Четвер, 13 Червня 2024 р.
20 Липня 2023

БУР’ЯН БЕЗ КОРЕНІВ, БЕЗ ЛИСТЯ…

Останнім часом почастішали звернення мешканців подільських сіл до спеціалістів відділів управління фітосанітарної безпеки у зв’язку з поширенням дивної рослини червонувато-коричневого, інколи жовтуватого забарвлення, яка обплітає сільськогосподарські культури, а в останні роки – навіть декоративні рослини, квіти на клумбах, заважаючи нормальному їх росту, розвитку, плодоношенню.

Позбутися цього лиха дуже важко. Особливо страждає така потрібна як корм для тварин конюшина. В народі цю рослину охрестили конянкою. Тож селян турбує, що це за рослина, чи небезпечна для тварин, людини?
Це повитиця, в агрономічних колах відома як кускута (Cuscuta campestris Juncker.) – однорічна рослина-паразит, що не має ні коренів, ні справжніх листків. Живе, користуючись іншими рослинами, має багато видів. На Хмельниччині зустрічаються здебільшого повитиця польова та конюшинова. Сходи з’яв­ляються в травні, коли добре про­гріються повітря і грунт. Пророст­ки у вигляді блідо-жовтого ву­сика роблять кругові рухи проти годинникової стрілки, поки не обплетуть декількома витками зелену рослину, прикріплюються до неї за допомогою присосок і висмоктують поживні речовини. Пізніше паразит утворює численні пагони, якими обплі­тає дикі або культурні рослини. Одна особина повитиці може заплести близько 200 інших рослин. Стебла повитиці ниткоподібні, гіллясті, жовті або жовтогарячі. Квітки зібрані в густі клубочки білого або зеленувато-білого кольору. Плід – коробочка, в якій знаходиться дуже дрібне шорстке насіння. Розмножується бур’ян насінням і відрізками стебла, які дуже добре приживаються. Одна рослина може дати близько 30 тисяч насінин, які зберігають схожість у грунті до 6, а іноді – до 25 років.
Повитиця – злісний бур’ян-паразит, який засмічує посіви багаторічних і однорічних трав, узбіччя доріг, неугіддя, береги річок, населені пункти, залізничні колії. Суцільна маса по­витиці у вигляді густої повсті з тонких ниткоподібних стеблин спричиняє повне відмирання культурних рослин і втрату врожаю, вона уражує картоплю, томати, буряк, моркву, петрушку, цибулю тощо. Найбільшої шкоди повитиця завдає посівам конюшини, люцерни. Іноді кількість насінин повитиці польової в партії люцерни в декілька разів перевищує кількість насіння люцерни. На повитиці розвиваються багато шкідників: довгоносики, попелиці, які потім поширюються на культурні рослини. Крім того, повитиця може переносити віруси: мозаїки цук­рових буряків, томатів, жовтухи айстр тощо.
Цей бур’ян отруйний для великої рогатої худоби, в коней може викликати важкі хронічні захворювання, навіть із летальними випадками. Особливо проявляються отруйні властивості паразита під час цвітіння і утворення насіння.
При виявленні рослини повитиці на своїй ділянці потрібно, не гаючись, її скосити, зібрати в закриту тару, винести та знищити, не допускаючи цвітіння та утворення насіння. Крім того, потрібно перевіряти насіннєвий фонд усіх культур на виявлення насіння повитиці. При виявленні обов’язково зробити доочищення, а купуючи насіння, звертати увагу на чистоту посівного матеріалу. В місцях засміченос­ті слід висівати багаторічні злакові трави, проводити оранку, боронування, культивацію, зачищення доріг. Насіннєві посіви люцерни, конюшини в ранньовесняний період треба обробляти голчастими боронами, при цьому висота травостою повинна бути 10-12 см.
Крім того, для знищення повитиці застосовують хімічні заходи боротьби згідно з Переліком пестицидів та агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, дотримуючись правил безпеки та санітарних вимог; опилення уражених рослин негашеним вапном зранку по росі (підвищення температури повіт­ря вдень призводить до повної загибелі повитиці).

ГУ Держпродспоживслужби у Хмельницькій області.