«ОДНОГО РАЗУ В ІСТОРИЧНОМУ МУЗЕЇ»

Без інтернету та цифрових технологій важко уявити життя сьогодні. Здається, що книга відступила на другий план. Але це не так. Книга була і залишається незамінним супутником людини, її мовчазним радником, всезнаючим помічни­-ком, невичерпним джерелом мудрості, книга – це незвичайна подорож. Сьогодні, коли країна переживає важкі часи, це найкращі ліки від стресу.

Недавно у видавництві «Абетка» побачила світ книга «Одного разу в історичному музеї». Її авторка – краєзнавиця Валентина ВОЛКОВА, кам’янчанка в четвертому поколінні, безтурботне дитинство якої не відрізнялося від життя однолітків.

Якось, пригадує, зустріли вони з подругою Ритою циганку, котра запропонувала їм поворожити. Рита погодилася. Подрузі циганка наворожила гроші, гарну роботу, багато кохання, але заміж вона не вийде. А Валентині сказала, що та буде писати. Як же вони тоді реготали. Щоб красуня, волейболістка Рита і не вийшла заміж? А що значить – вона буде писати… Навіщо, про що?

Згодом Рита з батьками переїхала жити до столиці. Заміж вона так і не вийшла, а Валентина вступила до місцевого педагогічного інституту (нині К-ПНУ ім.І.Огієнка), а згодом стала музейницею. Невтаємничені вважають, що музей – цвинтар раритетів, а музейники – осо­бистості, вкриті багатошаровим пилом. Але це зовсім не так! Музейники – бойовий народ, який не боїться пригод. Сміливо йде їм назустріч. Валентина Волкова працювала екскур­соводкою, науковою працівницею, пізніше – в музейній бібліотеці, де було багато старовинних книг з історії Поділля, написаних польськими та українськими істориками. Тоді вона почала писати й сама. Спочатку краєзнавчі статті, невеликі книжечки з історії та фольклору. Потім взялася за серйозний роман. Писала і усміхалася, згадуючи молодість та незабутніх подруг. Саме це і стало початком пророцтва циганки. Так народилася книга «Одно­го разу в історичному музеї». Про невелике місто, заколисане легендами, про минулі Славу та Велич, про Стару, як земля, фортецю і музей – найстаріший в Україні, в якому і розгортаються по­дії оповідань, пов’язаних між собою темою та часом (межа 90-х років – 2000-і роки). Дев’ять оповідань, дев’ять ціка­-вих персонажів і фортеця – персонаж десятий.

За першою написала другу, під назвою «Коли настане новий день», третю, четверту. Дві перші книги можна купити у книжкових магазинах міста «Абетка», «Просвіта», «Знахідка», «Моя книга».

Отже, спираючись на ці незаперечні приклади впливу книг на життя людей, зробимо висновок: книга – це хороший супутник у житті кожного з нас. Наслідуйте найкращі риси улюблених героїв – і ваше життя обов’язково зміниться. Звичайно, на краще.