«СВІЧЕЧКА ВІД ГРЕЦЬКОГО ВОГНЮ»
Дорогі читачі прекрасної газети «Подолянин»! На початку своєї статті я хочу поставити вам буквально два запитання. Чи чули ви хоча б щось про греків Надазов’я? Чи знали ви, що у великого і геніального Кобзаря був друг – надазовський грек? Якщо вашою відповіддю на обидва запитання буде «ні», тоді дуже прошу вас хоча б побіжно прочитати мою замітку про народ, який живе на півдні Донецької області та частково на південному сході Запорізької області – про греків Надазов’я.
Я виніс у заголовок рядок із вірша самодіяльної поетеси, грекині-румейки з одного із сіл Тельманівського району на Донеччині Любові ПЕРАКУНДОПУЛО (1940-1994). Отже, греки Надазов’я мають дві мовні гілки, які дуже відрізняються одна від одної не лише своїми мовами, але й деякими деталями побуту. Це румеї та уруми. Мова румеїв нині – це відстала на 200-300 років мова корінних жителів Греції. А мова урумів дуже схожа на мову кримських татар, із тією лише різницею, що кримські татари сповідують іслам, а греки-уруми – християнство. Щодо греків-румеїв, то тут мої знання дуже обмежені, тому зупинюся більше на греках-урумах, адже, починаючи від дідуся мами, мої предки були саме урумами.
Єдине, що я ще скажу про греків-румеїв, то це те, що серед друзів нашого великого Кобзаря був грек-румей Феоктист ХАРТАХАЙ. Він був одним із тих, хто ніс труну із померлим Тарасом ШЕВЧЕНКОМ і фінансово долучився до виходу в світ першого посмертного видання Кобзаря.
Греки також дуже постраждали від дій злопам’ятної радянської влади. Від так званої грецької операції НКВС. За одними даними, постраждав кожен четвертий грек, а за іншими – навіть кожен третій.
Тому нині в румейських та урумських селах цими мовами розмовляють лише старі люди, та й то надзвичайно рідко. Мови гинуть. До війни у школах вивчалася нова грецька мова, тобто та, якою тепер розмовляють у Греції. А мови греків Надазов’я, на жаль, гинуть. Пам’ятаю, як, спілкуючись з однією жінкою-урумкою, запитав її: «Наз гішлер?», тобто «Як справи?», і вона хвилин 10 напружувала пам’ять, але так і не зуміла відповісти рідною мовою.
Чому пишу цю статтю тут, у Хмельницькій області? Який маємо стосунок до цього ми, люди з Поділля? Про це цілком законно можете запитати мене ви, дорогі читачі! Відповім коротко: нині багато румейських та урумських сіл або окуповані, або дуже зруйновані. Тому я як частковий грек-урум бажаю хоч якось долучитися до порятунку культури греків Надазов’я. Гугліть, шукайте, цікавтеся! Я відкритий до ваших ідей. Прошу писати мені на електронну пошту (sda_cactus@outlook.com).
Із повагою до всіх і кожного Якуб ІСКРЯНСЬКИЙ,
переселенець із Донеччини. Проживаю
в с.Оринин Кам’янець-Подільського району із серпня 2022 р.