ІЗ КАМ’ЯНЦЯ – В НЕБО США

Україна просить літаків. Нам життєво необхідна більша потуга в небі. США та інші країни НАТО задовольняти прохання не дуже поспішають. А, між іншим, одним із піонерів розвитку літакобудування в Європі та Штатах був кам’янчанин.

Нині в місті навряд чи хтось чув ім’я Веслава Зенона СТЕПНЕВСЬКОГО (Стемпнєвський – у польській транскрипції), а століття тому він ходив тими ж вулицями, що й ми тепер.
Веслав народився в Кам’янці-Подільському 4 січня 1909 р. у стародавній шляхетській родині гербу Шренява. Кар’єрою, як часто було серед шляхти, обрав військову справу – і у 18 років закінчив Другий кадетський корпус у Хелмі (Польща). Потім вступив на факультет механіки Варшавської політехніки, де вивчав також авіаційну справу.
В березні 1934 р. Веслав Зенон отримав диплом інженера.
Першим літальним апаратом, у створенні котрого брав участь Степневський, був середній дво­моторний чотиримісний бомбардувальник PZL.37 Łоś. Головним конструктором проєкту був інженер Єжи Домбровсь­-кий. Польська влада вже від­чувала дихання великої війни і намагалася встигнути озброїти влас­ні повітряні сили достатньою кількістю бомбарду­валь­ни­ків. Кафедра аеронавтики ста­вила умови для нового лі­­така: швидкість – не менш як 360 км/год, максимальна дальність – 3000 км, максимальне бом­бове навантаження – 2500 кг. Армія замовила партію 10 таких моделей ще до виготовлення прототипу. Перший випробувальний політ моделі відбувся 13 грудня 1936 р. Перші літаки PZL.37A Łоś надійшли до підрозділів уже аж у червні 1938 року. Навчання пілотів відбувалося складно: Łоś був сучасним літаком і потребував відповідної підготовки. Декілька незрозумілих аварій зі смертельними наслідками негативно вплинули на моральний стан навчальних екіпажів.
Із 1935 р. Степневський оселяється в Львові, де займає посаду технічного директора Наукового інституту планерної та мотопланерної техніки (заклад діяв у 1932-1939 рр.). Починає викладати у Львівській полі­техніці. Як конструктор, працює над створенням мотопланера ITC-8. Це був дерев’яний літальний апа­рат, на якому навчали майбутніх пілотів.
Степневський як співконст­руктор виступає в проєкті планера TC-1/34 «Промик». Кам’янчанин бере участь у конгресах ISTUS, а 1939 року став членом міжнародного журі змагань на найкращий олімпійський планер.
Вибух Другої світової та захоп­лення Львова більшовиками пе­рекреслюють усі життєві плани Веслава, як і мільйонів інших людей. Він тікає від більшовицької навали до Франції. Там недовгий час працює над модер­нізацією французьких вини­щувачів у паризькій компанії Bronz­avia. Та війна дуже швидко дійшла і до Парижу. Степнев­ський знову переїжджає – у Велику Британію. І знову ненадовго. Війна охопила весь континент, і наш земляк подався за океан.
У березні 1941 року подолянин стає керівником відділу аеро­динаміки та міцності канадської авіаційної фабрики De Ha­villand. Також того ж року він підготував дослідження для Національно­-го консультативного комітету з аеронавтики з питань повітряного транспорту з використанням планерів.
У наступні роки він співпрацю­вав із Вацлавом Червінським над відтворенням проєктної документації планера WWS-1 Sala­mandra та створенням його канадської версії, позначеної як DHC Sparrow 2. Розробляв тренувальний літак для британсь­-кої армії – De Havilland Canada DHC-1 Chipmunk. У 1944-1945 ро­ках разом із видатним авіаконструктором українського походження Всеволодом Яким’юком працює над початковим проєктом багатоцільового літака De Havilland Canada DHC-2 Beaver.
А за рік, 1946-го, переїжджає ще раз – тепер уже востаннє.
У США. Змінює не лише країну, а й сферу конструювання. Відтепер розробляє у Філадельфії найскладніші повітряні судна – гвинтокрили. Спочатку (1946-1947) працює в корпорації Jet Helicopter, для котрої розробляє вертоліт B-36 з реактивним двигуном. Та далі створення прототипу тут справа не пішла – компанія припинила існування ра­ніше.
У 1950-х рр. кам’янчанин працює на Piasecki Helicopter у Пенсильванії. Колектив зібрався чудовий, це була група конструкторів – вихідців із колишньої Ре­чі Посполитої. Очолював їх Френк Пясецький. Нині світ знає цю корпорацію під назвою Boeing. Тут Степневський займає посаду директора з досліджень і роз­витку. Piasecki Helicopter Co., що базувалася в Мортоні, вдається випустити перші в світі комерційні гелікоптери пов­здовжньої системи: Piasecki PV-3 «Rescuer» (HRP-1, HRP-2), Piasecki PV-14 «Retriever» (XHJP-1, HUP-1, HUP-2), HUP-3 , HUP-4, H-25, «Армійський мул»), Piasecki H-21 «Work Horse», Pia­secki PV-15 «Transporter» (YH-16, H-16) та ін.
Наш земляк розробив тео­-рію інтерференції зблокованих гвинтів і підтвердив її дослідженнями та льотними випро­буваннями. Завдяки цій теорії він довів, що втрати від перекриття деяких гвинтів будуть невеликими, і таким чином сприяв порятунку проєкту тандемно­го гелікоптера HUP-2, який опинився під загрозою згортання.
Продовжує Степневський і викладацьку діяльність, стає професором. Замість Львів­ської політехніки викладає тепер у Прінстонському універ­ситеті.
У цей період до найбільших досягнень професора можна віднести аеродинамічну розробку двокрилих гелікоптерів у подіазному компонуванні. Веслав Зенон – автор або співавтор майже 100 наукових публікацій на тему авіабудування, та головна його праця, його «Оpus mag­num» – фундаментальний посібник з аеродинаміки гвинтокрилів.
Найбільшим досягненням професора Степневського вважають аеродинамічний розвиток двороторних гелікоптерів у поздовжньому розташуванні. Такий тип гвинтокрилів досі виробляється в корпорації «Боїнг».
Друге важливе досягнення нашого земляка – управління літальним апаратом вертикаль­ного злету і посадки Vertol 76 зі скошеними крилами (військове позначення VZ-2). Це було новаторство в усьому – і принципах, і дизайні. Це був гелікоптер із закрученими крилами разом із гвинтами для забезпечення вертикального злету та посадки при збереженні високої швид­кості вперед. Досвід, отриманий у його проєктуванні, виробництві та дослідженні, відкрив шлях до сучасних повітряних суден такого типу.
Хоча 1975 р. Степневський вийшов на пенсію, без діла не сидів і заснував власну компанію, яка проводила дослідження для NASA 1992 року. Також залишався консультантом на фір­мі Boomg Helicopters. 1997 року професор Степневський по­жертвував значну суму від продажу акцій Boeing, якими володів, на модернізацію Навчально-дослідницької лабораторії аеронавігаційних композитних конструкцій на факультеті енергетики та аеронавігаційної ін­женерії Варшавського технологічного університету, де були створені конструкції серії PW.
За конструкторську діяльність отримав нагороди – в Польщі, США, Великій Британії та Швеції. Серед головних досягнень Степневського – формування аеродинаміки, механіки польоту та характеристики понад 5000 літальних апаратів, розробка прозорих методів розрахунку аеродинаміки гелікоптера та підготовка сотень фахівців із вертолітної справи. За його підручниками дотепер навчаються студенти провідних університетів світу.
Після смерті Степневського 9 грудня 1998 р. його нащадки виконали останню волю авіа­конструктора: в березні 1999 р. перевезли його прах до Поль­-щі. Похований кам’янчанин на цвинтарі міста Радом поруч із дружиною Луїзою, що відійшла на рік раніш е. 15 останніх років їхнього подружнього життя кам’янчанин опікувався важкохворою дружиною. Ім’ям Степневського названо одну з аудиторій Варшавської політехніки.

Ірина ПУСТИННІКОВА.