день служби в кабінет зайшов кремезний хлопець, привітався і без зайвих вступів запитав: «Поїдеш зі мною воювати?». Кажу: «Так». То був командир групи, тезка Василь, із позивним «Голландець». Із ним поїхав у свою першу ротацію. І жодного разу не пошкодував, адже за його плечима – величезний досвід, упевненість і спокій.

Під час першої ротації Василь виконував завдання на Донеччині – від Краматорська і майже до Запоріжжя. Перший виїзд, жартує, запам’ятався на все життя. Завдання саперів – розчистити шлях для логістики. Під час роботи їх засік розвідувальний дрон. Перечекали, повернулися – і прилетіло. Не влучило.

– Тоді я вперше почув той звук, – згадує Василь. – Але другий вихід був «веселіший». Тоді за один день відчув, що таке міномет, артилерія та FPV.

Щойно сапери прибули на місце й вийшли з машин, як почався обстріл:

– «Голландець» вигукнув: «Нас спалили! Вивантажуємося і в укриття!». Доки група перечікувала, росіяни хаотично крили квадрат. Прилітало все ближче й ближче, як раптом снаряд зайшов у стіну просто над бійцями. Дочекавшись тиші, сапери почали роботу. Мінували позицію на випадок прориву ворога. Те завдання не лише добряче полоскотало нерви Василю, а й загартувало. Виходили пішки під мінометний «супровід» росіян. Змінювали маршрут, щоб не дати противнику пристрілятися.

Далі були нові завдання – мінно–вибухові загородження, робота в «сірій зоні». Часто працювати доводилося фактично навпомацки, орієнтуючись по пам’яті. Частіше – під прицілом ворожих дронів.

– Ми їхали на виконання і буквально дісталися точки – це місце називалося «Труба». Вийшли і почули характерний звук. Усі вигукнули міцне слівце. І в цей момент передні колеса падають у яму, і дрон вибухає просто за метр-півтора перед машиною. Машину зачепило лише уламками, прямого влучання не було. Колесо пішло в яму, і саме це врятувало. Дрон не влучив у корпус. Іншим разом так тікав від дрона, що в мене на берцях аж металеві люверси порвалися, – з усмішкою пригадує «Край».

А якось їхнє авто заплуталося в ягозі всіма чотирма колесами. Водієві «Мультику» довелося не одну годину працювати, щоб визволити авто та забрати бійців із небезпечної зони.

– Якось у мене реально потекли сльози, – пригадує Василь одне із завдань. – Струснув, зібрався і пішов далі.

Під час цієї ротації сапер пережив чимало, зокрема й поранення командира. Повернувшись, двічі їздив на навчання за кордон. Пройшов курси лідерства і отримав звання молодшого сержанта. А ще опанував аеророзвідку і став оператором БпЛА. Недавно повернувся з ротації з Харківського напрямку:

– Екіпаж БпЛА – пріоритетна ціль для ворога. Тому намагалися стати привидами: маскування, нічна робота, постійний контроль неба. Здійснювали дистанційне мінування, тобто те, що раніше робили руками, тепер допомагають робити «Вампіри». А це береже особовий склад.

На запитання, звідки беруться сили тримати стрій, Василь не говорить гучних слів:

– У мене двоє дітей. І я хочу залишити їм у спадок вільну, незалежну Україну. Я ще не ідеальний сержант, продовжую вчитися, але армія стала мені близькою. Планую і після Перемоги залишатися в ЗСУ та працювати над розмінуванням України. Адже роботи в цьому напрямі непочатий край!

Відділення комунікацій 143 ОНТЦ «Поділля».