АРХІТЕКТУРНА АБЕТКА

Якщо про готику, бароко чи класицизм ми всі вчили ще у школі, то про архітектурні стилі ХХ-ХХІ століть більшість має досить приблизне уявлення. Давайте дізнаємося, як змінювалася мода в архітектурі за останні 120 років, на прикладі рідного Кам’янця.

АРТ-НУВО (ART NOUVEAU), ВІН ЖЕ СЕЦЕСІЯ, ВІН ЖЕ МОДЕРН

Один із найяскравіших стилів у мистецтві за весь час його існування. Короткий, як життя метелика, і прекрасний, як його крильця. Стиль зародився на межі ХІХ та ХХ ст. і отримав різні назви в різних країнах. Авст­рійці називали цю переванта­жену деталями елегантність сецесіоном, німці – югентштилем, італійці – ліберті, французи з бельгійцями – новим мистецт­вом (арт-нуво), а у Великій Британії та на території російської імперії казали про модернізм. Українські землі, які зустріли ХХ століття як частина територій Австро-Угорщини, мають пам’ят­ки в стилі сецесії.
Арт-нуво проіснував лише дві декади, але його вплив на подальшу історію мистецтва важко переоцінити. Це була мистецька революція: виявилося, що можна сміливо розірвати зв’язки з усіма попередніми художніми стилями і створити щось зовсім нове й небачене. Антоніо Гауді з його барселонськими архітектурними казками – найвідоміший архітектор цієї епохи.
За мистецькими революціями позаду часто стоять нові технології. Так було і на початку ХХ ст.: новий матеріал – бетон – дав змогу експериментувати з оз­добленням будинків (яскравий приклад – київський «Будинок з химерами»). Поширенню стилю сприяли індустріалізація та загальний розвиток суспільства. Все частіше гроші були не лише в аристократів, а й у підприємливих буржуа, котрі хотіли продемонструвати своє багатство. Арт-нуво любить витончені хвилеподібні лінії, декор у вигляді елементів рослинного світу, вітражі та керамічні вставки. Най­яскравіший представник цього стилю в Кам’янці – особняк Дембіцького (нині – Центр дитячої та юнацької творчості, вул.Лесі Українки, 60). Зразковий представник модерну чи то пак арт-­нуво – вітражна жар-птиця над центральним входом, декор вікон і балкона з переплетених водяних лілій, витончені кахлі з рослинними мотивами (декілька таких ще збереглося між першим і другим поверхами будівлі), круглі вікна (над головним входом та поруч, у колишніх господарських спорудах).
З елементами арт-нуво зведено будинок хорової школи на вул.Шевченка. Інший, але значно скромніший приклад арт-нуво в Кам’янці – один з одноповерхових корпусів міської лікарні (вул.Лесі Українки).

КОНСТРУКТИВІЗМ

Після надмірностей арт-нуво і жахів Першої світової мусив з’явитися стиль-антитеза, лаконічний і простий. Ним став конструктивізм. Він заперечував арт-нувошне «мистецтво заради мистецтва» і прославляє доцільність та зручність, прості гео­метричні форми й прямі лінії. Якщо попередні архітектурні стилі не обмежували себе в метражі, конструктивізм намагався на навеликі площі втиснути якомога більше корисних функцій, розвивав так звану «пролетарську естетику». Один із підстилів конструктивізму, функ­ціоналізм, був більше поширений у Європі. Такі споруди є у Чернівцях, Хотині чи Львові.
У конструктивізму є свої шедеври (наприклад, Держпром у Харкові). У Кам’янці у цьому стилі зведена електростанція під Старою фортецею, приміщен­ня райради на Вірменському ринку, декілька житлових бага­то­квартирних будинків (Лесі Українки, 52 і Огієнка, 59).

ОРГАНІЧНА АРХІТЕКТУРА

Гармонійний і сміливий стиль, який був зовсім не притаман­-ний радянському союзу, коли споруда є продовженням ландшафту, не порушує, а доповнює його. Характерними для стилю є відсутність декору та прості форми. Придумав його у 1930-х рр. талановитий і дещо нахабний американський архітектор-візіонер Френк Ллойд Райт. Його творчість мала велетенський вплив на весь подальший розвиток архітектури у світі.
У Кам’янці є одна споруда в цьому стилі – здається, єдина в Україні. Це копія іконічної спо­руди Ф.Ллойда-Райта – «Будинку над водоспадом». Її звів підприємець і спортсмен-екстремал Сергій Мазур. Там багато світла і простору. Що буде в будівлі, поки невідомо.

СТАЛІНСЬКИЙ НЕОКЛАСИЦИЗМ (СТАЛІНСЬКИЙ АМПІР,
СТАЛІНСЬКЕ БАРОКО)

Імперії люблять пишноту. На противагу лаконізму конструктивізму напередодні Другої світової широкого поширення набуває сталінський неокласицизм, який у своїх формах обігрує античність і ренесанс, любить багатий декор будівель, ліпнину, статуї (згадайте, яким був раніше Новопланівський міст), колонади та балюстради («Лебедине озеро»). Після Другої світової ця архітектурна мода продовжилася – аж до відлиги. У цьому стилі були зведені будинки відпочинку на вул.Ле­сі Українки (нині – «Фільварки-­Центр» та «Гала-готель»), вхідна колонада стадіону ім.Г.Тонко­чеєва.

РАДЯНСЬКИЙ МОДЕРНІЗМ

(не плутати з модерном!)
Можна також говорити про неомодернізм. Трансформація ідей видатного французького архітектора Ле Корбюзьє, котрий у першій половині ХХ ст. багато думав про нові принципи містобудування, каркасні бу­динки та раціональність в архітектурі. Пласкі дахи з тераса­ми, геометрія ліній вікон у ба­гатоповерхівках, споруди, підняті над рівнем землі на колонах-опорах – це все його ідеї. Модернізм у СРСР почав фор­муватися в хрущовську відлигу, коли в країні з’явилися спеціа­лізовані журнали для архітек­торів і можливість обмінюватися досвідом із колегами з країн соцтабору. Раціональний, функціональний, вивірений модернізм панував в Україні до початку 1990-х рр. Як і в бруталізму (див. нижче), в модернізму в великій пошані був залізобетон, але його ще не випучували, ховали за облицюванням. Громадські споруди модернізму були чудовим тлом для актуальних у ті часи велетенських мозаїчних панно чи панорамних вітражних вікон. Серед модерністських будівель Кам’янця – готель «7 Днів», прикрашене мозаїкою та сграфіто приміщення колишнього клубу на вул.Володими­ра Великого в селищі цукрово­го заводу, «олівець» на проспекті Грушевського, пожежна частина на проспекті Грушевського, дитячий садок №8 на вул.Космонавтів, пошта на вул.Коновальця (колишній Дружби народів), міськрада на майдані Відродження, залізничний вокзал, автостанція, будинок 48-А на вул.Героїв Небесної сотні. Перехідний етап від сталінського ампіру до модернізму – декілька корпусів ПДАТУ, прикрашених монохромними мозаїками. Приклад людяного, чарівного модернізму – мозаїчна автобусна зупинка навпроти «Епіцентру».

БРУТАЛІЗМ

Бруталізм багато хто просто не помічає, багато хто ненавидить – за компанію з усім радянським, осточортілим. У 1970-1980-х рр. у СРСР багато громадських споруд будували са­ме так: прості геометричні форми з неприкрашеного бетону, великі розміри, монотонність і прямолінійність. Саме така ар­хітектурна мода була 50-40 років тому на всій планеті. Якщо для арт-нуво бетон був чимось новим, його лише вчилися ви­користовувати, то в часи бруталізму цей матеріал уже був доб­ре знаним. Його цінували за дешевизну. Фактуру бетону не ховали ані за облицюванням, ані за фарбуванням, ніби випучу­вали. Біда бруталізму в тому, що бетон дуже негарно старішає, вкривається плямами, надщерб­люється. Бетон поганої якості ще більше схильний до таких процесів. Тому багато громадських споруд радянського часу здаються людям некрасивими, неакуратними тощо. Треба докласти зусилля, щоб побачити всю красу простих ліній і форм у задумах архітекторів того часу. Луїс Кан, один із найвідоміших архітекторів-бруталістів, казав потім про себе, що був автором найогидніших будівель світу.
У Кам’янці представник стилю спотворений пізнішими перебудовами та утепленням. Ідеть­ся про екскінотеатр «Юність» на проспекті Грушевського. Елементи бруталізму є в житловому будинку на вул.Огієнка, 28 (колишні «каси Аерофлоту»).

ПОСТМОДЕРН

Загальносвітова назва дивного, кострубатого і часом смішного стилю кінця ХХ ст. – постмодерн. Та на теренах колишнього СРСР поширені свої терміни: агробароко та капром (скорочення від «капіталістичний романтизм»). Стиль заснований на запозиченнях елементів з усієї історії архітектури, самоіронії, інди­відуалізмі та запереченні раціоналізму й аскетизму, характерних для архітектури модернізму. Якщо раніше споруди були однаковими, ніби з кон­веєра, тепер можна було вирізнитись оригінальністю – часто на противагу гармонійності.
На Заході перші споруди в стилі постмодерну з’явилися ще наприкінці 1960-х, а остаточно ця мода запанувала в 1980-х.
У нас усе сталося пізніше: з розпадом СРСР з його цензуру­ванням і держзамовленнями.
В архітекторів з’явилися нові замовники – скоробагатьки дев’яностих, а також корпорації та бізнес-структури.
З’явилася свобода будувати без озирань на цензуру. Башти і башточки, глянцеві вентфасади, дивні форми вікон – це все кап­ром.
У Кам’янці таких споруд найбільше в околицях ринку, також будинок на Грушевського, 31/2 («Проєктбуд»), офіс «Ланету» на вул.Лесі Українки.

Ірина ПУСТИННІКОВА.