ПАМ’ЯТІ ВІТАЛІЯ БАБЛЯКА…
На 60-му році життя перестало битися серце відомого журналіста, головного редактора газети «ПОДОЛЯНИН» Віталія Петровича БАБЛЯКА.
Віталій БАБЛЯК народився 1951 р. в с.Миньківці Дунаєвецького району Хмельницької області в сім’ї інтелігентів. Батько-фронтовик Петро Павлович (тоді редактор районної газети, згодом партійний працівник) прищепив синові любов до батьківщини, історії рідного краю. Мати Віра Василівна, вчитель, – любов до рідної мови та літератури.
У Кам’янці-Подільському родина БАБЛЯКІВ оселяється 1962 року. З того часу для Віталія місто над Смотричем стає найулюбленішим і рідним. Тут після закінчення середньої школи 1968 року Віталій БАБЛЯК вступає на історичний факультет Кам’янець-Подільського педінституту. Після його закінчення трудову діяльність розпочав на посаді наукового співробітника в Державному архіві Хмельницької області. Але вже 1972 року він активно співпрацює з редакцією газети «Прапор Жовтня», публікується в обласній газеті «Радянське Поділля», в районних газетах Хмельниччини. А з червня 1986 року Віталій БАБЛЯК стає штатним працівником редакції газети «Прапор Жовтня», у грудні цього ж року – членом Спілки журналістів України.
У 1991-1992 рр. Віталій Петрович очолював газету міської ради «Кам’янець-Подільський вісник», а 26 грудня 1992 року Віталій БАБЛЯК із групою журналістів випускає перше число газети «ПОДОЛЯНИН», яка під його керівництвом за роки існування стала наймасовішою газетою краю. Газета «ПОДОЛЯНИН» 2008 року здобула відзнаку «За бездоганність» Міжнародної іміджевої програми «Лідери ХХІ століття». Працюючи на посаді головного редактора газети «ПОДОЛЯНИН», Віталій БАБЛЯК зумів впровадити у газетярську справу низку новаторських ідей, згуртував творчий висококваліфікований колектив.
Мудрий керівник, принциповий журналіст, яскрава творча особистість краю – таким залишиться в пам’яті кам’янчан Віталій Петрович БАБЛЯК.
Нехай подільська земля буде йому пухом. Висловлюємо щирі співчуття рідним покійного.
Міський голова Михайло СІМАШКЕВИЧ, члени виконкому Григорій ГОРШУНОВ, Сергій БАБІЙ, Василь СУКАЧ, Валентина СТЕЛЬМАХ, Василь СЕНЮК, Віктор ТИМЧЕНКО, Віктор ДУГАНЕЦЬ, Сергій ГОЛУБІШКО, Олександр БОРЕЙКО, Микола ТКАЧ, Леонтій РОГАЛЬ, депутати Кам’янець-Подільської міської ради у повному складі.
Немає слів, щоб висловити співчуття з приводу неочікуваної смерті людини, котра заслуговує на найкращі слова поваги та шани. Пішов із життя чоловік, який своїми діями та вчинками, своїм розумом виховав не одне покоління журналістів. Вміло вчив їх мудрості та відповідальності за професію, яку вони обрали. Віталій Петрович усе своє життя вирізнявся стійкістю характеру, принциповістю, силою духу та наполегливістю. Він був людиною мудрою та розважливою, ніколи не забував про проблеми тих, хто поруч. Майже все життя пропрацювавши в лоні журналістики досяг неймовірних успіхів і при цьому не забував розповідати про досягнення та успіхи інших.
Віталій Петрович БАБЛЯК народився 21 серпня 1951 р. в с.Миньківці Дунаєвецького району Хмельницької (тоді Кам’янець-Подільської) області в сім’ї редактора районної газети та вчителя-філолога. Батько – фронтовик Петро Павлович, мама Віра Василів-
на – мовник. 1968-го, після закінчення школи, Віталій Петрович вступає на історичний факультет Кам’янець-Подільського педінституту. Уже з 1972 р. Віталій БАБЛЯК активно співпрацює з «Прапором Жовтня», дописує до обласної газети «Радянське Поділля», районних газет Хмельницької та Вінницької областей. В основному це краєзнавчі матеріали з історії Подільської губернії та Хмельницької області.
З 1975 р. Віталій Петрович проходить ще один «інститут» – працює секретарем комітету ЛКСМУ СГТГУ-6. 1978 р. він повертається у Державний архів Хмельницької області, працює на посаді заступника директора з наукової роботи, бере активну участь у підготовці збірників документів, написанні краєзнавчих матеріалів для газет Хмельниччини та Вінниччини. У пресі з’являються його нариси, замальовки, інформації. А 18 червня 1986 р. він розпочинає працювати у редакції «Прапора Жовтня»: спочатку – кореспондентом агропромислового відділу, згодом – його завідувачем. У грудні 1986 р. стає членом Спілки журналістів України.
У листопаді 1991 р. його запрошують на посаду редактора газети «Кам’янець-Подільський вісник», засновником якої була міська рада. А 4 грудня розпочинає роботу редакція новоствореної газети «Подолянин», яка діє до сьогоднішнього дня.
Порядність і чесність – це найголовніші риси характеру Віталія Петровича.
Усі, хто знав Віталія Петровича, глибоко сумують з приводу його смерті.
Михайло ЖЕЛІЗНИК, Іван РОМАНЧУК, Ніна ФАБІЯНСЬКА, Остап КОЛОТИЛО, Павло ДОВГОПОЛ, Віталій ДУБИЦЬКИЙ, Сергій КРОТІК, Мар’ян КРАСУЦЬКИЙ, Семен ДАРЧУК, Володимир МОРОЗ, Олександр ЗАВАДСЬКИЙ,
Олександр ФЕДИК, Борис БЕЦ, Ганна ВИСОЧАНСЬКА.
Світла Вам пам’ять!
ЯКИМ Я ЙОГО ЗНАЮ
Вперше про Віталія БАБЛЯКА я почув 1989 р., після повернення з Афганістану.
Як про неординарного мислячого журналіста, про нього мені розповіла тодішня колега Віталія з міськрайонної газети «Прапор Жовтня» Віра ШПИЛЬОВА.
– Знаєте, він перший у нашому колективі підтримав ідею створення Народного Руху, про яку писала «Літературна Україна».
Натомість рухівцем Віталій не став, хоча й був членом художньо-літературного об’єднання «Творчість», яке 1990 р. реформувалося в міськрайонну організацію Народного Руху України.
Животворний імпульс 90-х здетонував у творчій душі Віталія БАБЛЯКА бажанням діяти та самостверджуватися. Непроявлені під час роботи в «Прапорі Жовтня» якості лідера проросли в ньому амбіційним бажанням створити власну, незалежну від владної цензури та забаганок, багатих меценатів, газету. Так з’явився «ПОДОЛЯНИН».
Якось йдемо ми з Віталієм після роботи зі Старого міста, де знаходилася редакція новонародженого «ПОДОЛЯНИНА». І раптом на Новопланівському мості він каже: «А знаєш, у мене третього не буває. Задумав я створити «ПОДОЛЯНИН»… І, якщо не вийде, я готовий хоч з моста кинутись. Або газета, або життя!
Віталій достатньо розповідав про своє минуле і, знаючи його фатальний характер, я побачив тієї миті, що з газетою все буде гаразд.
За гороскопом Віталій був Левом. Астрологи відзначають, що Левів з Водоліями поєднує дружба та симпатія. Напевне, це дійсно так.
Працюючи в «ПОДОЛЯНИНІ» за сумісництвом, я використовував свій автомобіль та об’їжджав разом з Віталієм Петровичем не лише місто, а й увесь район.
Пам’ятаю, як без зайвого пафосу спілкуючись із простими людьми (трактористами, доярками, бжолярами), редактор захоплено стверджував: «Напишу, напишу про нього так, щоб мороз по шкірі йшов. Бо ж дійсно – характер. Герой! Га?!».
До самовпевнених, набундючених начальників Віталій ставився зневажливо: «І що він пнеться? Хай люди оцінять його справи! А де?».
Віталій не писав віршів. Але я впевнений – гама поетичного світосприйняття була йому доступна та зрозуміла. Бувало, читаючи дійсно талановиті твори (вірші чи прозу) або ж оглядаючи гарні полотна художників-аматорів, він спочатку завмирав, а потім оголював до ліктя руку та показував, як шкіру виривали «сироти». Це був його природний рефлекс, коли твір торкався душі.
Захоплені швидкоплинним, марнотратним життям, ми завжди відкладаємо щось важливе на майбутнє, на перспективу спокійної, бездіяльної старості. Колись зі мною трапилася автопригода. Віталій Петрович разом з каретою швидкої допомоги миттєво прибув на місце аварії. Влаштував мене в лікарню, допоміг відтранспортувати автомобіль з місця пригоди, заспокоїв моїх батьків і був настільки близьким і рідним, що я побачив у ньому старшого брата… Якого не мав.
Не встиг я віддячити Тобі, щирий Друже…
Та хіба лише я?!
Велике життєлюбне серце Твоє вміщувало не лише Україну – весь світ!!!
І тому, що головна Твоя мрія здійснилася – «ПОДОЛЯНИН» став невід’ємним атрибутом життя любих Тобі краян, – Ти вічно житимеш у пам’яті нашій як зірка, ймення якої – Віталій БАБЛЯК.
Михайло КОЦЮБАНСЬКИЙ,
член Національної спілки журналістів України.
ТАКА КОРОТКА МИТЬ ЖИТТЯ
Прощальне слово
Хтось із великих сказав: «Коли помирає людина, світ стає біднішим, бо втрачає те, чим вона жила, як сприймала все, що її оточувало, чим багатою і щедрою була її душа, сутність». Боляче, невимовно боляче говорити і писати ці слова про Віталія Петровича БАБЛЯКА – особистість справді неординарну, яскраву, талановитого журналіста, невтомного і самовідданого бійця пера, прекрасного менеджера-керівника одного з найуспішніших, найпопулярніших часописів не лише у регіоні, а й у загальноукраїнському медіа-просторі. Жорстока, невблаганна смерть забирає кращих – тих, котрі могли ще багато зробити, принести чимало користі справі, якій присвятили своє життя, людям, Україні. Віталій Петрович був саме таким, і його несподівана передчасна втрата для рідних і близьких, для колективу газети «ПОДОЛЯНИН», яку він невтомно творив і плекав, якою жив до останнього подиху.
Навіть журналістам і письменникам бракує слів, щоб висловити біль і гіркоту втрати. Надто ж тоді, коли той, хто відійшов у Вічність, був твоїм колегою, твоїм учнем. Віталій БАБЛЯК розпочинав свій творчий шлях із міськрайонки «Прапор Жовтня» (згодом «Край Кам’янецький»), яку я мав честь і нагоду редагувати тридцять нелегких, але тим і пам’ятних літ. Без перебільшення, я був його першим вчителем на журналістській стезі. Він виявився здібним учнем, зі спрагою схоплював усе, що згодом пригодилося у самостійній творчій праці. Я щасливий, що у мене були такі учні. Ось тільки пішли вони занадто рано. І від того плаче, тужить серце, сумує душа.
Він був неспокійною, дуже енергійною людиною. Завжди виношував нові, цікаві ідеї, умів зацікавлювати, запалювати ними інших.
Очоливши сільгоспвідділ редакції, Віталій Петрович часто бував у господарствах району, писав про сільських трудівників. З-під його пера з’явилося чимало гострих, проблемних публікацій. Він не боявся труднощів, працював з повною віддачею. Поступово приходили вміння та досвід. Незабаром «прорізалися» й організаторські здібності, хист менеджера. Це й допомогло йому реалізувати сміливий задум – створити власну газету. Так, він створив «ПОДОЛЯНИН», вимріяв, вистраждав його. Навіть у найважчий період існування часопису вірив у його перспективу, щасливе майбутнє. Промайнув час і «ПОДОЛЯНИН» упевнено заявив про себе. І редактор – також. Прийшли популярність, повага. Газета розширювала тематику, з’являлися нові рубрики, цікаві матеріали. Чільне місце на шпальтах часопису посіла реклама. Це принесло прибутки, газета стала самодостатньою, незалежною фінансово.
Головний редактор, його колектив упевнено робили свою справу, надійно вели корабель у бурхливому морі життя.
І ось… На злеті обірвалося земне життя Віталія Петровича. Йому б ще жити й жити, творити, разом з колегами писати історію сьогодення. Не судилося… Життя виявилося таким коротким.
У своєму житті я пізнав чимало важких втрат. Ця – одна з таких.
…Думаю про Віталія – і бачу його молодим, енергійним, таким, яким він уперше переступив поріг мого редакторського кабінету два десятиліття тому. Відтак бачу його (з цигаркою) біля теперішнього офісу «ПОДОЛЯНИНА», він посміхається і привітно махає рукою на знак пошани…
А ще я бачу згорьоване, зболене обличчя його матінки Віри Василівни, моєї колишньої сусідки (тривалий час ми мешкали в одному із будинків на Соборній). Як вона тепер без сина?.. Осиротіла сім’я Віталієва, осиротів колектив. Як вони без нього?.. А як без нього сотням, тисячам прихильників читачів «ПОДОЛЯНИНА»?.. Є запитання – немає відповідей. І не буде. Бо ті, хто перейшли Рубікон, уже не повертаються. Ніколи, ні за яких обставин. Така єдина діалектика життя. І ми, люди, безсилі проти неї, адже усі ми – смертні.
Прощай, друже Віталію! Хай буде Тобі пухкою наша подільська земля. Ми ж пам’ятатимемо Тебе завжди, допоки б’ються наші серця.
Мар’ян КРАСУЦЬКИЙ, письменник, заслужений журналіст України.
Надзвичайно важко говорити про хорошу Людину в минулому. Особливо тоді, коли ще вчора це був живий, діючий професіонал своєї справи, чудовий краєзнавець, журналіст, якого вирізняли добро та уважність до всіх поколінь і прогресивних людей минулого та сучасності. Саме таким у моїй пам’яті залишиться назавжди Віталій Петрович БАБЛЯК.
Наші життєві стежини переплелися ще в період дитинства, юності. Наші бать-ки – Петро Павлович БАБЛЯК, голова комітету народного контролю, та Павло Павлович МАРКОВСЬКИЙ, завідувач міського фінансового відділу, – багато років працювали пліч-о-пліч у сфері забезпечення фінансово-господарської діяльності міста, промислових підприємств, організацій, навчальних і медичних закладів, установ. Саме добрі дружні стосунки наших батьків відіграли значну роль у нашій з Віталієм дружбі. Слід додати, що першу педагогічну практику 1971 р. Віталій проходив у середній школі №10, директором якої працювала моя мати Лариса Борисівна МАРКОВСЬКА. Віталій Петрович завжди пам’ятав добро і через багато років у рубриці «Слід на землі» власної газети «ПОДОЛЯНИН» вмістив статтю, присвячену моїй мамі.
26 грудня 1992 р. місто Кам’янець-Подільський одержало нову газету під назвою «ПОДОЛЯНИН». Кам’янчани неоднозначно сприйняли появу неординарної газети.
Згодом стало зрозуміло, що творчому колективу газети, котрий очолив професійний журналіст Віталій Петрович БАБЛЯК, вдалося створити авторитетне видання, яке зайняло вагоме місце в інформаційному просторі не тільки нашого міста, але й далеко за його межами. Підтвердженням цього стало визнання газети «ПОДОЛЯНИН» її читачами – переважною більшістю жителів міста і району. 2008 р. в рамках Міжнародної іміджевої програми «Лідери ХХІ століття» газета «ПОДОЛЯНИН» посідає призове місце та отримує нагороду – «ЗНАК БЕЗДОГАННОСТІ»! В цьому надзвичайно велика заслуга Віталія Петровича.
З 1993 р. до теперішнього часу ми з Віталієм Петровичем підтримували теплі ділові стосунки, надавали взаємну допомогу фінансово-господарського плану, підтримували один одного в нелегкі часи нашої сучасності. Мені особисто завжди було приємно спілкуватися з ним. На жаль, його смерть перекреслила всі наші спільні плани.
Віталій Петрович вирізнявся міцним характером, творчою ініціативою. Він завжди виважено й тактовно будував відносини з керівництвом, колегами, підлеглими, дописувачами та читачами своєї рідної, створеної ним газети «ПОДОЛЯНИН».
У ці скорботні дні висловлюю щирі, глибокі співчуття рідним і близьким покійного. Світла пам’ять про чудову Людину, фахівця, друга завжди житиме в наших серцях.
Павло Павлович МАРКОВСЬКИЙ, генеральний директор
ТОВ «ВКК «Промінь».
Віталія Петровича БАБЛЯКА знав ще з тих часів, коли він разом з моїм батьком працював в обласному державному архіві. Він був одним з тих людей, які любили спорт і розумілися на ньому. Віталій Петрович і його газета «ПОДОЛЯНИН» були одними з тих, хто багато зробив для відродження баскетболу в нашому місті. Його рекорд – 56 влучань поспіль з лінії штрафного кидка і досі небагатьом вдається перевершити. Був у нього задум – провести змагання зі снайперських кидків між журналістами місцевих видань…
Пішла з життя Людина, яка словом і ділом підтримувала розвиток фізичної культури та спорту в нашому місті.
З глибоким сумом,
голова міської Федерації баскетболу Кім МІТЕЛЬМАН.
Сім’я ГЕРЖУКІВ глибоко сумує з приводу смерті прекрасної людини, друга, хрещеного сина Віталія Петровича БАБЛЯКА та висловлює щирі слова рідним і близьким. Зла, невблаганна раптова смерть розлучила нас із Тобою. Мати втратила рідного сина, дружина – коханого чоловіка, діти – любого батька, а колектив – вмілого керівника. Тебе вже ніколи не буде разом з нами, але залишені Тобою справи завжди будуть нагадувати про Тебе. Свята земля Тобі пухом, а Бог хай дарує Царство Небесне.
З глибоким сумом, сім’я ГЕРЖУКІВ.
Колектив Кам’янець-Подільського відділу Хмельницького проектного інституту КП «Цивільпромбуд», зокрема головний інженер проектів Василь САРКАНИЧ, глибоко сумують з приводу непоправної втрати – раптової смерті головного редактора газети «ПОДОЛЯНИН» Віталія Петровича БАБЛЯКА. Висловлюємо щирі співчуття матері, дружині, дітям, колективу редакції, які втратили рідну людину, наставника і порадника. Вічна пам’ять покійному, хай земля йому буде пухом!
Міська організація Партії регіонів на чолі з її головою Володимиром МЕЛЬНИЧЕНКОМ глибоко сумує у зв’язку з передчасною смертю головного редактора газети «ПОДОЛЯНИН» Віталія Петровича БАБЛЯКА та висловлює співчуття усій його родині.
Общество еврейской культуры «Шалом» глубоко скорбит о потере прекрасного человека, настоящего патриота своего города – главного редактора газеты «ПОДОЛЯНИН» Виталия Петровича БАБЛЯКА и выражает глубокое сочувствие его матери, жене и детям, которые так внезапно потеряли родного человека.
Висловлюємо щире співчуття родині БАБЛЯКІВ і редакції газети «ПОДОЛЯНИН» з приводу передчасної смерті Віталія Петровича БАБЛЯКА, головного редактора.
Вічна пам’ять Віталію Петровичу.
Сім’я НЕСТЕРУКІВ.
Надія Костянтинівна ПІДСКОЦЬКА, депутат обласної ради чотирьох скликань, заслужений працівник соціальної сфери та її сім’я глибоко сумують з приводу смерті головного редактора газети «ПОДОЛЯНИН» Віталія Петровича БАБЛЯКА та висловлюють щирі співчуття сім’ї та близьким покійного.
Голова обласної організації ТСОУ Петро ШУБІН, колективи автошколи і МСТК ТСОУ (директори Володимир ДЕМЧЕНКО та Василь ВОЗНЯК) і голова Кам’янець-Подільської райміськорганізації ТСОУ Йосип ЖЕЗІЦЬКИЙ висловлюють щирі співчуття рідним, близьким, всьому колективу газети «ПОДОЛЯНИН» з приводу передчасної смерті головного редактора Віталія Петровича БАБЛЯКА.
ТОВ «Український кристал» глибоко сумує з приводу передчасної смерті головного редактора газети «ПОДОЛЯНИН» Віталія Петровича БАБЛЯКА та висловлює щирі співчуття родині та близьким покійного.
Особовий склад ВДАІ з обслуговування м.Кам’янець-Подільський на чолі з начальником майором міліції Миколою ТОМАШЕВСЬКИМ та управління ДАІ в Хмельницькій області на чолі з начальником полковником міліції Миколою ДОВГАНЕМ висловлюють щирі співчуття матері Вірі Василівні, родині та колективу газети з приводу передчасної смерті головного редактора «ПОДОЛЯНИНА» Віталія Петровича БАБЛЯКА.
Ректорат К-ПНУ ім.Огієнка та особисто ректор університету Олександр ЗАВАЛЬНЮК глибоко сумують з приводу смерті талановитого журналіста, випускника інституту, колеги, громадянина, який був закоханий у своє місто, поважав і цінував кожного його жителя, прислухався до їхньої думки, старався допомагати всім, хто до нього звертався, і просто Людини з великої букви – головного редактора газети «ПОДОЛЯНИН» Віталія Петровича БАБЛЯКА, та висловлюють щиросердечні співчуття його рідним, близьким і співробітникам.
Земля йому пухом, а душу нехай прийме Господь!
Колектив кооперативу «Оптимум» та сім’я КОВАЛЕНКІВ сумує з приводу передчасної смерті головного редактора газети «ПОДОЛЯНИН» і засновника кооперативу «Оптимум» Віталія Петровича БАБЛЯКА та висловлює щирі співчуття матері Вірі Василівні, сім’ї та близьким покійного.
Висловлюємо співчуття матері, дружині, дітям, рідним і близьким, колективу редакції з приводу раптової смерті чудової людини, справжнього керівника, головного редактора газети «ПОДОЛЯНИН» Віталія Петровича БАБЛЯКА.
Світла пам’ять його душі. Нехай земля йому буде пухом.
Керівництво міського та районного відділів міліції.
Колектив факультету військової підготовки на чолі з начальником, полковником, депутатом міськрадиСергієм МАЛЬЧЕНКОМ висловлює співчуття родині та колективу газети з приводу раптової смерті головного редактора «ПОДОЛЯНИНА» Віталія Петровича БАБЛЯКА.
Нехай буде йому Царство Небесне та вічна пам’ять.
Ректорат, профспілковий комітет співробітників і професорсько-викладацький колектив Подільського державного аграрно-технічного університету глибоко сумує з приводу передчасної смерті головного редактора газети «ПОДОЛЯНИН» Віталія Петровича БАБЛЯКА та висловлює свої співчуття рідним і близьким покійного.
Несподівано обірвалося життя чудової людини, гарного керівника, засновника і головного редактора найпопулярнішої в області газети «ПОДОЛЯНИН» Віталія БАБЛЯКА. Це величезна втрата для всього міста. Висловлюємо щирі співчуття сім’ї, рідним і близьким Віталія Петровича. Нехай земля йому буде пухом!
З глибоким сумом, Ігор КШЕМІНСЬКИЙ, начальник лінійного відділу міліції, та особовий склад ЛВМ на станції Кам’янець-Подільський.
Хмельницька обласна та Кам’янець-Подільська міськрайонна організації Національної спілки журналістів України глибоко сумують з приводу передчасної смерті члена НСЖУ з 1986 року, лауреата «Почесного знака» НСЖУ, головного редактора газети «ПОДОЛЯНИН» Віталія Петровича БАБЛЯКА та висловлюють щирі співчуття рідним, близьким і колективу редакції газети «ПОДОЛЯНИН».
Людське життя… Довге воно чи коротке – завжди сповнене змісту.
Життя Віталія Петровича БАБЛЯКА було наповнене спорідненою працею, яка допомогла йому реалізувати свій внутрішній потенціал Людини та Журналіста.
Скромний і демократичний, завжди непосидючий, сповнений ідей і задумів – таким він залишиться у нашій пам’яті. Його життєвої енергії вистачало на все…
Смерть Віталія Петровича стала важкою втратою і для нашого колективу, адже саме він стояв біля витоків створення телерадіокомпанії «Подолянин-TV» і був одним з її засновників. У нашій пам’яті він залишиться сильною та гордою людиною, уважною до своїх учнів і колег.
Смерть ніколи не буває остаточною, адже залишається пам’ять, а її Віталій Петрович залишив добру і світлу.
Висловлюю щирі співчуття родині та близьким.
Володимир КРУШАНОВСЬКИЙ,
директор ТОВ «ТРК «Подолянин-TV».
Уперше з Віталієм ми познайомилися на початку 90-х. Він тоді прийшов на мотобольний стадіон з Віктором ЄРМЕНЧУКОМ. Чим тільки міг Петрович, постійно допомагав. Саме з його ініціативи 2009 р. розпочалося відродження мотоболу. Навесні минулого року було проведено круглий стіл за участю представників міської влади, на якому прийнято рішення про створення фізкультурно-спортивного товариства «Кам’янець» і благодійного фонду «Кам’янецький мотобол».
Віталій Петрович допоміг нам, спортсменам, усе організувати. Проведення цьогорічного Кубка України з мотоболу – також його заслуга. Саме його наполеглива праця, зв’язки та постійні підштовхування мене до дій стали основою створення нової мотобольної команди.
У моїй пам’яті Віталій назавжди залишиться людиною, яка переживає не лише за мотобол, а й за все місто, його жителів. Він знав багатьох людей поіменно, навіть коли і в кого день народження. Переймався всім, завжди мав власну думку, був справедливим. Якщо сказати одним словом – добродій.
Коли у п’ятницю розпочався Кубок України з мотоболу, для Віталія Петровича це стало величезною радістю, адже він зумів нам допомогти вивести команду на поле, розпочати справу, яка, переконаний, повинна мати продовження. Під час гри стояв у мене за ворітьми, казав: «Сергій, я тішуся, що ми є!», а в його очах стояли сльози…
Звістка про смерть Віталія порушила мій душевний спокій. Відчув таку втрату, ніби попрощався назавжди з рідною людиною. Для мотоболу, та й взагалі для всього міста, це неоціненна втрата. Обіцяю, розпочата Віталієм справа не вмре. Він дав нам поштовх, і ми максимально будемо працювати, продовжувати те, що вже народилося.
Він назавжди залишиться для нас людиною, яка віддала мотоболу серце і душу.
Сергій ШВАРЧУК, воротар мотобольної команди «Подiлля».
Міська організація ветеранів глибоко сумує з приводу раптової смерті головного редактора газети «ПОДОЛЯНИН» Віталія Петровича БАБЛЯКА та висловлює співчуття рідним і близьким.
Життєвий шлях Віталія Петровича – яскравий приклад людини творчої праці й талановитого журналіста. Скромність, чуйність, інтелігентність і гарна співпраця з ветеранською організацією навічно залишать пам’ять про покійного в наших серцях.
Леонтій РОГАЛЬ, голова міської організації ветеранів.
Колектив НПП «Подільські Товтри» глибоко сумує з приводу передчасної смерті головного редактора газети «ПОДОЛЯНИН» Віталія Петровича БАБЛЯКА та висловлює щирі співчуття рідним і близьким покійного.
Вихователі, вихованці середньої групи ДНЗ №8 та їхні батьки висловлюють щирі співчуття вихователю Вікторії Віталіївні РЄЗНІКОВІЙ з приводу важкої втрати – передчасної смерті батька Віталія Петровича БАБЛЯКА.
Дорогие наши бывшие сотрудники и друзья! Примите наши глубочайшие соболезнования в связи со смертью Виталика. Для нас это был сильнейший удар. Он был всегда и навсегда остался нашим другом. Мы скорбим вместе с Вами, пусть земля ему будет пухом. Он навсегда останется в нашей памяти и в наших сердцах.
С уважением, Белла и Дима НУДЕЛЬМАН. Израиль, г.Нетания
Життєва сила полягає у відстоюванні власної неповторності в неповторних ситуаціях. Віталій Петрович завжди був сильним і неповторним. Нам його не вистачатиме.
Роман КІФЛЮК, начальник відділу аналізу телерадіопростору та соціологічних досліджень Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення України.
Студенти та куратор 3-ї групи Кам’янець-Подільського планово-економічного технікуму-інтернату висловлюють глибокі співчуття одногрупнику Сергію ПОНТЕРУ з приводу передчасної смерті батька Віталія Петровича БАБЛЯКА.
Колектив Кам’янець-Подільського планово-економічного технікуму-інтернату висловлює щирі співчуття першому заступнику головного редактора газети «ПОДОЛЯНИН» Аллі Вікторівні БАБЛЯК і студенту технікуму Сергію ПОНТЕРУ з приводу важкої втрати – смерті чоловіка та батька Віталія Петровича БАБЛЯКА.