VIVAT, ХОТИНЕ! VIVAT, КАМ’ЯНЦЮ!
Чотири тонконогі коні-красені в розкішній збруї стоять у провулку біля костелу св. Миколая колишнього Домініканського монастиря. На конях – вершники. Троє чоловіків у дорогих, майстерно зроблених обладунках польської гусарії XVII століття. За такий комплект вбрання чотири століття тому шляхтичі віддавали близько 10 кг срібла, як розповідають реконструктори. Четвертий вершник – у єпископській мантії, з хрестом на шиї та в білосніжній митрі. Кам’янець-Подільський римо-католицький єпископ Леон ДУБРАВСЬКИЙ не просто добре сидить верхи – він при цьому обмінюється жартами з чималим натовпом глядачів, що зібрався біля костелу недільного ранку. Тут туристи, кам’янчани, декілька екскурсійних груп, команда з польського телеканалу TVP.
Леон Дубравський знімає митру і обмінює її на оторочений хутром сарматcький капелюх Ярослава Стручинського, каштеляна колишньої тевтонської твердині Гнєв у Польщі. Юрба зустрічає обмін капелюхами схвальними вигуками. «Шаблю його ексцеленції!» – кричать польські реконструктори в обладунках XVII століття. Пан Стручинський підносить єпископу топірець. «То це такі нині шаблі?» – сміється єпископ, піднімає зброю високо і командує: «Ну, на Путіна! Вперед!». Глядачі регочуть. Єпископу не терпиться: «Дайте ж хоч трохи проїхатися на таких гарних конях!». Вершники неквапом рушають до Ратуші, щоб невдовзі після кола пошани повернутися до костелу.
Так почалося вшановування в Кам’янці-Подільському 400-річчя перемоги польсько-українсько-литовського війська в славетній Хотинській битві 1621 року.
Ця стратегічна перемога змінила долю континенту 400 років тому, і самотужки Річ Посполита не змогла б подолати таку серйозну військову махіну, якою тоді була Османська Порта. Лише спільні зусилля польського війська під керівництвом гетьмана Яна Кароля Ходкевича та козаків гетьмана Сагайдачного зупинили східну навалу на Європу. Про цю взаємодопомогу згадує заступник директора з адміністративно-господарчої роботи Чернівецького міського палацу дітей та юнацтва Андрій Книш, який допомагає вершникам на події: як колись Ходкевич попросив Сагайдачного допомогти в баталії, так і тепер польські реконструктори звернулися до українців по допомогу. Тільки цього разу потрібні були коні.
І вони знайшлися на «Агро-Ранчо» Андрія Смогоржевського у Великому Кучурові під Чернівцями. Породистих меринів привезли до міста в батмані – спеціальному фургоні для коней – ще в суботу ввечері.
Ярослав Стручинський звернувся до зібрання:
– Нам, реконструкторам із різних міст Польщі, дуже приємно було отримати запрошення приїхати сюди, до Кам’янця, аби згадати славну спільну історію Речі Посполитої та України, історію несамовитого братства по зброї. Хотинська битва демонструє: якщо будемо разом йти до спільної мети, подолаємо всі перешкоди. Але насамперед має бути братерство.
Промова закінчується скандуванням: «Віват, Україно! Віват, Рече Посполита!». Після цього кавалькада рухається Вірменським ринком, а далі – до Старої фортеці та валів за нею.
Подію практично ніде не анонсували, а шкода, бо вийшло стильно і яскраво, до сліз нагадало часи величі «Терри Героїки», на котрій польська гусарія була постійним учасником. Забачивши кінноту, туристи зупинялися для кадрів, а машини, що проїжджали повз, сигналили вслід гусарам.
Про 57-річного пана каштеляна Ярослава Стручинського варто сказати детальніше. Це відомий у Польщі громадський діяч, стараннями котрого з руїн відродився замок у Гнєві. На військово-історичні фестивалі «Vivat, Vasa!» у цій твердині раніше часто їздили кам’янецькі реконструктори. Стручинський у юності був і екскурсоводом, і вчителем, і гітаристом у блюзовій групі, та вже понад 30 років працює директором міськрайонного центру культури у Гнєві, а паралельно знімається в документальних проєктах на каналах Discovery та Travel.
В останні роки займався будівництвом Пантеону польської гусарії в селі Опаленє поблизу Гнєва. До Кам’янця польська делегація зазирнула на зворотному шляху з румунських Ясс, де теж відбулися урочистості на честь битви під Яссами 1653 р.
Ірина ПУСТИННІКОВА.