ВИШИТТЯ РЯТУЄ ВІД ВІЙНИ
16 травня у центральному корпусі К-ПНУ ім.Івана Огієнка витала особлива атмосфера – єднання з рукотворною красою, тим, що вирізняє українців як націю, – вишивкою. Цього дня тут представила свою виставку вишиваних робіт «Тримай мене, Боже, на ниточці вишиття…», приурочену до Дня вишиванки, доктор філологічних наук, професор кафедри української мови Наталія КОВАЛЕНКО. У кожній картині вражають глибина і вишуканість сюжетів, загадковість переплетення ниток, гармонія поєднання барв. Відчуваються частинка душі авторки і залюбленість у хобі.
– Наталіє Дмитрівно, як з’явилося захоплення вишивкою?
– Ще у студентські роки, хоч змалечку була оточена бабусиними вишитими подушками та скатертинами, картинами з яскравими квітами та казковими пташками. Дуже мріяла стати вчителькою української мови і літератури, тому найперше колись вишила портрет Тараса Шевченка – величезними хрестиками, простенькими нитками, за схемою з якогось журналу. А пізніше захотілося прикрасити свою оселю, тому й маю багато сюжетів однієї серії.
– І відтоді вишиваєте?
– У мене була перерва у вишиванні, коли працювала над докторською дисертацією, іншими науковими проєктами, але з війною повернулася до робіт, тому що сьогодні це рятує від постійних стресів, хвилювання, страху. Це заглиблення в копітку роботу, кольоротерапія, радість від того, як народжується краса…
Спостерігаю, як вишивання стає модним серед молоді, як розвивається український вишивальний Ютуб, а це можливість бачити реальні роботи з усього світу, можливість спілкуватися. А ще українські вишивальниці чи не щодня організовують лотереї, збирають кошти, допомогу для ЗСУ і постраждалих від війни, рятують одна одну від безкінечних переживань.
– Скільки робіт маєте і скільки виставили?
– Сьогодні, у День вишиванки, на виставці представлено лише тридцять робіт, більшість із яких вишивалися впродовж трьох попередніх років, бо хотілося познайомити глядачів із новими виробниками, сюжетами, напрямами у вишивальному світі, коли поєднуються різні техніки, бісер, пришивні керамічні, металеві та пластикові декоративні гудзики. Ще стільки ж робіт чекають на завершення та оформлення. Можливо, колись наважуся на ще одну виставку… Студентам частенько демонструю свої нові роботи, хочу показати їм цей захопливий світ.
– Напевно, і соціальні мережі стають у пригоді? Звідки черпаєте сюжети?
– Так, завдяки мережам сьогодні маємо можливість бачити і купувати красиві набори з усього світу. Особливою популярністю серед наших вишивальниць користуються дизайни зі Сполучених Штатів Америки, Англії, Нідерландів. Українські виробники теж удосконалюються, стають ще більше відомими і впізнаваними, придумують неймовірно красиві сюжети.
На виставці представлено дизайни українських і закордонних виробників. Тішуся, що українські майстри з оформлення теж демонструють майстерність, придумують незвичайні рамки, поєднання кольорів і так дарують радість вишивальницям.
– Що для Вас вишивання?
– Це дуже красиве хобі, бо завдяки голочці та ниткам народжується цілий світ, який зачаровує, дивує, дарує спокій, а найголовніше – дає силу і впевненість, що все буде добре, що українці вистоять і будуть жити щасливо!
Тетяна БОДНАР.
