Вівторок, 12 Листопада 2024 р.
24 Жовтня 2024

ЗА ГЛУХИМИ СТІНАМИ

У Кам’янці чимало тихих кварталів приватної забудови, і блукати ними ще донедавна було великим задоволенням. Сади та хатки за невисокими парканами, може, не були шедеврами міс­тобудування, але дуже тішили око. Людина ж, яка давно не прогулюва­лася такими вуличками, напевне, не впізнає більшість із них сьогодні. Містяни загороджуються. Завдяки дешевому доступному металопрокату скрізь замість звичних напівпрозорих парканів повиростали суцільні залізні огорожі – деколи двометрової висоти. Вулиці, ще недавно затишні та милі, візуально сприймаються тепер агресивним, непривітним простором. Авторці цих рядків у дитинстві довелося побувати в російському Краснодарі. Найсильнішим враженням від міста були саме високі глухі паркани – похмурі, недружні. Нині російська звичка закриватися від навколишнього простору дійшла і до Поділля.
Поки що тримається Галичина: на Львівщині вважається моветоном ставити непрозорий паркан. Більшість загорож у селах та містах регіону є «старорежимними»: невисокими і нещільними. Хоча біда під назвою «доступний металопрокат» суне і на Львів­щину та Франківщину.

А ЯК У СВІТІ?

Видимість є однією з базових цінностей у протестантів Європи. Вона настільки значуща, що часто господарі відмовляються навіть від занавісок чи фіранок на вікнах. Це завжди дивує українських туристів у Нідерландах чи скандинавських країнах. Загорожі між сусідніми ділянками тут невисокі та прозорі. Часто це просто ряд підстрижених кущів.

У червні 2022 р. «Подолянин» у статті «Архітектурний волюнтаризм» розповідав про досвід кам’янчанки Вероніки Назарової, яка давно мешкає в Польщі. Її родина має там приватний будинок. Коли встановлювали огорожу, потрібно було вписатися в дозволені у поселенні норми. Прозорість паркану, як і його висота та колір, регулювалася теж: не менше як 80 від­сотків. Огорожа може бути ажурною, з прольотами з металевих елементів чорного кольору, але прозорою.

Можливо, такі суворі правила діють лише в Польщі? Та ні. В мережі достатньо документів, які стосуються встановлення парканів у різних містах різних країн. Скажімо, в Мілтоні (штат Джорджія, США) паркан можна поставити і без узгодження з міською владою, якщо його висота буде не вища за 17,5 см (7 дюймів). Уявити собі подільського газду, котрий задовольниться огорожею такої висоти, дуже важко. Та для паркану будь-якого розміру є вимоги з прозорості: не менш як 75 відсотків. А вже з чого його буде побудовано – з дерева, бетону чи цегли – немає різниці. Для жителів випускаються спеціальні брошури, де пояснюються всі вимоги із встановлення загорож у місті.

Блумінгтон у Міннесоті обмежує непрозорість парканів 50 відсотками. Штат Мілуокі у брошурах із нормами парканів має розділ «Чому прозорість важлива». Серед аргументів не лише естетичний фактор, а й той, що при більш відкритих загорожах на ділянку потрапляє більше світла і краще циркулює повітря, що важливо для рослин. Мінімальний рівень прозорості парканів у цьому штаті встановлено у 50 відсотків.

На Поділлі огорожі приватних садиб переважно робили з дикого каменю, непрозорими, бо наш регіон багатий на цей матеріал. Але вони при цьому завжди були невисокими, не вищими за 1,5 м. Згідно з державними будівельними нормами України «Планування та забудова територій» (2019 р.), регулюється лише висота загорож. Але є примітка, що «встановлення огорожі не може погіршувати інсоляцію житлових будинків на суміжних територіях». І вказівка, що встановлювати огорожі варто, дотримуючись будівельних норм і норм, встановлених населеним пунктом. А далі вже все залежить від населеного пункту. Наприклад, 9 березня 2021 р. в обласному центрі прийняли проєкт «Про затвердження Порядку влаштування огорож земельних ділянок у м.Хмельницькому»: «Нижня, цокольна частина огорожі може бути глухою, висота якої не повинна перевищувати 1,40 м. Верхня частина огорожі повинна бути прозорою. Кое­фіцієнт прозорості (відношення прозорих частин огорожі до суцільних частин огорожі) повинен бути більше за 30 відсотків». Скромні 30% так далекі від польських 80 відсотків, але навіть ці 30 здаються недосяжною розкішшю, коли дивишся на новокам’янецькі загорожі.

На жаль, із глухими парканами ситуація така ж, як із самовільно поставленими капличками у промосковському стилі: люди зробили щось, не подумавши про інших і про місто, тепер їхнє творіння візуально засмічує, капарить простір, а механізму примусити знести це влада ще не напрацювала. А варто.

Ірина ПУСТИННІКОВА.

РосіяНідерландиДаніяФранція