МОЗ РОЗВІНЧУЄ МІФИ ПРО ІНСУЛЬТ

Інсульт – одна з головних причин смертності та інвалід­ності у світі. Попри розвиток медицини, навколо цього захворювання досі існує безліч помилкових уявлень. Найпопулярніші міфи про інсульт розвінчує Міністерство охорони здоров’я України на своїх офіційних ресурсах.

Міф: При інсульті хворого не можна перевозити з дому до лікарні або з однієї лікарні до іншої.
Правда: Насправді всі хворі з інсультом якомога швидше мають бути доправлені до лікарні. Ситуації, коли перевезення в умовах «швидкої» може погіршити стан здоров’я пацієнта, трапляються дуже рідко (тиск нижче як 80 мм рт. ст., незупинена кровотеча, кома та ШВЛ). Якщо пацієнт перебуває в маленькій або погано оснащеній лікарні, слід порівняти ризики транспортування і ризики лікування в лікарні, де немає належних ресурсів.

Міф: Діагноз інсульту досвідчений лікар може встановити на підставі огляду, а крововилив у мозок можна виключити, зробивши хворому пункцію.
Правда: Щоб бути впевненим, що в пацієнта інсульт, і виключити інші захворювання мозку (наприклад, пухлину або наслідки травми), необхідно зробити КТ або МРТ голови, за допомогою яких можна визначити тип інсульту (ішемія чи крововилив).

Міф: Усім пацієнтам із крововиливом у мозок необхідна операція (видалення гематоми).
Правда: У більшості випадків крововиливу в мозок немає користі від операції та видалення крові. Найкращі результати дає лікування в добре оснащеному відділенні інтенсивної терапії (реанімації). Невелику частку пацієнтів, яким усе ж необхідна операція, можна визначити на підставі томографії.

Міф: Якщо прояви інсульту швидко минули, подальше лікування не потрібне.
Правда: Усім хворим, які пережили інсульт, необхідні термінова консультація лікаря-невролога, який спеціалізується на інсульті, та обстеження, яке дозволить зрозуміти причину того, що сталося, і призначити необхідну профілактику. Тільки таким чином можна зменшити ри­зик повторного інсульту на 50-80%.

Міф: Що більше крапельниць, то краще лікування.
Правда: Більшість ліків, які при інсульті широко використовуються в Україні та вводяться за допомогою крапельниць (ліки для «захис­ту», «лікування» чи «відновлення» мозку, так звані нейропротектори, «судинні препарати», антиоксиданти, антигіпоксанти тощо), не мають науково доведеної безпечності та ефективності й не використовуються для лікування інсульту в розвинених країнах. Вітчизняні протоколи з лікування інсульту, затверджені МОЗУ, також не рекомендують використовувати ці ліки.

Міф: Час лікує. Порушення, спричинені інсультом (слабкість руки чи ноги, порушення мови, похлинання їжею, двоїння тощо), поступово зникнуть самі по собі.
Правда: Мозок людини має певну здатність самостійно відновлювати свою роботу, але відбувається це лише протягом перших 2-3 тижнів, не в кожного хворого і зазвичай не повною мірою. Щоб досягти максимального відновлення, повернутися до повноцінного життя, потрібна реабілітація, яка складається не з уколів чи крапельниць, а із занять з фізичним терапевтом, ерготерапевтом і логопедом. До речі, такі методи, як масаж, ванни, електростимуляція вражених кінцівок, бджоли, п’явки, будь-які крапельниці з нейропротекторами, клітинна терапія, не мають науково доведеної ефективності та не рекомендовані.

Міф: Інсульт виникає внаслідок стресів, і ми нічого не можемо зробити, щоб його уникнути.
Правда: Сьогодні фахівці добре знають фактори ризику інсультів. Вони включають похилий вік, поганий спосіб життя і медичні проблеми. До чинників способу життя, що підвищують ризик інсульту, належать куріння, зловживання алкоголем, недостатня фізична активність (менше як 150 хв. на тиждень) і ожиріння. До числа медичних проблем відносяться підвищений кров’яний тиск (більше ніж 140/90 мм рт. ст. – головна загроза, навіть якщо па­цієнт добре почувається), цукровий діабет, миготлива аритмія (підвищує ризик інсульту в 5 разів!) і високий холестерин.

Міф: Людина після інсульту часто є засмученою або плаче, тому що їй немає чому радіти.
Правда: Насправді в 30-40% людей, які пережили інсульт, розви­вається післяінсультна депресія. Депресія може бути причиною поганого самопочуття, безсоння, болю, погіршення пам’яті та уваги, небажання займатися реабілітацією і навіть нового інсульту. Якщо розпізнати депресію, призначити відповідне лікування (антидепресанти) і трохи почекати (дія ліків розвивається протягом 2-3 тижнів), настрій і стан пацієнта зазвичай поліпшуються. Лікар, який може до­помогти в такій ситуації, – це зазвичай невролог або психіатр. І, в разі досягнення ефекту лікування антидепресантом, слід приймати його щонайменше 6 місяців.

Міф: Після інсульту не можна пити каву.
Правда: Помірне вживання кави призводить до зменшення ризику інсульту, інфаркту і смерті внаслідок судинного захворювання. Щоправда, у відповідних дослідженнях вивчали переважно мелену каву, а не розчинну. Ризик інсульту також зменшують зелений і чорний чай, чорний шоколад (вміст какао не менше як 70%, 15-20 г на день) та горіхи (20-30 г на день), а також середземноморська дієта.