ПРО БАРВИ, ЯКИХ ТАК БРАКУЄ

9 жовтня в конференц-залі НІАЗу «Кам’янець» відбулося відкриття виставки «Феєрія кольору та абстракція сенсів» Мамуки МАМУЛАШВІЛІ – військовослужбовця, засновника і командира Грузинського на­ціонального ле­гіону, Героя України.

КАРТИНИ НЕ ПРО ВІЙНУ, А ПРО ДОБРО

Для Мамуки Мамулашвілі мистецтво стало способом говорити не про біль, а про життя. Його картини – як голос душі, що прагне зберегти тепло навіть у найпохмуріші часи. І вже втретє цей голос звучить пуб­лічно: перші дві виставки відбулися в Києві та Одесі, а третя – в нашому місті. Художник не зміг особисто при­бути на відкриття експозиції з міркувань безпеки, але вийшов на прямий зв’язок із присутніми.

– Кам’янець-Подільський має велику історію. Це місто з сильним характером і добрим серцем. Я був у вас не раз, бачив ваші історичні місця – вони унікальні й по-особливому теплі. Сьогодні я не поруч із вами фізично, але серцем – тут. Я не хотів наражати нікого з вас на небезпеку, тому звертаюся онлайн, як і на попередніх виставках. Ці картини народжені за всі 11 років мого перебування в Україні. Вони не про війну. Вони про світло. Про добро. Про ті барви, яких так бракує нашим військовим, які занадто часто бачать життя лише в чорно-білих тонах, – зізнається військовослужбовець. – Сподіваюся, що ви знайдете свої кольори в цих полотнах. Для мене – велика честь, що виставка відбувається саме в Кам’янці-Подільському. Слава Україні!

Після відеозвернення Мамуки Мамулашвілі натхненна атмосфера в залі ще довго не стихала. Його слова про світло й добро, про цвіт барв, яких так бракує у воєнному сьогоденні, лягли глибоко в душі присутніх. Глядачі обговорювали його картини, вдивлялися в їхню абстрактну мову, шукали в кольорових ритмах власні емоції, пережиті моменти та надії.

ЙОГО ІМ’Я – ПРОМІНЬ СВІТЛА

Про особистість Мамуки глибше – не лише як про воїна, а й як про людину з великою історією – гостям заходу розповіла завідувачка науко­-вої та культурно-освітньої діяльності НІАЗу «Кам’янець» Лілія СВІНЦІЦЬКА.

– Мамука Мамулашвілі – це не лише командир і Герой України, а й людина з яскравим та складним життєвим шляхом. Народився він 22 квітня 1978 року в родині військового – генерала грузинської армії Зураба МАМУЛАШВІЛІ. Його сестра Нона нині є депутаткою грузинського парламенту.

– Дитинство Мамуки було позначене армійським духом, відповідальністю та честю. У 14 років він узяв до рук зброю, аби захищати свою землю. Разом із батьком воював у війні в Абхазії 1992-1993 ро­ків. Обоє потрапили в полон і три місяці провели в ув’язненні, після чого були звільнені за програмою обміну військовополонених. Ще з підліткового віку він був вої­ном, але міг обрати й зовсім інший шлях. Після війни Мамука здобув освіту у Тбіліському університеті Чорного моря, став бакалавром, згодом отримав ступінь магістра дипломатії в Парижі. Він – дипломат, спортсмен, очільник Федерації змішаних єдиноборств Грузії, радник міністра оборони. Людина, яка мала всі шанси жити спокійно. Але війна в Україні стала для нього справою честі. 

2014 року Мамука Мамулашвілі заснував Грузинський національний легіон, що спочатку складався з офіцерів-грузинів, які приїхали допомогти українській армії. Спершу – як інструктори та розвідники, а вже 2016 року легіон офіційно ввійшов до складу Збройних сил України. Відтоді Мамука разом із побратимами стоїть пліч-о-пліч із українськими воїнами.

Картини Мамуки вражають не лише насиченою палітрою, а й незвичайною технікою.

– Багато робіт виконано на склі, що додає їм глибини, гри світла й особливої прозорості. Це давня техніка, близька й українській традиції, яка символічно об’єднує народи. Через ці картини можна відчути найтонші грані його душі. Його ім’я означає «промінь світла», і це світло видно в кожному мазку, – підсумувала Лілія Свінціцька.

ТВОРИ СИЛЬНОГО ВОЇНА – НІЖНІ ТА КРИХКІ

Під час заходу слово надали кан­дидатці архітектури, мистецт­вознавиці, заступниці директора НІАЗ «Кам’янець» Інні БЕРЕЗІНІЙ. Її виступ став емоційним акцентом, який допоміг глибше відчути задум виставки.

– Живопис Мамуки – абстракт­ний, але живий. Він працює з ко­льором, як з емоцією. Це можуть бути конт­растні, жорсткі тони, а можуть – м’які, ледь відчутні переливи, як туман у горах. Це не просто плями – це історії, переживання, пам’ять. Без стресу немає художника. Стрес не завжди негативний: це може бути любов, захоплення, пристрасть. Але часто це біль, війна, втрата. І з цього болю народжується мистецтво, здатне зворушувати. Можливо, саме тому твори такого сильного воїна такі крихкі, ніжні, делікатні. Це дивовижний парадокс, але саме він – суть справжнього мистецтва. Мистецтво – це завжди недосказаність. Це три крапки, які залишає художник, аби глядач міг дописати власну історію. І коли ти стоїш перед полотном Мамуки, неможливо одразу «прочитати» все. Там є щось, що змушує повертатися, вдивлятися знову й знову. А це і є справжнє мистецтво.

Атмосфера заходу поєдна­ла красу мистецтва з добрими справами. Гості долучалися до збирання коштів на потреби української армії. У знак вдяч­ності кожен благодійник отримував як бонус енергетик – улюб­лений напій бійців «Грузинського національного легіону», що став символом підтримки та єдності.

Виставка триватиме до 31 жовт­ня.

Сюзанна СИРОТЮК.