ДЕРЕВА РОЗБРАТУ

Випускники Орининської гімназії й подумати не могли, що їхній подарунок рідній альма-матер – висаджена алея берізок – комусь радуватиме око, а комусь – і мулятиме. Не може на них уже дивитися місцева мешканка Тетяна БЕДИК-­ПЕКЕР, яка живе по сусідству з навчальним закладом, і дерева височезним парканом нависли над її садибою. Білокорі берези створюють їй не гарний вигляд із вікна, а зайві проблеми. З цим і прийшла до нашої редакції, бо достукатися до керівництва гімназії чи сільської ради не змогла. Навіть дзвонила на урядову «Гарячу лінію», але вирішення її скарг спус­тили на місця, в ті ж самі кабінети, і все пішло по новому колу.

– Я живу, як у лісі: стіну беріз збоку продовжують липи, а ще зарості кущів взяли в оточення. За ними світу білого не видно. Але це пів біди, що грядки мої не ростуть, бо сонця не бачать. Насадження старі й потребують постійного догляду, санітарної обробки, але до них немає нікому діла. Це ще пронесло, що ніякої біди не наробили. У вітряну погоду я взагалі боюся вийти з дому. З тих дерев обламане гілля летить мені у двір, шифер на хаті рябий від такого гілкопаду, молюся, щоб дах не пробило. І це все доводиться щоразу ремонтувати за власні кошти. Спробуй це зробити на одну пенсію. Декілька років, як чоловіка не стало, всю важку роботу мушу тягнути сама. Донька навчилася працювати з бензокосаркою, бо все літо не маємо відбою від сусідніх бур’янів, ті кущі лізуть, як злодії в хату. Я не кажу, щоб дерева різали до пенька, але ж покронувати можна, – бід­кається жінка.

Боротися з армією зелених насаджень у Тетяни Анатоліївни сили закін­чуються, тому по допомогу ходила і до місцевої влади, і до директора освітнього закладу. Каже, що навіть готова самостійно найняти працівників, аби лиш завершилися її клопоти. Але у сторін є свої аргументи на ці запити.
Як пояснив голова Орининської те­риторіальної громади Іван РОМАНЧУК, у них руки зв’язані. Оскільки дерева перебувають на земельній ділянці, що знаходиться в постійному користуванні Орининської гімназії Хмельницької обласної ради, тож і здійснювати господарські дії на території без відома і дозволу адмі­ністрації закладу не мають права.

Зателефонувавши до директора гімназії Ольги ГОРБАТЕНКО, теж отримали негативну відповідь – про відсутність правових підстав для кронування.

– По-перше, Орининська гімназія з кінця 2021 року перебуває в стані ліквідації, тому кошти на будь-які роботи (в тому числі й обрізання дерев) обласною радою в кошторисі закладу не передбачено. А по-друге, дерева висаджені в п’яти метрах від огорожі, що не несе будь-якої загрози і незручностей господарству громадянки, – повідомляє
Ольга Володимирівна. – Мало того, береза за своєю особливістю крони не формує, тому не підлягає чистці. Був у нас і представник сільської ради, всі ці моменти пояснював заявниці. Ми не можемо різати дерево за першим бажанням, для цього законодавством прописана спеціальна процедура. Кожне дерево має свій обліковий номер, і оцінку його стану надає екологічна служба. До ліквідації ми систематично запрошували фахівців для моніторингу нашої зеленої зони. Без дозволу компетентного органу до дерев лізти ніхто не буде.

Чим більше дерев, тим більше кисню. Але біля орининських берізок не всім дихається легко і вільно. Чи дерева аварійні – вердикт за спеціалістами. І над ним уже працювати, мабуть, доведеться новому керівнику. За нашою інформацією, в гімназію релокується спеціалізований дитячий заклад зі сходу України.

Юлія ЛІЧКЕВИЧ.