ВІРШІ ДЛЯ МАТЕРІ. І НЕ ТІЛЬКИ

Напередодні Дня Матері в ЦКіМ «Розмай» відбувся урочистий захід, приурочений до свята, і авторський концерт поетеси Ольги КИЦІ. Особливе привітання та висловлення вдячності для матерів Воїнів-Героїв, які віддали своє життя й майбутнє за нас. Музичні колективи центру в своїх виступах передавали радість життя і біль втрати.
Поетеса Ольга Киця кожним рядком пришвидшувала серцебиття, тримала слухачів у невідомості, що буде далі, та мотивувала продовжувати боротися на честь загиблих за нас. Для газети «Подолянин» пані Ольга дала спеціальне інтерв’ю про її книги, про громадську діяльність і сім’ю.

Родом із невеликого села на Чернігівщині, Ольга Григорівна нині повністю займається творчістю і волонтерством у столиці. Проживає там разом із двома донечками, поки чоловік стоїть на захисті держави.

Почала віршувати перші рядки ще в 6 років. Пані Ольга була в бабусі з дідусем на канікулах у сусідньому селі. Перейшовши у другий клас, як хороша учениця, якою наша героїня була, вона дуже сумувала за школою. Аж так, що написала перший вірш. Відтоді в поетеси були періоди, де вона мало або зовсім не писала, або працювала щодня, день і ніч. Проте перетворити хобі на кар’єру наважилася вже у 2022-2023 рр.

Як розповіла мисткиня, з початку повномасштабного вторгнення її творчість кардинально змінилася.

– Раніше я писала лірику, любовну лірику, пейзажну. Патріотичні вірші також, але їх було набагато менше. А після початку повномасштабного вторгнення декілька років я взагалі не могла писати ні про що, крім як про війну, – пояснює поетеса. – Я передавала ті емоції, які відчував кожен українець, те, що нам боліло, те, чим ми жили щодня.

Так 2023 року вийшла перша книга авторки, яка надалі перетворилася на трилогію «Нескорені». Пані Ольга називає її «щоденником російсько-української війни», який описував усі події, які ми тоді переживали. У кожній книзі є окремий розділ, присвячений загиблим військовим. «Без цього ніяк», – каже поетеса. У книгах описані долі полеглих друзів і знайомих, або й незнайомих захисників. Їхні родини, зазвичай матері, звертаються для того, щоб вшанувати їхню пам’ять у такий спосіб. Загалом у трьох книгах описано історії 108 Героїв.

– Це найважча тема. Тому що потрібно пережити разом із батьками, разом із родинами всю історію життя людини. Ця історія закінчилася смертю, загибеллю, тому це було писати дуже важко. Проте знаю, що писати потрібно, тому що пам’ять про наших захисників повинна жити. І у віршах вона повинна жити, і у книгах. Ці книги будуть передаватися з покоління в покоління, до родин, до дітей, – пояснює пані Ольга важливість справи.

Історії про військових надзвичайно близькі для пані Ольги – в її сім’ї двоє військових: чоловік і рідний брат. Із початком повномасштабного вторгнення вони з чоловіком почали займатися волонтерством, збирати кошти на ЗСУ, він безкоштовно ремонтував автомобілі для військових.

– Ми усвідомлювали, що колись він усе ж стане на захист. Так і сталося – Ігор підписав контракт у військовій частині м.Києва.

Пані Ольга продовжила волонтерську справу, в чому дуже допомогла поезія. Розповідає, як декламувала вірші на прямих ефірах за донат, і таким чином закривали потреби військових.

– Близько 400 тисяч гривень було зібрано за допомогою поезії. Купували авто, РЕБи, зарядні станції, Старлінки, дрони, основи для маскувальних сіток, термохімічні грілки, рації, ліки і смаколики.

Волонтерство і нині триває, проте творчість перебрала більшість уваги. Недавно авторка видала нову книгу разом із художником Володимиром РЕБРОВИМ – «Тандем пера та олівця». Вірші, що показують трагедії, з якими щодня стикаються українські міста і села, вірші про нашу боротьбу та графічні малюнки, які відтворюють внутрішні переживання людей, об’єднані у спільній книзі.

 – Ми хотіли створити таку дуже патріотичну книгу, щоб вона надихала, щоб вона відображала силу нашої нації та розповідала про тяжкий шлях українців.

Близько 100 віршів і 100 художніх робіт під однією палітуркою. Тираж був невеликий, і в Кам’янці гостей заходу видання однозначно зацікавило.

Наприкінці квітня поетеса ввійшла до топ-100 найкращих українок за версією VIII Національної премії «Найкраща українка у професії – 2026», за що прийняла офіційну нагороду.

– Це була дуже велика несподіванка і дуже велика відповідальність перед Україною, перед українцями, перед засновниками цієї премії. Тому потрібно працювати надалі, далі показувати, що я гідна називатися одною з найкращих українок у своїй професії, – пояснює з певністю в очах.

У той самий період у столиці проводився фестиваль «Книжкова країна», до якого авторка також долучилася, цього року вдруге. Одного дня вона була поетесою із власними книгами, а наступного – керівницею Київської філії ГО «Поетична родина». Ця організація об’єднує українських авторів і має на меті популяризацію української літератури. На фестивалі вони провели 4 заходи, до яких долучилися близько 30 авторів-членів організації з різних куточків країни.

Повертаючись до нашого міста, пані Ольга була рада відвідати Кам’янець і вдячна за запрошення. Також розповіла, що запросила її мати нашого загиблого Героя Миколи Михайловського пані Любов, день народження якої припадав на день заходу. Зважаючи на це, поетеса підготувала особливий вірш, що розчулив усю залу.

– У Кам’янці-Подільському для мене було дуже багато чого вперше… Вперше я почула, як мої пісні виконують артисти.

Це був неймовірний творчий вечір, який підготував Центр культури і мистецтв «Розмай» – повністю на основі моїх творів. Це було дуже відповідально, адже в залі було багато гостей, серед яких – батьки полеглих Героїв, – зазначила пані Ольга.

Уляна МЕДВІДЬ.

Летять навпростець чорні кулі із градів.
Диявол шепоче: «Вбивати! Вбивати!»
Стругає хрести, розкладає багаття
І знищує радість, розтоптує щастя.
Він нищить ікони, щоб душі зітліли,
Щоб ненависть їла, зсередини їла.
Він прагне топити у болі й зневірі,
Щоб ми стали також лютіші від звірів.
Не дайте нам, Боже, межу перетнути.
Зневіра вбиває, та досі ми – люди.
Диявол нас вічно труїти не зможе –
Ми будем боротись! І ми – переможем.

Ольга КИЦЯ.