ПРЕЗИДЕНТ КРАКОВА З КАМ’ЯНЦЯ-ПОДІЛЬСЬКОГО

Незабаром, а саме 1 квітня, виповнюється 150 років від дня народження шанованого в Польщі політичного та громадського діяча, президента міста Кракова у міжвоєнний період Кароля Ролле. Для кам’янчан він – передусім син відомого дослідника Поділля, лікаря Юзефа Ролле. Та це майже все, що відомо подолянам про цю неординарну особистість.

Народився Кароль Ролле 1 квіт­ня 1871 року. При хрещенні, яке відбулося в Кам’янець-­По­дільському римо-католицькому кафедральному костелі Петра і Пав­ла, отримав подвійне ім’я – Кароль-Людгард. Був найменшою дитиною у сім’ї Юзефа та Ідалії із Защинських – Ролле. Мав старших братів і сестер – Міхала, Казимира, Сигізмунда, Юзефа, Гелену та Марію.
Про своє дитинство Кароль згадував: «Був із вдачі веселий і не раз веселив навколишніх різноманітними витівками, чим доводив матір до сліз, що аж батько, заманений сміхом, приходив до нас. Та все ж при батькові не мали цілковитої свободи, стосунки не були такими невимушеними, як при матері». Про батька Кароль писав: «Був чудовим оповідачем і часто розповідав нам про результати своїх архівних пошуків, а також про свої літературні плани… Не любив лише розмов на тему своєї лікарської поточної практики».
Дім родини Ролле був важливим місцем на мапі польського культурного життя Кам’янця-Подільського. Бували у ньому, зокрема, відомий історик Тадеуш Корзон, поет Корнель Уєйський, публіцист Володимир Спасович, професор географії Алоїз Альт, відомий український історик Володимир Антонович та інші. Атмосфера дому Ролле справила значне враження на Юзефа Калленбаха, в подальшому історика літератури, ректора Ягеллонського університету.
Так само, як і більшість молодих людей тоді, Кароль до десяти років навчався вдома. Потім подружжя Ролле ухвалило рішення про його подальше навчання в Австро-Угорщині, а саме в Галичині, де, на їхню думку, в цей час розпочинається розквіт польської освіти, літератури і мистецтва. Вирішальну роль у виборі місця навчання, очевидно, відіграв батько, який пізнав «принади» навчання у російських гімназіях (Вінниця, Немирів). Залишалося вибрати лише місто – Львів, Тернопіль чи Краків? Зупинилися на Кракові, ос­кільки тут проживали знайомі сім’ї, які могли «приглянути» за юнаком. Окрім того, тут навчалися і старші брати Кароля.
Хлопець 1881 року розпочинає навчання у Краківській вищій реальній школі. Перше знайомство з навчальним закладом було досить «своєрідним», про що згадував: «Брат (Міхал) завів мене до класу, повного галасливих хлопчаків. Перший раз у житті зустрівся з таким великим натовпом хлопців. Стояв несміливо біля дверей, коли раптом підбіг до мене якийсь огрядний хлопець і врізав кулаком у живіт». Учнівський склад був досить проб­лемним, оскільки до реальної школи брали дітей, які не мог­ли дати ради у гімназіях і проси­джували там в одному класі декілька років. Тому не були рідкіс­тю вусаті учні.
Навчання юнаку давалося дуже важко. Навчався посередньо, дуже важко давалася, зокрема, німецька мова. Однією з причин, як згадував, була недостатня по­чаткова підготовка (батьки, мабуть, «бавили» наймолодшу дитину). Значні проблеми з навчанням і поведінкою мали місце в другому та третьому класах, коли внаслідок поганих результатів у навчанні та поганого оточення його ледь не виключили зі школи. Батько сказав: «Мій хлопче, як не складеш іспиту, то підеш до ремесла».
У Кароля навіть була думка влаштуватися «прислужником до крамниці». Іспитів не склав, але йому дали шанс і прийняли до четвертого класу як виняток. Після цього ситуація кардинально змінилася: навчання у школі Кароль закінчив із відзнакою. Мріяв про медичні студії та спіль­ну працю з батьком у рідному міс­ті, за його порадою вступив на хімічний факультет Львівсь­кої політехніки. Оскільки Львів розташовувався не так далеко від Кам’янця-Подільського, новоспечений студент усі канікули та свята проводив у рідному міс­ті в родинному колі. Згадував, що тоді зблизився з батьком, по­довгу розмовляючи з ним вечорами. Ці розмови часто закінчувалися пізно вночі.
В університеті навчався сумлінно. Вже під час навчання виконував обов’язки асистента на кафедрі геології та керамічній станції Львівської політехніки. 1894 рік для молодого випуск­ника став справжнім випробуванням на міцність. У січні помер батько. Після його смерті було вирішено продати будинок у Кам’янці й перебратися на постійне місце проживання до Львова. Очевидно, що саме цього року Кароль востаннє був у рідному місті.
Та позитивних моментів було більше. Він здобув диплом інженера-механіка за спеціальністю «Кераміка». Молодий інженер брав участь у заходах, пов’язаних із підготовкою до загальної крайової виставки у Львові, яка стала подією року в Галичині. Окрім того, був одним із організаторів з’їзду польських техніків. Після завершення виставки працював у дослідній нафтовій станції при Львівській політех­ніці. Для вивчення особливостей розвитку керамічної промисловості відвідав галузеві підприємства в Австро-Угорщині та Німеччині.
Кароль Ролле 1899 року пе­реїхав до міста Підгір’я неподалік від Кракова. Саме з цими двома містами він пов’язав усе своє май­­бутнє життя. 1900 року почав пра­цювати вчителем у новоствореній керамічній школі. Через деякий час став її директором. За рік заснував двотижневик, присвячений керамічній промисловості під назвою «Кера­мічний огляд», редактором та ви­давцем якого був тривалий час.
Політичну діяльність розпочав як прихильник Польської демократичної партії. Саме від цієї політичної сили 1908 року був обраний до міської ради Підгір’я. Виступав за об’єднання Під­гір’я з Краковом, що врешті й сталося 1915 року. Ці події Ролле висвітлив у грунтовній праці «Краків. Розширення кордонів 1909-1915». З 1916 року став одним із заступників президента (мера) Кракова. Під час Першої світової війни активно опіку­вався питаннями евакуації та ре­евакуації, відбудовою промисловості Кракова, допомогою інвалідам, удовам та сиротам.
З відновленням польської державності продовжив ро­боту на попередній посаді.
Кароля Ролле 1926 року обрали мером Кракова (за нього віддали свої голоси вісімдесят депутатів зі ста семи). На цій посаді він займався питаннями
соціального забезпечення, підтримував ініціативи доброчин­них то­вариств та координував їхню діяльність щодо допомоги бідним тощо. На початку каден­ції за­дек­ларував готовність до спів­праці із санаційною владою. Після утворення безпартійного блоку співпраці з урядом до­лучився до його діяльності. Саме за списком цієї організації двічі обирався до Сенату Речі Посполитої. Та згодом став критично ставитися до політики Юзефа Пілсудського і 13 липня 1931 року, формально сам, а насправді внаслідок тиску з боку уряду, склав повноважен­ня президента міста. Поступово відійшов від політичної діяль­ності.
Ролле був палким прихиль­ником театру. Майже двадцять ро­ків займав посаду голови теат­ральної комісії при міській раді Кракова. Ініціював створення музею театру, але, в зв’язку з фі­нансовими проблемами, цю ідею реалізувати не вдалося. Крім того, певний час був головою краківського відділу Союзу поль­ських харцерів, членом краківського відділу Польсько­го історичного товариства і Товариства шанувальників істо­рії та па­м’яток Кракова. Ціка­вився розвитком радіо і входив до складу першої наглядової ради краківської радіостанції Поль­ського ра­діо. 1922 року перебував у керівних органах семи підприємств, що дало підстави деяким дослідникам віднести його до представників фінан­сової олігархії.
З початком Другої світової війни 68-річний Кароль Ролле був заарештований гестапо та ув’язнений. У в’язниці провів по­над три місяці. Лише наприкінці грудня 1939 року його звіль­нили у зв’язку зі станом здоров’я. До кінця війни проживав у Кракові та його околицях.
Інколи вважають, що Кароль Ролле не мав стосунків до вивчення історії Поділля, на відміну від батька та старшого брата Міхала. Це не так. З дитинства захоплювався історією та літературою. Мав гарну бібліотеку, належав до Товариства шанувальників книги. Його внучка, Єва Костжевська (1921-2017), згадувала: «Мій дід, Кароль Ролле, наймолодший Юзефів син, мав надзвичайні почуття до Кам’янця, навіть до кінця життя користувався екслібрисом: Ka­rol Rolle Ka­mie­niec Podolski». Це почуття пере­дав родині».
Тривалий час Кароль Ролле був членом редакційної колегії та автором авторитетного у Поль­щі «Польського біографічного словника», започаткованого 1936 року (виходить досі). Тут було надруковано майже три десятки біографічних нарисів за його авторства. Вони стосувалися, серед іншого, і діячів, тісно пов’язаних із Поділлям та Волинню, – Михайла Грейма, Владислава Гурського, Яна Гіжицького, Мартіна Грохольсь­кого та інших. 1951 року, з на­годи 80-річчя, редакція «Словника» надіслала Каролю Рол­ле вітальний адрес, у якому, зокрема, зазначалося: «Принесли нам з батьківського дому до Кракова не тільки щире захоплення минулим нашої Вітчизни, а й розум та серце, якими керувалися протягом багатьох десятиліть діяльності на благо міста». В нащадків зберігаються спогади Ка­роля Ролле, зокрема й про родину, які чекають на свого дослідника.
Кароль Ролле був двічі одружений. З першою дружиною, Марією з Войновських, мав трьох дітей: Марію (1900-1964), Юзефа (помер у дитинстві) та Яна (1904-1965). Після смерті дружини (1925 рік) одружився з її сестрою Анною, з якою дітей не мав.
Був нагороджений офіцер­­ським Хрестом Ордену відро­джен­ня Польщі. Третього бе­резня 1930 року отримав най­-вищу нагороду Чехії – Орден Білого Лева.
Помер Кароль Ролле 28 лис­топада 1954 року у віці 83 роки. Похований на Раковицькому цвинтарі у Кракові.
У Кракові шанують пам’ять про нашого земляка. 2019 року вийшла в світ грунтовна біографія «Кароль Ролле (1871-1954). Президент Кракова. Шкіц до портрета», автором якої є співробітник музею Кракова Пйотр Хапанович.

Василь ЧЕРНЯК, краєзнавець і вчитель історії з Вінниччини.