«Я ЛЮБИВ УКРАЇНУ!!! Я ЛЮБИВ ПОДІЛЛЯ!!! ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ МЕНЕ ТАКИМ!!!»
Такий допис з’явився на сторінці у фейсбуку Едуарда КРИЛОВА 28 жовтня. Цього дня ветеран освітньої справи, просвітянин, громадський активіст і журналіст відійшов у вічність.
– Едуард Костянтинович – мій друг, побратим, український націоналіст, людина незламного духу і непохитних переконань.
Важко усвідомлювати цю втрату, – висловився міський голова Михайло ПОСІТКО. – Нас пов’язували роки дружби, спільної боротьби, події, які назавжди залишаться в пам’яті.
Особливо згадується Майдан. Ті тривожні дні й ночі, коли ми разом відстоювали право України на свободу. Едуард Костянтинович завжди був серед тих, хто не боявся боротися за свої переконання. Зі своїм фотоапаратом він зберігав для історії миті, учасником яких був.
Він належав до людей, які виборювали незалежність України задовго до того, як вона стала реальністю. Стояв біля витоків відродження кам’янецької «Просвіти», очолював обласну організацію ОУН, присвятив десятиліття утвердженню української мови, культури і національної свідомості.
Я завжди цінував його принциповість, мудрість, щирість і безмежну любов до України. Він ніколи не зраджував своїх переконань, навіть коли за них доводилося платити високу ціну.
Едуарде Костянтиновичу, дякую Вам за дружбу, за пройдений разом шлях, за підтримку і за все, що Ви зробили для України! Мені щиро бракуватиме Вас. Висловлюю глибокі співчуття рідним, близьким і всім, хто знав та поважав Едуарда Костянтиновича.
Світла пам’ять Вам, друже! Честь і шана за життя, прожите з Україною в серці.
Едуард Крилов народився в Кам’янці-Подільському 25 липня 1938 р., хоча, як колись він зазначив у своєму інтерв’ю для «Подолянина», в документах записано Миньківці – колишній районний центр, де тоді працювали його батьки.
Філолог за освітою, працював учителем, директором школи, завідувачем відділу історичного музею-заповідника, методистом Кам’янець-Подільського міського відділу освіти. Очолював Кам’янець-Подільську міськрайонну організацію Народного руху України. Був головою правління міського об’єднання первинних осередків Товариства української мови, президентом міського есперанто-клубу «Зелений камінь». Вивчивши ще в юні роки мову есперанто, завів широке листування з іноземцями, що привернуло увагу офіцерів КДБ.
Він належав до покоління людей, які в непростих умовах тоталітарного режиму зберігали вірність українській мові, національній культурі та історичній пам’яті.
Едуард Крилов був членом Національної спілки журналістів України, його дописи публікувалися в різних регіональних виданнях. Активною була і співпраця з «Подолянином». Наші читачі завжди з великою цікавістю читали мудрі, виважені, патріотичні думки та спогади Едуарда Костянтиновича. Останньою публікацією стала надзвичайно актуальна на той момент стаття, присвячена Євгену Коновальцю, що вийшла в липні 2026 р. в нашій газеті під назвою «Життя і смерть великого українця».
Колектив редакції сумує з приводу смерті колеги і висловлює щирі співчуття його рідним та близьким.