БОРОТЬБА – ЦЕ ПРАЦЯ І БОРОТЬБА!
28 січня свій ювілей святкує Марина ЧИСТЯКОВА – майстер спорту з дзюдо, володарка Кубка світу та титулу майстра спорту міжнародного класу з боротьби самбо, кандидат наук із фізичного виховання та спорту, доцент, старша викладачка Кам’янець-Подільського національного університету ім.Івана Огієнка, тренерка із боротьби дзюдо Кам’янець-Подільської ДЮСШ №2.
Марина Олександрівна, уродженка міста Херсон, почала свій спортивний шлях із місцевої спортивної школи. У ранньому підлітковому віці вирішила спробувала себе у спорті, й доля занесла її на секцію дзюдо до корейського викладача цього японського єдиноборства. Новий спорт тільки розвивався в тоді ще радянській Україні, разом із ним розвивалися і спортсмени.
«У НАШІЙ РОДИНІ СПОРТ ЗАВЖДИ МАВ ОСОБЛИВЕ ЗНАЧЕННЯ…»
У пані Марини справжня спортивна сім’я: сестра займалася дзюдо в той самий час, що й вона. Була призеркою чемпіонатів України і свідомо вирішила не ставати на шлях тренерства. Син Марини Олександрівни з малого віку завжди був поруч на тренуваннях і змаганнях.
– Я переконана, що діти обов’язково мають займатися, так би мовити, спортом для всіх – незалежно від того, чи оберуть професійну кар’єру, адже спорт формує характер, дисципліну й життєві цінності.
– Як родина ставилася до Вашої кар’єри?
– Коли я розпочала займатися дзюдо 1985 року, для дівчат цей вид спорту вважався нетиповим. Попри це, родина ніколи не ставила під сумнів мій крок. Свобода вибору завжди була для нас пріоритетом, і саме ця підтримка стала важливою основою подальшого професійного становлення.
«МЕНІ БУЛО ЧОГО ПОВЧИТИСЯ…»
На одних зі змагань пані Марина познайомилася з викладачем тоді ще Кам’янець–Подільського державного університету Олександром ШИШКІНИМ, який агітував її вступати до цього вишу. Так вона з ще декількома подругами опинилися в Кам’янці. Олександр Павлович підтримував і просував своїх спортсменів.
Марина Олександрівна також згадує, як 2010 року Олександр Павлович переконав її захиститися. Після понад трьох років аспірантури в Києві вона – кандидат наук із фізичного виховання і спорту. Важливу роль у цьому відіграло наукове керівництво Лариси ШАХЛІНОЇ – відомої науковиці та професорки НУФВСУ, з якою пані Марина й надалі підтримує наукову співпрацю і професійне спілкування.
– Мені пощастило з такими потужними вчителями. У них однозначно було чому повчитися. Протягом спортивної кар’єри і навчання відчувала підтримку та постійне спонукання до росту від наставників.
ТЕОРІЯ + ПРАКТИКА
Пані Марина розпочала професійну діяльність ще з третього курсу університету на посаді тренерки-викладачки із дзюдо в Кам’янець-Подільській ДЮСШ №2. З 2014 р. здійснює викладацьку діяльність у Кам’янець-Подільському національному університеті ім.Івана Огієнка на посаді старшої викладачки кафедри теорії та методики фізичного виховання. Водночас після завершення основної роботи, у другій половині дня, вона продовжує тренувати майбутнє покоління спортсменів.
– Марино Олександрівно, як поєднуєте тренерство і наукову діяльність?
– Моя наукова робота прямо пов’язана з побудовою тренувального процесу спортсменок дзюдо, саме жінок.
«СТАРШІ МОЖУТЬ МАТИ ТАКІ Ж ТРУДНОЩІ, ЯК І МОЛОДШІ…»
Протягом дня пані Марина спілкується зі студентами, колегами та юними спортсменами із секції. Як відрізняється ця комунікація? За її твердженням, не враховуючи колег, то різниці жодної. До всіх підопічних ставлення однакове, але різний підхід відповідно до характеру і потреб. У всіх є свої особливості, свої проблеми, які треба враховувати, та через які їх потрібно спрямувати.
Вона вважає, що мотивація – це один з основних складників тренувань. Насамперед важливо зрозуміти мету кожного спортсмена, адже кожна дитина приходить у спорт зі своїми очікуваннями і внутрішніми орієнтирами. До когось потрібно бути більш вимогливим, до когось – м’якшим, враховуючи сукупність психологічних, фізичних і соціальних чинників.
МАЙБУТНІ ПРОФІ?
Заняття із дзюдо не завжди мають на меті підготовку спортсмена високого рівня. Для багатьох дітей це шлях до фізичного розвитку, дисципліни та формування характеру. Водночас, щоб перейти у спорт, який орієнтований на великі досягнення, має відбутися низка обов’язкових етапів. Спортсмен має проявити себе. Це досить складно. Проте, якщо докласти багато зусиль, це реально. Потенціал можна побачити ще з ранніх років, але чи буде він достатньо виплеканий, щоб розцвісти?.. Важливо, що ключову роль відіграє підтримка батьків. Якщо дитина прагне досягнути високих результатів у дзюдо, це – години тренувань, робота з тренером, фінансова підтримка, змагання протягом усього року та спосіб життя без тривалих пауз на відпочинок. Коли ж батьки хочуть іншу кар’єру, на їхню думку, більш стабільну, то спорт залишається просто хобі.
– Не можна сидіти на двох стільцях. Або ти 8 годин у залі, або 8 годин на навчанні, – стверджує пані Марина. – Для серйозної кар’єри потрібно правильно розставляти пріоритети.
Ми запитали, якою рисою характеру повинен володіти спортсмен, щоб досягнути вершин. На думку Марини Олександрівни, це працелюбність:
– Потрібно дуже хотіти й багато тренуватися. Як кажуть, п’ять відсотків таланту, дев’яносто п’ять – праця. Також мені подобається вислів: чемпіонами не народжуються, ними стають!
– А ким пишаєтеся Ви?
– Пишаюся всіма своїми вихованцями, без винятку. Кожен із них іде своїм шляхом – у спорті, професії та житті. Особливу гордість викликають ті мої вихованці, які сьогодні захищають Україну зі зброєю в руках, – каже Марина Олександрівна. Також уточнює, що їй важливо не називати імен. – Кожен заслуговує на повагу, і не хотілося б когось ненавмисно обминути.
Пані Марина розповіла, що в нашому університеті навчаються багато спортсменів, які досягли вершин. У нас вчаться люди, котрі брали участь в Олімпіадах і чемпіонатах світу. Тут є ціла плеяда талановитих спортсменів.
Недавно до Огієнківського університету приїжджала українська дзюдоїстка, бронзова призерка Олімпійських ігор-2020 Дар’я БІЛОДІД. Батьки завжди сприймали її як майбутню учасницю Олімпійських ігор, що було великою передумовою її успіху. Вона поспілкувалася зі здобувачами про свій шлях і плани.
«КОЖНЕ ЗМАГАННЯ – УРОК»
– Які змагання в кар’єрі Вам запам’яталися найбільше?
– Кожне змагання є якимось уроком. Вони не завжди відбуваються так, як хочеться, й ти завжди переживаєш, – каже Марина Чистякова. Найскладнішими, особливо психологічно, вважає змагання у складі збірної України за Кубок світу. – У день могла бути лише одна сутичка, але суть Кубка: якщо програєш ти – може програти вся команда.
Одним із найсвіжіших спогадів є змагання з дзюдо, які відбулися напередодні Різдва в ДЮСШ №2. Там юні спортсмени продемонстрували свої навички. Завдяки спонсорству ГО «Україна – це ми», кожен учасник отримав солодкий подарунок за старання.
– Що запланували собі на 2026 рік?
– Я так дуже не планую. Точно буду продовжувати тренувати, набирати дітей, поїдемо на чемпіонат області з тими, хто покаже хороший результат. Зі студентами плануємо розвивати інноваційну ідею, створювати власний стартап. А щодня це – наукова робота, пари і тренування.
На завершення ми запитали пані Марину, яку настанову може дати тим, хто вважає, що їм пізно щось починати?
– Знаєте, це може стосуватися будь-якої діяльності, яка вимагає праці й виходу із зони комфорту. Це може бути якась інноваційна діяльність, спорт, будь-що. Ми намагаємося привчати кожну дитину до того, що, незалежно від обраного шляху, вона може досягти певного успіху. Адже кожна дитина унікальна, має свій талант, і найважливіше – вчасно його побачити та допомогти розкрити. Вважаю, що й батьки мають цьому навчати: постійно пробувати щось нове й чомусь вчитися. Бо життя – це рух!
Уляна МЕДВІДЬ.