ВОСКРЕСНУ НИНІ. ВОЗВЕЛИЧУ!

(До 210-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка)

Весна… Старе місто. Вулиця Зарванська. Нею ходило не одне покоління людей. Відомі постаті: Тарас Шевченко, Володимир Свідзінський, Микола Бажан, Микита Годованець, Наталя Кащук…
Зупиняю увагу саме на Тарасові. Адже Шевченко – основоположник української літературної мови, письменник, художник, пророк, Кобзар, борець за волю українців… Екскурс у минуле…
1846 року в Кам’янець-Подільський приїжджав Шевченко. Тоді він працював у Київській археографічній комісії. Про перебування Тараса в місті з 2 по 7 жовтня свідчить листування з подільським губернатором. Враження від перебування на Поділлі відбилися в деяких творах Кобзаря. Передусім у поемі «Варнак» і в однойменній повісті, в яких прототипом головного героя вважають Кармелюка…

9 березня 2024 рік… Сьогодні до пам’ятника Шевченку несуть квіти і дорослі, і школярі. Будинок культури. Зібралося чимало людей. Настрій у всіх святковий, піднесений, урочистий. Мітинг розпочав міський голова Михайло ПОСІТКО. Він наголосив, що цього весняного, теплого, по-особ­ливому привітного дня ми відзначаємо 210-ту річницю від дня народження Тараса ШЕВЧЕНКА. Згодом слово передав Ірині ФАРІОН. Вона розповіла про безмежну любов Тараса до України в будь-який період його життя. В ці важкі часи, коли народ бореться за пра­во бути українцем на українській землі, особливо пророчими стають слова Шевченка:

Борітеся – поборете,
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава і воля святая!

Школярі прочитали уривки із творів Кобзаря. А далі перенеслися у фоє, де виставлені картини, написані студентами фахового коледжу культури і мистецтв здебільшого до творів Шевченка. Гості уважно роз­глядали ці мистецькі творіння під мелодію фортепіано у вико­нанні Анни Тимчук. У концертній залі відбулося музично-театралізоване дійство «Вос­кресну нині. Возвеличу!», підготовлене викладачами й студентами фахового коледжу культури і мистецтв та працівниками Будинку культури. Студенти демонстрували високий професійний рівень. Затамувавши подих, глядачі слідкували за єдиною безперервною дією на сцені. Вона заворожувала та хвилювала. Лунали пісні на слова Тараса, читалися уривки з творів, майстерно перепліталися хореографічними композиціями. Все це театралізоване дійство супроводжувалося відеорядом. Глядачі мали можливість і почути, і побачити садок вишневий коло хати, калину, розкішну, багату природу і милозвучну, солов’їну українську мову.

Віра Тараса Шевченка в май­бутнє українського народу набуває в сучасних умовах ще більшої ваги, стає дедалі потрібнішою для нинішнього покоління. Присутні переконалися, що слово Кобзаря, любов до України несли і нестимуть не одне покоління:

Свою Україну любіть.
Любіть її… во врем’я люте,
В остатню, тяжкую минуту
За неї Господа моліть!

Надія БОГУЦЬКА,
викладачка Кам’янець-Подільського фахового коледжу культури і мистецтв.