«ФОРПОСТ» ЗНОВУ ВІДКРИВ СВОЇ ТАЄМНИЦІ

2012 року фестиваль історичної культури «Форпост» додався до туристичної карти Кам’янця-Подільського. З того часу до минулого року жодні негаразди не впливали на проведення дійства. Змінювалися локації, кількість учасників, коригувався формат, але свято тривало… 2020-го спалахнула пандемія. І нам знадобився рік, щоб навчитись із цим жити, очікуючи, аби воїни повернулися на ристалище, лучники натягнули тятиви, залунала етнічна музика. 18-20 червня під Руською брамою все це сталося знову.

– Хоч цьогоріч до нас не долучилися учасники з-за кордону, було задіяно 130 реконструкторів з усієї країни, це навіть більше ніж у докарантинні часи, – із задоволенням розповідає організатор фестивалю Костянтин Пархоменко. – Ми змінили локацію, додали нові лицарські номінації, для реконст­рукторів провели бенкет.
Атмосферу на історичному фесті роблять насамперед його учасники. Головними дійовими особами серед них, як завжди, були фахівці з історичного серед­ньовічного бою. «Наскільки ж це небезпечно?» – таке запитання поставив учасникам одеського клубу «Братство меча» Костянтину Наталусі та Юрію Слепченку.
– Усілякі синці бувають постій­но, – заспокоюють бійці мою цікавість. – Головне – не травми, головне – участь. Ти отримуєш адрена­-лін, а біль стає неважливим. Отримуєш задоволення від процесу – це найголовніше. А щоб уникнути травм, потрібно мати хороші обладунки. Тут найважливіше, аби амуніція стала для тебе «другою шкірою», своєрідним екзоскелетом, максимально підлаштованим під бійця.
Наша коротка розмова від­булася за 5 хвилин до півфінальних протистоянь, і вже невдовзі Костянтин Наталуха пішов у бій, цього разу для здобуття срібла.
Усього в десяти метрах від рис­талища волонтери вчили охочих метати ножі, пояснюючи, що ус­піх залежить від правильно знайденого центру важкості при метанні.
Ще одним адреналіновим дійством став лучний турнір.
– Цьогоріч турнір триває всі три дні фестивалю, адже позмагатися вирішив 21 реконструктор. Спортсменів із професійними луками до участі не допускаємо. Зброя учасників – луки, інтуїтивно зроблені в середньовічному стилі. У ті часи турніри лучної майстерності в Європі проводилися постійно, а найкращих запрошували до армії з призначенням солідної заробітної платні. Це пов’язано з практичною цінністю. Наприклад, 1415 року,
у битві при Айзенкурі, англійські стрільці практично винищили фран­цузьку лицарську еліту, після чого лучників почали дуже високо цінувати, – розповідає організатор лучного турніру Сергій Кулик. – У нашому ж турнірі переможницею стала команда «Галицька дружина» з Тернополя.
Але не лише військовою час­тиною вирізнялися «Таємниці Форпосту».
Уперше на фестиваль завітала співачка, вокальна тренерка та співзасновниця майстерні традиційного співу «Вдох» Юлія Шевель. Мисткиня подолала відстань із Харкова до Кам’янця, аби дати майстер-клас з автентичного українського співу, до якого з неабиякою увагою до­лучилася жіноча частина фестивалю.
А ввечері співу та танців стало ще більше. Виступи гуртів «The ChuGuysters», «Медовий полин» та «Толока» не допускали думок про ранній сон.
– Плануємо розширювати фес­тиваль у Кам’янці-Подільському. Збільшувати кількість локацій, запрошувати в рази більше учасни­-ків, повертати іноземців та залучати до участі кінну кавалерію, – підбиває успішний підсумок «Таємниць Форпосту» Костянтин Пархоменко. Тож очікуємо на рік наступний.

Олександр ЩЕРБАТИХ.