ПРО ЛЮЛЬКИ ТА ПОСУД

Продовжуємо публікацію уривків із монографії «Османська кав’ярня в Кам’янці-Подільському: польові роботи, посуд, люльки» безпосереднього учасника розкопок, керівника Кам’янець-Подільської архітектурно-археологічної експедиції державного підприємства «Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба» Інституту археології НАН України Павла НЕЧИТАЙЛА. Початок і розмова з автором книги в «Подолянині» від 16 лютого.

ГЛИНЯНІ ЛЮЛЬКИ ДЛЯ КУРІННЯ

Під час дослідження розкопу 3 на Поль­ському ринку було знайдено 1219 інвентарних одиниць люльок для куріння та їхніх фрагментів. Значна частина люльок була в пошкодженому стані. Утім усі відібрані до колекції фрагменти та екземпляри належать окремим виробам. Усі виявлені люльки східного типу. Це вироби невеликих розмірів. Більшість виготовлена у двочасній формі. Основна частина знахідок походить із заповнення приміщення кав’ярні, ям 1 і 2 та шарів, що надійно датовані кінцем XVII ст. Лише декілька люльок були виявлені у верхніх шарах розкопу і датовані другою половиною XVI-XIX ст. Аналогії люльок з інших археологічних об’єктів пізньоосманського часу іноді датовані авторами публікацій першою половиною XVIII ст., що вважається традиційним для керамічних комплексів цього періоду.
Глиняні люльки для куріння не рідкість у шарах XVIІ-XIX ст. Кам’янця-Подільсь­кого, чого не можна сказати про їх пуб­лікацію, що почалася порівняно недав­-но. За станом на 2010 рік, у фондах Ка­м’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника налічува­лося 390 люльок для куріння, з яких понад 218 – із території Старого міста та Старого замку.

ЛЮЛЬКИ ТИПУ І

Їх було знайдено понад 220 штук разом із підтипами. Це сіроглиняні вироби з кольором черепка, який варіюється від світло-сірого до темно-чорного. Трапляються люльки з нерівномірним димленням і випалом. Значну частину люльок цього типу оздоблено лощенням.
Верхня частина чашечки біконічна (або гіперболоїдної форми), нижня – напівсферична. У деяких випадках на верхній частині чашечки є невисокий вдавлений поясок-валик. Гребінь трикутний, низький, порівняно довгий. Тулійка коротка, в поперечному перетині округла, циліндрична, у поздовжньому перетині конусоподібна з широким напівовальним у перетині валиком на кінці, нижче від якого тонкий, вузький, гострий валик. Менший валик на тулійці іноді просто позначено відтиском зубчастого коліщатка.
Орнамент люльки виконаний відтисками зубчастого штампа (коліщатко) від одного до трьох видів: по вінцю чашечки, нижній частині чашечки, краях гребеня, тулійці та її валику.
Нижня половина верхньої частини чашечки (або верх нижньої частини) орнаментований пояском із повторювальних вертикальних елементів: дужкоподібних, Х-подібних, напівовальних і хрестоподібних. Вони відрізняються за формою, товщиною та глибиною; наносилися як кінцевим штампом, так і просто ручним знаряддям.
Також люльки підтипів типу І орнаментовані кінцевим штампом у вигляді рослинних або геометричних елементів. Люльки мають середні розміри 5,6-6 х 3,8-4 см, висоту чашечки 3,4-3,7 см, її зовнішній діаметр 2,4-2,5 см, внутрішній діаметр чашечки 1,5-1,7 см, довжину тулійки 5,4-5,9 см. Більшість люльок типу І димлені: сірого та чорного кольорів і їхніх відтінків. Трапляються «плямисті» люльки з нерівномірним випалом. Декілька екземплярів бежевоглиняні, без димлення (морення). Поверхня більшості виробів підлощена. Є люльки зі слідами використання у вигляді нагару на внутрішніх стінках верхньої частини чашечки.

КЕРАМІЧНИЙ ПОСУД

Незначну кількість фрагментів другої половини XIII – початку XV та другої половини XV – XVI ст. було знайдено в перевідкладеному стані в заповненні ями 1. Окремі фрагменти кераміки другої половини XV – XVI ст. та трипільської культури було виявлено на ділянках неушкодженого культурного шару цих часів.
Найбільша кількість відкритих фрагментів керамічного посуду належала до XVII – першої половини XVIII ст. Основна частина знахідок походить із заповнення споруди та пов’язаних із нею ям 1 і 2. За кольором черепка та особливостями формувальної маси гончарний керамічний посуд поділяється на біло-, бежево-, червоно- та сіроглиняні («морені», димлені) посудини. За формами виділяються горщики, миски, макітри, тарілки, покришки, кубки, кухлі, миски-тази та глеки-водолії (афтафи). Фаянсовим, напівфаянсовим і порцеляновим кавовим чашкам на кільцевому піддоні присвячено окремий підрозділ роботи.

ГОРЩИКИ

До колекції відібрано 651 фрагмент горщиків, разом із декількома розвалами. Із них два фрагменти належали до другої половини XIII – XIV ст., вісім фрагментів – до другої половини XV – XVI ст., два фрагменти – до першої чверті XVII ст., три фрагменти – до XIX ст. Основу колекції склали горщики, виявлені в запов­ненні «довгого» будинку, ямах 1-2, вироб­ничій частині споруди. Більша частина виявлених фрагментів датована другою половиною XVII ст. За аналогіями, комплекси з горщиками такого типу існують і в першій половині XVIII ст., що закономірно для цього хронологічного періоду. Горщики другої половини XVII ст. представлені вертикальними посудинами з конічною нижньою частиною та опуклою, сферичною верхньою; прямими, вертикальними вінцями, ледь відхиленими назовні. До найбільш розширеної верхньої частини («опуку») часто кріпиться стрічкова петлеподібна ручка, що з’єднується з вінцями. За кольором черепка фрагменти поділяються на сіро- (димлені), червоно- та білоглиняні. Середня висота горщиків складає 12-20 см; середня висо­та вінець – 1,5-3; денця горщиків трапляються з утором і без, їхній діаметр 7-16 см.
Сіроглиняних димлених («морених») горщиків було виявлено 120 фрагментів, разом із розвалами посудин. Більшість фрагментів знайдено в ямі 1 і 2. Частину ти­пологічно близьких фрагментів горщиків відкрито за межами «довгого» будинку.
Більшість вінець сіроглиняних горщиків вертикальні, незначно відхилені назовні. Відносно шийки горщика вигин вінець був або гострокутний, або плавний, дугоподібний. Вінця димлених горщиків прямі, вертикальні, незначно відхилені назовні з округлим або зрізаним краєм. В окремих випадках край вінця додатково відтягнутий назовні. Профілі вінець
у місці з’єднання з плічками мають за­округлену форму. Окремі екземпляри мають валикоподібний або гострокутний виступ посередині чи у нижній частині
вінець. Є фрагменти з одинарними чи подвійними уступами-заглибленнями на зовнішній частині вінець. Середня ви­сота вінець димлених горщиків – 1,4-2,5, діаметр – 8-18 см. Трапляються екземпляри з доволі високими вінцями, що досягають майже 5 см.
Зовнішня поверхня сіроглиняних (димлених) горщиків прикрашена лощенням або лощеними лініями; заглиб­леним орнаментом у вигляді прямих, хвилястих і зигзагоподібних ліній; орнаментом, виконаним коліщатком у вигляді незамкнутих трикутників вершинами вгору або прямих ліній. Товщина стінок димлених горщиків – 0,25-0,4 см, плечі та частина тулуба іноді вкриті рифленням. Значна частина має стрічкові ручки із поздовжнім пальцевим заглибленням, із середньою шириною 2 см.

МИСКИ

Миски з розкопу 3 налічують понад 100 фрагментів і частково збережених виробів. Частина з них знайдена в запов­ненні «довгого будинку», ямі 1 і 2, частина – поза спорудою. Датування більшості мисок у межах другої половини XVIІ – XVIІІ ст. За кольором черепка вони поділяються на червоно- (44 одиниці), біло- (39 одиниць) та сіроглиняні (19 одиниць). За формою миски поділяються на чотири типи.
До першого типу належать вироби з відхиленим назовні горизонтальним або незначно відтягнутим вгору вінцем та зламом у верхній частині тулуба. Злам стінок червоноглиняних посудин часто оздоблений защипами. До другого типу зараховано миски напівсферичної форми з горизонтально відхиленим назовні прямим коротким вінцем.
Фрагмент верхньої частини однієї з посудин ілюструє білоглиняні миски ти­пу II. Він прикрашений трьома лініями зубчастого штампу по площині вінця, пальцевими вдавленнями в нижній час­тині тулуба та світло-коричневою, салатовою й білою поливами. Червоноглиняний фрагмент мисок типу II представлений №231, який оздоблений розписом на побілці в техніці «мармурування» та пальцевими вдавленнями на стінках.
Третій тип має чашеподібну форму з прямими вінцями та плавним, заокругленим профілем. Сіроглиняний фрагмент 264 оздоблений вертикальними лощеними лініями та заглибленою лінією у верхній частині зовнішньої сторони стінки, під вінцем. Миска зі схожим орнаментом відома в керамічних комплексах Батурина. Варіант цього типу, представлений фрагментом 856, має невеликий виступ посередині стінки та характерне розширення на краю вінець із виступом під покришку.
Четвертий тип – миски напівсферичної форми або з конічно відхиленими від денця стінками. Вінце відхилене назовні горизонтально, або незначно відтягнуте вгору. Ці миски мають короткі криси і потовщений валик на краю вінця, прикрашені сегментними зрізами на краю вінця.
Сіроглиняні миски традиційно при­крашені штампованим, врізаним та лощеним орнаментом. Білоглиняні миски оформлені різнокольоровими поливами та рядами зубчатого штампу, виконаного коліщатком. Червоноглиняні прикрашені поливою та підполив’яним розписом на побілці.
Типи мисок I-II, IV мають діаметр вінець 20-30 см та денець – 10-12 см. Ці типи мисок вважаються традиційними для керамічних комплексів території Украї­ни козацької доби. Перспективним мо­же бути пошук аналогій для цієї категорії посуду в синхронних комплексах із території Польщі, Румунії, Словаччини та Угорщини.

ТАРІЛКИ

Тарілки представлені переважно червоно- та білоглиняними фрагментами. Загалом було виявлено 83 артефакти, розвали та фрагменти яких було віднесено до тарілок, серед яких 42 червоно-, два сіро-, один фаянсовий, один коричнево- та 37 білоглиняних екземплярів. Більшість фрагментів належать до другої половини XVII – першої половини XVIII ст. Фрагмент фаянсової тарілки датовано кінцем XIX – початком XX ст.
У ямі 2 трапилися чотири червоноглиняні зразки повного профілю. Дзеркала двох із них було оздоблено в техніці мармурування «marbled», криси орнаментовано контурним підполив’яним розписом на побілці. Діаметр денець – 9-10 см, вінець – 21-22 см. Дно незначно ввігнуте всередину. Криси підняті вгору, вінця мають потовщений валик на зовнішньому краї.