ЇЖ, ПИЙ, ЛІКУЙСЯ – КУЛЬБАБОЮ!

Упродовж травня триває період активного цвітіння кульбаби. Кульбаба – багаторічна росли­на з родини айстрових. В Україні найпоширенішою є кульбаба лікарська або, як її ще називають, звичайна. Саме її яскраво-жовті суцвіття радують око наприкінці весни. Поки рослина квітне, то залишається їстівною від коренів і до квітів. А ось у період дозрівання починає втрачати деякі корисні властивості. Смак у кульбаби дещо гіркуватий, нагадує цикорій.

Завдяки багатому вітамінно-­мінеральному складу, ця рослина здавна використовується як у народній медицині, так і в кулінарії. Кульбаби, яких існує понад 2 тисячі апоміктичних мік­ровидів і близько 70 так званих «великих», або збірних, видів, поширені повсюдно, за винятком високогірних районів і Арктичних широт. Її додають до салатів, варять варення, готують напої, а також застосовують як засіб для очищення й тонізації організму.

ЛІКУВАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ ТА ПРАВИЛА ЗБИРАННЯ

Їстівні листя кульбаби містять каротин, вітамін С, В2, холін, нікотинову кислоту, кальцій, калій, марганець, залізо, фосфор. Листя цієї рослини – хороший протицинговий засіб, сприятливо впливає на роботу травних залоз, нирок, печінки, жовчного міхура. Його листя і коріння здавна широко застосовуються в народній медицині для збудження апетиту, при катарах шлунка, як відхаркувальний і сечогінний засіб. В їжу використовують молоде листя і коріння кульбаби, що містить каротиноїди і вітамін В2, практично по­збавлені гіркоти, тому часто використовуються для приготування салатів і борщів, підсмажені корені можуть бути сурогатом кави, із квіток кульбаби варять варення і роблять вино, з бутонів, які розкрилися, готують «мед».

Відстань від доріг під час збирання рослини повинна бути мінімум 300 м, щоб уникнути забруднення важкими метала­ми. Час збирання плануйте в суху, сонячну погоду, зранку або вдень. Квіти не мити, щоб зберегти пилок. Листя замочити в підсоленій воді на 30 хв. перед використанням, що зменшує гіркоту.

КУЛІНАРНЕ ВИКОРИСТАННЯ

У Франції, Бельгії та Іспанії вирощують і культивують цілі плантації кульбаби. У Франції є ліонський салат із сирого листя кульбаби. У східних країнах більше використовують варене листя.

Для приготування страв із кульбаби не можна використовувати мідний і залізний посуд. Кульбаби можуть завдати шкоди організму при гастриті, виразці, а також при порушенні функцій жовчовивідних шляхів.

Мед із кульбаби. Якщо додати до квітів кульбаби певну кількість цукру, то вийде так званий мед із кульбаб. Пелюстки кульбаби необхідно скласти в невелику баночку, залити суцвіття холодною кип’яченою водою і залишити на ніч, тричі змінюючи воду. Після того, як квіти кульбаби настоялися, настій необхідно процідити, а квіти віджати. По­тім слід додати сік із двох лимонів, 1 кг цукру, 0,5 л води. Варити суміш доти, поки «мед» не стане густим.

Варення з кульбаби. З квітів кульбаби можна приготувати запашне варення. Для нього на одну порцію необхідно зібрати 400 грамів. Квіти, попередньо помивши, заливають 500 мл води і ставлять на вогонь. Після того, як вода закипить, квіти залишають у воді ще на 2 хв., а потім проціджують через друш­ляк. У відвар, який залишив­-ся після кульбаб, засипають 1,2 кг цукру і кип’ятять ще протягом 7 хв. Далі готове варення закручують у банки.

Сік із кульбаби. Сирий сік кульбаби, отриманий із листя і коренів, поєднується з морквяним соком і соком листя ріпи. Допомагає при недугах хребта та інших хворобах кісток, а також надає міцність зубам, запобігаючи пародонтозу та їхньому руйнуванню. Сік кульбаби отримують з усієї рослини (у травні-червні) шляхом подрібнення і екстракції невеликою кількістю води. Попередньо рослину замо­чують у холодній підсоленій воді (протягом 30 хв.) із метою зменшення гіркого смаку. Приймають
по 1/4 – 1 склянці щодня протягом тривалого часу (можна на рисовому або вівсяному відварі, зі столовою ложкою меду). Сік кульбаби можна консервувати спиртом або горілкою.

Але пам’ятайте, що кульбабу варто використовувати як цікаве та естетичне доповнення до раціону, а не як панацею від хвороб.