П'ятница, 11 Жовтня 2024 р.
20 Січня 2017

ПОЛІТ ЗОЛОТОЇ МУШКИ

От і «долетіла» врешті до Кам’янця «золота мушка», фільм про яку побачив світ іще півтора року тому. 14 січня в конференц-залі готелю «7 Днів» відбулася презентація фільму «Політ золотої мушки» за мотивами збірки оповідань Богдана Волошина «Бурачковицькі хроніки».

Іван Кравчишин

Режисер фільму Іван Кравчишин (на фото) особисто презентував кам’янчанам свій фільм, і то не прокатну версію, а майже на годину довший і, відповідно, більш повноцінний режисерський варіант. Дуже прикро лише, що цю колоритну українську трагікомедію проігнорували міські кінотеатри, адже мальовничі карпатські краєвиди та епічні сцени футболу і весілля явно просяться на широкий екран. Лише завдяки кам’янецькій «Просвіті» шанувальники рідного кіно все ж таки змогли помилуватися «Польотом золотої мушки» – і від душі насміятися й зарядитися позитивними емоціями.

Цей фільм доволі чудернацький, він не має ані чіткого сюжету, ані головних персонажів, і складається з трьох переплетених між собою історій. Це фільм про Галичину і галичан – не вишиванково-шароварних, а звичайних, щирих, доволі меркантильних і водночас – сентиментальних.

– Ми хотіли передати не сюжет, а емоції, щоб глядач міг собі дозволити нічого не розуміти і просто насолоджуватися гарним краєвидом, просто посміятись – але не над героями цього фільму, а разом із ними, – коментує Іван Кравчишин. – Наш фільм – наче весілля, де навколо тебе повно людей, багато метушні й кумедних ситуацій, і наче нема конкретного сюжету, але загалом складається певна об’ємна картинка.

Для зйомок у цьому фільмі навмисне залучили акторів із

театрів Львова, Тернополя та Івано-Франківська, а масовку набрали із місцевих селян – завдяки цьому не лише отримали типові галицькі обличчя в кадрі, а й природну галицьку говірку. Режисер прагнув відійти від типової для нового українського кіно «дерев’яної» дикторської мови, якою грішать провідні актори. Натомість зіткнувся з іншою проблемою: глядачі зі Східної й навіть Центральної України не розуміють доброї половини тексту! Вочевидь, галицький фільм потребує не лише англійських, а й українських субтитрів.

«Політ золотої мушки», як і попередній фільм Івана Кравчишина «Прорвемось!» (до речі, знімався в Кам’янці), отримав дуже неоднозначні відгуки критиків – від захвату до цілковитого несприйняття.

Із «плюсів» відзначають високий рівень операторської роботи й гарну «картинку», чудову автентичну музику, безумовно колоритних, «живих» персонажів, мудрі філософські репліки, що просяться в цитати, та й саму ідею фільму. «Золоту мушку» нерідко порівнюють із фільмами Еміра Кустуріци, тільки без циган.

Із «мінусів» – власне, відсутність сюжету й незрозумілу галицьку говірку, «недоробленість» фільму або ж навпаки – «перебір» із тими чи іншими епізодами. Хтось називає «Золоту мушку» абсурдом, хтось – шедевром. Щоб скласти власну думку, потрібно лише побачити цей фільм у гарній якості, і бажано саме повну версію. Де? Це запитання без відповіді, оскільки в кінотеатрах українське кіно не у фаворі, та й телебачення не поспішає з трансляцією вітчизняного продукту. Режисер пообіцяв найближчим часом викласти фільм для загального доступу в Інтернет.

Кадр з фільмуА тим часом він розпочав роботу над наступним проектом – дитячим фільмом «Дрібнолюдки». Експедиції по різних регіонах України в пошуках персонажів уже дали перший результат – випущено фотокалендар «Щедрик», в якому кожному місяцю відповідає дитина певного віку від року до 12, і кожна в одязі й декораціях, що відповідають головному святу чи головній темі певного місяця (придбати календар можна у магазині «Улюбленець»).

Українська кіноіндустрія поступово виходить із тіні «старшого брата» й набирає обертів. Нові вітчизняні фільми – гірші й кращі – виходять у світ, отримують заслужену критику і нагороди кінофестивалів. Нам же, за словами Івана Кравчишина, варто навчитися «їсти» українське кіно. Не треба порівнювати його з американським, європейським чи російським. Воно самобутнє, і воно – про нас із вами.