КОЛЮМБА ПОЛЮМБУС І ГРИЦЬ!

1 квітня – Міжнародний день птахів або День орнітолога

Нещодавно в соцмережах завідувач від­ділу аналітики та моніторингу внут­рішньої діяльності міської ради Мар’ян ТАРАСЕНКО оприлюднив фото чудової пташки з таким надписом: «Припутень у Кам’янці. Тепер їх у місті багато. Весна. Під час заходу, незважаючи на гучномовці та юрму людей, пікірує в біоту східну, яка стоїть над звуковою колонкою, і вже пішки, по гілці, незграбно, по-папужому суне всередину крони дерева, бо там у нього буде гніздо».

Це стало приводом для спілкування з Мар’яном Тарасенком, кандидатом біологічних наук, напередодні 1 квітня, коли відзначається Міжнародний день птахів або День орнітолога. Проте розпочали розмову не з мешканця наших парків – припутня, а із заморського гостя. Жовта папуга з чудернацьким чуприком уже два з половиною року живе у приймальні міського голови Михайла ПОСІТКА та секретаря міськ­ради Ірини ШЕЛЕПНИЦЬКОЇ.

– Наша пташечка-папужка залишилася без господаря, літала серед кам’янецьких пташок і була зловлена на вулиці. До нас її принесла одна із працівниць виконкому, – розповідає Ірина Петрівна. – Ми всі тут любимо тварин, і коли споглядали за Львовом, у міськраді якого живе кіт, також мріяли про свого улюбленця. Трапилося так, що принесли папужку. Мер проти не був, так ми і залишили пташку. Чи це хлопчик, чи це дівчинка, наразі не знаємо, тому в неї два імені – Гриць і Гриця. На відвідувачів реагує по-різному: до когось прицокує, на когось реагує голосно, немов сигналізація… Коли дуже збентежена, вмикаємо музику, спеціальну – для папужок, або спів її родичів. Мені подарува­ли соляну фігурку, привезену з Бахмута, і пташка, подзьобуючи сіль, також заспо­коюється.

Як виявилося Гриць(я) не розмовляє, літати не любить, але вправно ходить і підстрибує.

– Це австралійська папуга Корелла з тривалістю життя 12-15 років, – продовжує Мар’ян Тарасенко. – В дикій природі вони живуть поруч із хвилястими папугами, в нас переважно в домашніх умовах. Найгірший їхній ворог – протяг, тоді вони можуть захворіти.

Попри роботу в міськраді, Мар’ян Тарасенко орнітологію не полишає, спілкується з колегами, разом здійснюють наукові дослідження. Бере активну участь у роботі Західно­українського орнітологічного товариства, єдиного діючого орнітологічного товарист­ва в Україні.

– Пане Мар’яне, повернемося до припутня. Чим він такий особливий?
– Цей птах із цікавою латинською назвою – Columba palumbus – близький родич нашого сизого голуба, якого ми звикли бачити у великій кількості в місті. Проте, на відміну від нього, припутні живуть не зграями, а парами. Птах потужний, сильний, може бути вагою до пів кілограма. Облюбували припутні для гніздування і ялинки, які ростуть під адмінбудівлею міськради, адже ялинкова гілка пружна і витримує їх та гніздо.

На відміну від сизого голуба, це перелітний птах, хоча далеко вони не відлітають – до Чорноморського узбережжя, південної частини Західної Європи. Із припутнем дуже цікава історія: років 18-20 тому це був виключно лісовий вид голубів, який підпускав людину на відстань до 100 метрів. Настільки він був антропофобом, але тепер може ходити під ногами. Птах еволюціонує, змінює поведінку, ставлення до людини, тепер гніздиться в межах населених пунктів, причому значно нижче (раніше на висоті 8-10 метрів, десь у кроні дерев, а тепер – на відстані витягнутої руки). За два-три тижні після відкладання яєць пташенята вилуплюються і ще десь близько місяця перебувають у гнізді. Якщо раніше припутень у нас мав одну кладку за сезон, то тепер – дві й навіть три. Їх чисельність зростає, більше того, вони вже починають формувати своєрідні зграї.

– Це чимось загрожує?
– Поки що ні, бо той самий сизий голуб розмножується інтенсивніше, ніж припутень.

– Ну, і коти в нас не перевелися…
– Статистика свідчить, що коти – це просто біда для птахів, тому що вони руйнують гнізда, вбивають пташенят, нападають на дорослих птахів. Але й між собою співіснувати птахам не зав­жди вдається. В місті є ще один вид голубів – горлиця садова, сіренька така з кільцем навколо шиї. Припутень, загніздившись у місто, почав витісняти садову горлицю, бо це одні й ті самі місця гніздування, та сама кормова база. А він більш масивний, більш агресивний, він цю горличку витіснив, і вона пішла на околиці та в лісо­смуги.

– Схожих перипетій ще якісь птахи зазнають?
– Ви помітили, що зникають горобці? А точніше – горобець хатній. Це синатропний вид, тобто птах, який весь час жив поруч із людьми. Тенденції останніх п’яти років ведуть до того, що цей вид скоро, мабуть, будемо вносити до Червоної книги. Він практично зник. Польовий горобець є, а хатнього немає. Пояснюю чому. Колись дахи наших будинків робили з хвилястого шиферу. Поміж його хвильками горобець якраз будував гніздо. Нині покриття дахів змінюють на металопрофіль. Він не має тієї форми, ми наглухо зашиваємо та склимо балкони. В селах перестали утримувати худобу, поруч з якою, у хлівах, також жили ці горобці… Одні види пристосовуються, а інші, внаслідок зміни умов проживання, зникають. Усе за принципом Дарвіна: виживає сильніший, гнучкіший у поведінці та кмітливіший.