СІЦИНСЬКИЙ, РОМБАУЕР І «ВЕСІЛЛЯ У МАЛІЇВЦЯХ»

Свого часу Кам’янець став піонером у новому туристичному почині: наше місто щоквітня яскраво відзначало початок турсезону. В останні роки ця святкова подія не проводиться. Але така ініціати­ва запам’яталася багатьом туристичним дестинаціям. Відкриття туристичного сезону прово­дили і у Зба­ражі та Чорткові на Тернопільщині, і в Умані та Луцьку. Запровадив таку іні­ціативу і най­молодший музей Кам’янець-Подільського району – обласний історико-культурний музей у Маліївцях.

24 квітня в колишній резиден­ції магнатів Орловських зібралися друзі музею, туристи, першокурс­ники Хмельницького національ­ного університету спеціальності «Туризм та рекреація», а також представники майже всіх подільських ЗМІ. Директорка закладу Анастасія ДОНЕЦЬ запевнила, що всі напрацьовані музеєм активності продовжаться і в новому сезоні. Це і костюмовані вечірні екскурсії для великих груп туристів, і робота першої в Україні музейної стайні, і екскурсійні програми для дітей, і резиденція Св. Миколая у грудні. Та до нового сезону палац Орловських підготував і нові цікавинки.

Насамперед це екскурсія для індивідуальних туристів – тих, які не хочуть або не можуть брати екс­курсовода. За картосхемою, отри­маною на касі, тепер кожен може сам спланувати собі екскурсію. І почнеться вона з динамічного 8-хвилинного фільму про історію малієвецького маєтку. У стрічці оживають усі колишні власники палацу: хтось усміхається, хтось говорить в антикварний телефон, хтось по-снобському підіймає брови. Фільм – заслуга Анастасії Донець і кам’янецького історика Дмитра БАБЮКА, котрий за допомогою нових технологій оживив родинні портрети Орловських.

У наступних залах індивідуальних мандрівників чекають великі історії кохання, пов’язані з родом Орловських. Чого вартий лише зв’язок Дельфіни КОМАР і Фредеріка ШОПЕНА. Над цими фрагментами працювали наша колега Наталія ЯРОВА (вона і озвучувала ролики) та дунаєвецька фотографка Юнія АНДРІЙЧУК.

Ще одна новинка сезону – унікальна світлина малієвецького василіанського монастиря, що розташовувався колись на плато над місцевим водоспадом. До цього часу працівники музею не знали, як виглядав зруйнований комплекс. Світлини межі ХІХ-ХХ ст. подарував закладу меценат, котрий воліє не називати себе. За припущенням Дмитра Бабюка, автором знімків міг бути Юхим СІЦИНСЬКИЙ. Бо фотографій дві: на другій, підписаній «Ушицький повіт», зображена бідна подільська родина під час жнив. Відомо, що ще 1890 р. Сіцинський купив фотокамеру і багато фіксував і пам’ятки краю, і так звані «типи» – так у ті часи називалися портрети простих людей. Фото монастиря підказало і те, як раніше був огороджений панський парк: прихований мур захищав зелені насадження від несподіваних гостей, при цьому не псував вигляду на дерева з боку дороги до палацу.

На другому поверсі музею, там, де діє виставка робіт авангардного сучасного художника з Одеси Стаса ЖАЛОБНЮКА, окрему залу виділили для «нашої дівчинки у блакитному». Так лагідно називає жіночий портрет пензля небезталанного словацького художника Яноша РОМБАУЕРА заступниця ди­ректора музею киянка Олена РАДЗІВІЛЛ. Це робота 1827 року, періоду розквіту палацу Орловських, і команда музею сподівається, що картина стане першою ластівкою художньої колекції тих часів.

Нарешті останнім сюрпризом відкриття туристичного сезону стала презентація фрагменту нової атракції – «Весілля у Маліївцях». Сільський весільний обряд не пасує до графських покоїв, тому його представили у старій ха­ті над джерелом. Оселя є частиною комплексу садиби зеленого туризму. Гості села мають тут усі надбання цивілізації та святий спокій. Але як автентично в цих декораціях виглядали обряди плетіння вінків із барвінку, вплітання купюр у косу нареченої, викуп молодої, благословення батьками молодят, а особливо перетан­цьовування сільського старости з дружками! У роль старости довелося вжитися Олегу ПОГОРІЛЬЦЮ, директору історико-культурного заповідника в Меджибожі.

А після обрядів гостей чекав «шалаш» (майже автентичний) і весільні подільські наїдки. І тут уже жодних «майже», все було так, як на старих сільських весіллях. І голубці з печі, і вишневий кисіль у тарілках, і запечена у смальці кар­топля, і чорнослив із горіхами під жирнючими вершками. Анастасія Донець розповідає, що бачить два шляхи розвитку «Весілля у Ма­ліївцях». Перший – як театралізовану екскурсію для груп туристів.

А другий – як антураж реальних весіль тих молодят, котрі б хотіли провести свій щасливий день за канонами місцевих традицій.

Є новинки і в розкішному парку Орловських, хоча й не такі помітні. До острівця на одному із графських ставів тепер веде новий міс­ток. У місці, де колись стояв павільйон «Грецькі руїни», з’явився інформаційний стенд. Парк продовжують розчищати волонтери в рамках суботників із частуванням, які проводить музей.

Цікаво спостерігати, як молодий ще музей змінює сільську реальність у Маліївцях. Завдяки закладу до села ведуть ідеальні 7 км асфальту. Це великий плюс: щороку в селі купують старі садиби. Здебільшого роблять це приїжджі, немісцеві – ті, хто хоче після тижня в гамірному мегаполісі провести вихідні чи літо в ідилічному спокої. Знайти хату на продаж у Маліївцях нині непросто: попит перевищує пропозицію. А завдяки тому, що в музеї часто відбуваються концерти та художні виставки, в нових мешканців села все гаразд із задоволенням культурних потреб.

Пік туристичного сезону в комп­лексі прогнозують у першій по­ловині травня. Тоді розквітне знаменита алея бузку. У хвилях бузкових квітів палац виглядає зовсім казково, тож варто запланувати візит до музею, щоб на власні очі побачити новинки туристичного сезону.

Ірина ПУСТИННІКОВА.