ПОЕТ ВИСОКИХ СМИСЛІВ

Іван ПРОКОФ’ЄВ – кандидат філологічних наук, доцент, член Національної спілки письменників України, газетяр, автор поетичних і літе­ратуро­знавчих книг, понад сотні наукових статей і рецензій – 7 червня святкуватиме 70-літній ювілей. Із цієї нагоди його ко­леги та друзі поділилися з читачами «ПОДОЛЯНИНА» розповідями про ювіляра.

Залюблений у живе слово

Далекий і близький 1973 рік… Міське свято. Парад…

Студенти тоді ще педінституту проходили вулицею Чкалова (нині Князів Коріатовичів). На мить колона зупинилася, хтось із однокурсниць сказав: «Гляньте, он там, серед хлопців, високий чорнявий під вусом – Іван Прокоф’єв. Він пише вірші. Тільки дуже скромний, і про це мало хто знає». Це було перше візуаль­не знайомство з ним. Ми тоді вже слухали вірші Івана Іова на літературних читаннях. Пое­тич­ні спроби демонстрували Пав­ло Гірник, Лідія Ярохно, Юрій Нюнько.

Івана часто можна було побачити в читальному залі. Він захоплювався літературою, філософією Канта та Ніцше, намагався якнайкраще пізнати глибини світової літератури. Ввіч­ливий, енергійний, працьовитий, повністю віддавався навчанню, на дівчат не вистачало часу, майже не помічав (жартую). У студентські роки вже дру­кував свої твори на сторінках періодичної преси. Після закінчення навчального закладу повернувся на батьківщину. Працював учителем у школі, в редакціях газет. Рідне мальовниче село Загоряни Новоушицького району, подільські краєвиди, батьківська хата й садок, юність, перше кохання давали сили та енергію для творення поетичних рядків. Доля розпорядилася так, що через деякий час повернувся працювати в рідний виш на посаду викладача. Набуті знання передавав студентам. Прищеплював їм любов до слова, мистецтва, дбаючи невтомно про відродження освіти, культури та духовності.

Кандидат філологічних наук, доцент.

Поет, критик, літературознавець, перекладач.

Член Спілки письменників України.

Автор поетичних збірок «Відблиски» (1998), «Підводне сяйво» (2004), «Лабіринт» (2009), «Зелений шум» (2012), «Лабораторія» (2016), «Міра» (2017), «Центр ваги» (2019), «Стежка в пісках» (2019), «Знаки» (2023), «Вибрані твори у 2-х томах» (2019, 2021), «Поетика Леоніда Талалая» (2006) та інших.

З-під його пера побачили світ оригінальні дослідження творчості Поля Верлена, Федеріко Лорки, Рубена Даріо, Леопольда Стаффа, Юліана Тувіма, Ярослава Сейферта, Ояра Ва­цієтіса, Тараса Шевченка, Олександра Олеся, Володимира Свідзінського, Леоніда Талалая, Володимира Базилевського.

Лауреат всеукраїнської премії в галузі літературної критики імені Олександра Білецького, обласних премій імені Микити Годованця та Володимира Булаєнка. Високо оцінили його творчість відомі літературознавці: Віталій Дончик, Людмила Де­м’янівська, Юрій Ковалів, Володимир Базилевський.

Усе це свідчить про інтелектуальний світ і високе мистецьке слово Івана Прокоф’єва.

Останнім часом він пережив багато. Втрата батьків, торік ві­дійшла в засвіти дружина Люд­мила. Але сили надають йому донька Інна, улюблена внучка Вероніка та, звичайно, молода, барвиста, соковита 70-та Весна. Іван Петрович відкритий для всіх, підтримає у важку хвилину, порадить. У нього є чого повчити­ся: і любові до землі, і високому професіоналізму, і людяності.

Іван Прокоф’єв – це тисячі ліричних віршів, декілька сотень з яких опубліковані у всеукраїнській періодиці. Він, за оцінками лауреата Національної премії імені Т.Шевченка Володимира Базилевського, – поет високих смислів і вагомих узагальнень.

ЯБЛУНЬКА-ДИЧКА
Зими стрічала у себе, в гайку,
де навесні з хрустом товпляться зела,
де солов’ї – мов хмільні менестрелі
й, наче дівчата, зозулі: – Ку-ку!

Думкою в пору, солодку, ясну,
перелітала. Щемка ностальгія
на вкритій бростями гілочці сну,
мов немовля, колисала надію.

Перетерпіла морозів нестерп.
Квітня діждалась. Сусідам на подив,
благословенна, блаженно цвіте
і не ховає сліпучої вроди.

Твори Івана Петровича пронизує гострий біль, викликаний війною, яку принесла на нашу землю росія:

Б’є в серце, калічить, рве жили
на горлі бандури. Лютує.
Все чує Всевишній.
Все бачить світ горній,
Поки що німує.
Несхибна в нас зброя.
І чесна молитва.
Й, мов фенікс, воскресло
возносимось з праху,
із попелу битви,
у висі небесні.
Почуй же нас, світе.
Недоля – як буря.
Почуй же нас, горній.
…Наш голос уже –
хрип кривавий бандури
в розірванім горлі.

Наш Кам’янець – місто високої поезії. Творчість Івана Прокоф’єва – цьому ще одне яскраве свідчення.

Надія БОГУЦЬКА, кандидатка філологічних наук, викладачка Кам’янець-Подільського фахового коледжу культури і мистецтв.

На газетярськІй ниві

Як журналіст, Іван Прокоф’єв відомий не тільки роботою в місцевій пресі. Передовсім він знаний як автор десятків публікацій в академічних і літературно-художніх журналах «Слово і Час», «Всесвіт», «Вітчизна», «Дніпро», «Київ», «Дзвін», «Березіль», «Море», «Рідний край», «Вінницький край», «ЛітТерА», «Українській лі­тературній газеті», «Літературній Україні» та інших часописах.

Працюючи газетярем у 80-х роках, Іван Петрович висвіт­лював гострі проблеми життя нашого міста, Кам’янець-Подільського району, Подільського краю. Тоді з-під його пера вийшли близько пів тисячі публікацій, що стосувалися передовсім суспільних, економічних проблем, питань культури. Резонансними, зокрема, були статті про самоуправство, без­господарність місцевих керівників, соціальну занедбаність села – «Каветчина», «Свавілля», «Коли прийом громадян ведуть миші» та багато інших.

7 вересня 1990 р. світ побачило перше (сигнальне) число газети «Кам’янець-Подільський вісник». За дорученням голови міськради Михайла Аносова і заступника голови ради Ігоря Земскова цей випуск та два наступні (теж сигнальні), що ви­йшли наприкінці 1990 р., підготував до друку і відредагував Іван Прокоф’єв. Широким тиражем до читача газета надійшла вже в січні 1991 року. У «Подолянині» також друкувалися твори нашого земляка і матеріали про нього.

Валерій ЩЕГЕЛЬСЬКИЙ, кандидат філологічних наук, викладач Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка.

«Істина понад усе»

Різножанрова творчість Івана Прокоф’єва – знакове явище в сучасному літературному процесі. У багатогранній особис­тості письменника вдало поєдналися поет, літературознавець, літературний критик, перекладач, публіцист. Літератор є автором низки книг поезій, перекладів, понад ста літературо­знавчих статей і рецензій, опуб­лікованих в академічних, літе­ратурно-художніх журналах та наукових збірниках в Україні й за кордоном. Мистецький талант Івана Прокоф’єва виразно зримий, він глибоко шанований серед літературної громадськості в Україні. Підтримує тісні особис­ті та творчі контакти зі столичними літераторами, зокрема з Володимиром Базилевським, Петром Перебийносом, Павлом Мовчаном, Любов’ю Голотою, Раїсою Харитоновою.

Перу Прокоф’єва належать чимало збірок поезій. У власній творчості поет тяжіє до натурфілософської лірики, художнього осягнення проблем онтології. Його поетиці властиві багатовимірність, підтекстовість, інтелектуальна наснаженість, тонке нюансування почуттів. У його віршах знаходять оригінальне образне осмислення і самовираження естетика імпресіонізму, імпресіоністичний стиль. Поезія Івана Петровича тісно пов’язана з європейським контекстом. Інтертекстуальні елементи його поетичної творчості походять із французької літератури, а саме із творів Віктора Гюго, Гюстава Флобера, Шарля Бодлера, Лотреамона, Поля Вер­лена, Семюела Бекета, Ежена Йонеско.

Творчість Прокоф’єва здо­була високу оцінку літературної критики. Схвально про доробок письменника відгукнувся лау­реат Шевченківської премії, поет Володимир Базилевський: «Іван Прокоф’єв відомий передусім як літературознавець і критик […]. Вдумливий аналітик, добре обізнаний із тим, що від­бувається сьогодні в поезії, він керується незамінною як для критика чеснотою: істина над усе. Тому й не прогинається перед авторитетами. Тому й читати його цікаво і повчально. Та не менш цікавий і Проко­ф’єв-поет. Поет, який прихиляє до себе вже економністю засобів вираження. Йому вдається висловити свої мінливі душевні стани не­зрідка декількома рядками. Він усвідомлено тяжіє до короткого вірша і вже в цьому сенсі сприймається як поет сучасний».

Дослідницька увага Івана Про­коф’єва охоплює широке коло явищ: від поетики зарубіжних класиків, представників різних національних літератур, – до творчості українських письменників ХХІ ст. Літературознавчі розвідки творчості українських майстрів слова ХІХ-ХХ ст., виконані Прокоф’євим, є самостійними, змістовними, науково вагомими працями. У них висвітлено важливі аспекти індивідуально-авторських поетик Тараса Шевченка, Олександра Олеся, Павла Тичини, Володимира Кобилянського, Володимира Свідзінського та інших письменників.

Іван Прокоф’єв – автор літературознавчої монографії «Поетика Леоніда Талалая» (2006). Поезію Талалая літературознавець розглядає як мистецький феномен, зрослий на грунті творчого синтезу здобутків найрізноманітніших літературних шкіл, творчих прийомів найталановитіших майстрів слова.

У монографії уважно простежено зв’язки пейзажної образнос­ті письменника з натурфілософією, розкрито багатоаспект­ність образів природи в його художньому світі. Як одні з най­істотніших граней поетики Та­лалая автор монографії розглядає історіософські мотиви його лірики, простежує еволюцію осмислення письменником іс­торичної долі України від найдавнішого часу до теперішнього. Він тонко відчув і зримо проявив зв’язки поезії Леоніда Талалая з поезією символізму та імпресіонізму.

Іван Прокоф’єв активно досліджує регіональний і загальноукраїнський літературний контекст. Він опублікував статті, рецензії, відгуки на книги Миколи Тищука, Михайла Сіренка, Віктора Женченка, Петра Карася, Віталія Нечитайла, Миколи Мачківського, Мар’яна Красуцького, Геннадія Щипківського, Івана Іова, Петра Маліша, Павла Гірника, Раїси Харитонової та інших письменників.

Вершиною літературної діяль­ності Прокоф’єва є вихід у світ двотомника «Вибрані твори» (2019), в який увійшли поетичні твори, літературно-критичні стат­ті, літературознавчі праці письменника. Перший том видання вміщує вибрані вірші з виданих і невиданих книг письменника й науковця, другий том – це його літературознавчі, зокрема літературно-критичні праці.

Талант письменника проявився і в перекладацькій творчості. Йому належать високохудожні переклади українською мовою окремих творів Ярослава Сейферта, Леопольда Стаффа, Ежена Гільвіка, Ояра Ваціє­тіса, Іманта Зієдоніса, Ригора Бородуліна, японської класичної поезії. Стараннями перекладача творчість письменників Америки, Заходу і Сходу стала доступною широкому українському читацькому загалу.

Сьогодні Іван Прокоф’єв перебуває в активній фазі творчої діяльності. Кожним нервом митець відгукується на події літературного й політичного життя в Україні. Його життєва позиція є свідченням високої внутрішньої свободи, всеперемагаючої істини, беззаперечної любові до людей і світу й святої віри в нашу Перемогу.

Олег РАРИЦЬКИЙ, доктор філологічних наук, професор, військовослужбовець ЗСУ.