БАЧИТИ КРАСУ В ПРОСТИХ РЕЧАХ

Сьогодні – останній день, як у Виставковій залі на Соборній працює виставка «Світ образів у пастелях Ольги Омельчишиної». Разом з експозицією авторка проводила творчі зустрічі та майстеркласи, під час яких відвідувачі могли ближче познайомитися з її роботами, поспілкуватися з художницею та долучитися до творчого процесу. Нам вдалося стати свідками майстеркласу та поговорити з пані Ольгою про її шлях у мистецтві, техніку, в якій вона працює, та роль творчості сьогодні.

Ольга ОМЕЛЬЧИШИНА – українська художниця, членкиня ГО «Пастельна гільдія України», викладачка дисциплін образотворчого циклу Кам’янець-Подільського фахового коледжу будівництва, архітектури та дизайну. Також є учасницею численних всеукраїнських і міжнародних виставок.

ШЛЯХ У МИСТЕЦТВІ

Малювання з’явилося в житті пані Ольги ще в дитинстві й поступово стало невід’ємною частиною її життя. Заняття в гуртку, навчання в художній школі, згодом університет імені Івана Огієнка сформували професійну основу, яка з роками лише зміцнювалася.
Після завершення навчання художниця обрала шлях викладання. Робота зі студентами надовго стала її основною професійною діяльністю і, за словами мисткині, суттєво вплинула на ставлення до мистецтва загалом. Саме в цей період активна творча робота відійшла на другий план, однак не зникла – радше накопичувалася внутрішньо.
Важливою підтримкою на цьому шляху залишалися рідні. Художниця з теплом згадує дідуся, який був одним із перших і найвідданіших поціновувачів її робіт.

ТЕХНІКА І ВЛАСНИЙ СТИЛЬ

Основною технікою, в якій сьогодні працює творчиня, є олійна пастель. Цей матеріал тривалий час сприймався радше як навчальний, тому не був надто поширеним у виставковій практиці. Вперше художниця звернулася до нього ще під час навчання в університеті, однак тоді ця спроба не мала продовження.
Повернення до олійної пастелі відбулося значно пізніше – в період карантину, коли з’явився час для спокійної, зосередженої роботи. Саме тоді матеріал відкрився для неї по-новому – через фактуру, насиченість кольору та можливість працювати інтуїтивно. З роками сформувалася власна манера, яку художниця вважає результатом особистого досвіду, а не наслідування.

– Техніку я не копіювала – вона випрацьована мною особисто і, думаю, є впізнаваною, – зазначає пані Ольга.

ПРО КАРТИНИ І ТВОРЧИЙ ПРОЦЕС

Творчий процес для художниці завжди тісно пов’язаний із внутрішнім станом. Ідеї можуть з’являтися раптово або визрівати протягом тривалого часу – все залежить від настрою та переживань у конкретний момент.
Особливе місце у творчості мисткині займає картина «Перед грозою». Робота над нею розпочалася напередодні повномасштабного вторгнення і була завершена значно пізніше. Події навколо суттєво змінили її задум і настрій, зробивши картину більш напруженою та емоційною.

– Вона мала бути зовсім іншою, спокійною, але в результаті стала, мабуть, найемоційнішою моєю роботою, – каже пані Ольга.

ПРО МИСТЕЦТВО СЬОГОДНІ

Говорячи про роль мистецтва під час війни, художниця не наділяє його надмірними очікуваннями. На її думку, творчість не може забрати тривогу чи біль, але здатна дати людині короткий перепочинок і можливість відволіктися.

– Мистецтво не зробить легше, але ці кілька хвилин занурення в інше нині потрібні, – каже вона.

ПРО ТЕ, ЩО ЗАЛИШАЄТЬСЯ З ГЛЯДАЧЕМ

У своїх роботах мисткиня часто звертається до знайомих і звичних мотивів – квітів, пейзажів, побутових предметів, використовуючи елементи української символіки. Це речі, які оточують нас щодня, але які ми не завжди помічаємо у щоденному поспіху.
Художниця не намагається ускладнювати чи нав’язувати сенси – її роботи радше пропонують зупинитися і уважніше подивитися навколо. Саме в цій простоті й полягає їхня сила.

– Мені хочеться, щоб люди бачили красу в простих речах – у квітах, у природі, у звичайному дні, – каже вона.

…І ТЮЛЬПАНИ У ВАЗІ

Після розмови з пані Ольгою відбувся майстерклас, до якого долучилися учасники різного віку – від дорослих до дітей. Усі мали можливість спробувати себе в новій техніці та створити власні композиції, наснажуючись тюльпанами у вазі – символом весни та натхнення. Атмосфера залишалася теплою й невимушеною: учасники малювали, спілкувалися з художницею, ставили запитання та ділилися враженнями. Кожен працював у власному ритмі, без поспіху й напруги.

Виставка та майстерклас стали прикладом того, як мистецтво може бути близьким і зрозумілим. Без дистанції, без складних пояснень – через відчуття, спостереження і живе спілкування. Саме з таким настроєм учасники й глядачі залишали простір зустрічі.

Анастасія ЛІЩУК, Тетяна ПОПОВА.