КАМ’ЯНЕЦЬ І КАМ’ЯНЕЧЧИНА НА ШПАЛЬТАХ УКРАЇНОМОВНОЇ ГАЗЕТИ «РАДА»

Початок у «Подолянині» від 29 лютого 2024 р.
(орфографія оригіналу)

Частина ІІ

№145 ВІД 27.06.1909
ПЕРЕПРАВА ЧЕРЕЗ КОРДОН

Подільське губ. присутствіе в городських справах позбавило посад і оддало під суд зборного та міщанського старост містечка Жванця Хостанського та Рельш­тейна. Кара ця на їх спала за надужиття по службі. Як виявилось, вони довгий час видавали зовсім невідомим їм людям посвідчення, з якими ті дуже легко добували собі легітимаційні білети на перехід через кордон. Крім того, ці старости мали зв’язки з так званими агентами-пачкарями, що переправляють всяких емігрантів за кордон з легітимаційними білетами й потайки, темної ночі. Таких «агентів», як повідомляє «Кіев. Мисль», повисилано адміністративним порядком з містечок Сатанова, Гусятина, ст.Деражні, г.Проскурова й інших місцевостів Поділля більш як 30 чоловік.

ДИВНЕ ЯВИЩЕ

20 іюня, після півдня, на тернавських полях коло містечка Тинни, як розказує один батюшка, сталось дуже незвичайне для нашої країни метеорологичне явище смерчу. Дув свіжий полуденносхідний вітер. В цей час од Нестеровець з’явилась велика синя туча, з якої висіли вниз до землі два схожі на лійки стовпи. На тернавських полях туча стала; один стовп досяг землі і крутився на одному місці коло 10 хвилин. На тому місці викручено яму завглибшки на півтора аршина; в стовпі все вертілось то вгору, то вниз. Рушивши далі, стовп наскочив на віз одного селянина, підняв його сажнів на два і потім шпурнув так, що він розлетівся на шматки. Стали дзвонити в дзвони; смерч під селом розірвався, а як перейшов через село, то знов об’єднався, захопив частину огради з соломи, яку геть розніс, і пішов на с.Татариськи, за 8 верстов од Тернави, де з ставу підняв воду заввишки на 5 сажнів. Народ це явище дуже наполошило. Дощу не було, проте багацько людей покидали роботи на полі й вернулись додому. Нещастя з людьми не було.

№183, 14.08.1909
ПОКАЗНІ ВИНОГРАДНИКИ

В м.Рашкові й Каменці й в селі Подойті Ольгопільського повіту на Поділлі буде влаштовано показні виноградники з лозами, що не бояться філоксери. Справою на виноградниках порядкуватиме подільський губернський інструктор виноградництва.

№183, 14.08.1909
НА СТАРІ ГНІЗДА

Декотрі подоляне, що повиходили, як кажуть місцеві селяне, на «слободу» в Таврію та ріжні повіти на Поділлі, тепер знову повертались на старі гнізда, що було запродали иншим хазяям. Подекуди, як от в с.Приворотті Ушицького повіту, нові хазяї тихо, мирно перепродали старим хазяям їхні гнізда. Але в инших місцях, як от в Рункошеві, на цьому ґрунті сталось душогубство. Вертається в с.Рун­кошев на продану за 800 карб. садибу з хатою старий хазяїн її Р. Хата заперта на замок, нові хазяї її два брати тут же на огороді пораються. Р. рішив одбити замок. Але з огороду прибігли хазяї і не дали розбити замка. Тоді Р., не довго думаючи, узяв рушницю і випалив у братів. Ранивши одного з їх, він сам кинувся навтіки. За ним погнався другий брат. Тоді Р. знову вистрелив і вбив того на місці.

№7 11.01.1911
ЛИСТ З КАМЕНЦЯ-ПОДОЛЬСЬКОГО.
ІСТОРІЯ ОДНОГО УКРАЇНСЬКОГО ВОРОГА

В 296 числі «Ради» за минулий рік у фельєтоні під заголовком «Немудра історія одного панотця» писалось дещо про священика з села Браги Каменецького повіту. Цей панотець на заклик Шевченківського комітету збірати жертви на пам’ятник Т.Шевченкові у Києві рішуче одмовився від цього, бо, на його думку, «памятник Шевченко в Кіеве, «матери русских городов», неуместен, ибо Кіев єсть колибель Россії и о самостійности украиского народа как нечто отдельном от русскаго государства, никогда не думалі», а українська мова теж видумана паном Грушевським. Словом, панотець з с.Браги хотів якомога яскравіше підкреслити те, що він ворог українства. Цей вчинок панотця не дуже дивний, бо тепер багато єсть таких людей, що в погоні за «благами земними» спішать показати себе найлютішими ворогами українства. Це в провінції тепер дуже модне. Безідейні люде, кар’єристи, два-три роки тому поспішали записуватись в «Союз рус. народа», щоб показати себе перед начальством «патріотами». Скоро таких патріотів набралось видимо-невидимо, і начальству вже було трудно «воздавать їм всім по заслугам», та і «союзом рус. народу» здивувати кого-небудь було вже не так легко. І от пішла мода на «ворогів українства». Панотець з села Браги, Осип Григорович Шаворський, може бути дуже характерним зразком «ворогів» такого сорту. Такі то «ідейні» вороги українства.

№125 04.06.1911
ЗАСЛАННЯ

З м.Жванця, як сповіщають «Под. Изв.», з наказу міністра внутрішніх справ висилають в Архангельську губернію на півтора роки кілька чоловіків за те, що підбивали людей до таємної еміграції в Америку.

№3Б 06.03.1911

В с.Песец гурток членів потребительного т-ва хотів одслужити панахиду по Т.Г.Шевченкові, але священик одмовився служити.

№122 ВІД 01.06.1911
ІСТОРИЧНІ ГАРМАТИ

Під містечком Жванцем, як сповіщають «Под. Изв.», в Дністрі лежить з десяток великих московських гармат, що зостались там ще, мабуть, з часів походу на Хотин Мініха. Зимою ці гармати дуже добре було видко на дні річки.

№60 13.03.1912

В останній час на ярмарках та базарах на Поділлі ходять селяне гуртками, душ по 3-4, і розпитуються про еміграцію в Америку, Аргентину та Австралію, як туди добраться і скільки це буде коштувать. Селяне розказують, що по селах їздять якісь люди «з нового світу», набирають гуртки робітників і обіцяють їм перевозити на свої кошти з тим, щоб вони потім одробили на протязі 3-5 років. Селяне ж приїзжають в город на ярмарок, щоб довідатися, чи це правда, і питаються, «чи не почнеться там нова панщина».

КУРСИ

Каменецька повітова шкільна рада клопочеться про улаштування в Каменці для вчителів початкових шкіл місячних курсів воєнного строю та соколиної гімнастики.

ПОЖЕЖІ

На протязі другої половини місяця декабря 1911 року на Поділлі було 18 пожеж.

№183 11.08.1912
ДУНАЇВЦІ, УШИЦЬКОГО ПОВІТУ (НА ПОДІЛЛЮ)

Німці-ткачі осіли в поганенькому єврейському містечкові Дунаївцях ще коло ста років тому. Зразу осілось їх тут дві чи три сім’ї, а в царювання Николая 1-го їх тут з’явилось вже коло десяти сімей, які згодом розрослись в цілу колонію, і тепер в Дунаївцях єсть вже німців коло трьохсот душ. З простих ткачів вони згодом поробились справжніми фабрикантами-мануфактуристами, в руках яких коло п’ятнадцяти досить великих фабрик суконних, полотняних і бавовняних. Звичайно, що з таким ростом промисловості в Дунаївцях містечко піднялось вгору і з культурного боку. І про Дунаївці писали і говорили скрізь, що це «Подільський Манчестер».
Розвиткові мануфактурної промисловости в Дунаївцях сприяв і уряд, який робив великі замовлення на солдатське сукно тутешнім німецьким фабрикам. На солдатському сукні дунаївецькі фабрики властиво й були спеціалізувались і постачали його в інтендантства одеської і київської військових округ велику силу щороку. Крім того, дунаївецькі фабриканти завивали були тісні стосунки з харьківськими ярмарками, де купували собі по дешевій ціні шерсть на сукно та продавали велику силу свого сукна на Кавказ усяким гірським народам. Років два-три тому дунаївецьким німцям фабрикантам щастя зразу увірвалось. В інтендантстві настала якась реформа, дунаївецьке сукно не підійшло для війська, та і умови поставки його стали для німців крутими. Разом з цим наскочило лихо й з другого боку: кавказькі оптовики десь знайшли собі більш зручніше місце і там почали купувать сукно. Кинулись наші німці сюди-туди, пішли на усякі штуки, щоб поправить діло: почали вироблять селянське сукно, яким вони колись гордували, почали вироблять і панське, на зразок лодзинського, але все це нічого не помагало. Були такі часи, що по умові кожен з них робив на своїй фаб­риці тілько три дні на тиждень, аби прогодувать сім’ю. Рощитали робітників, зменшили штати служащих – й це нічого не помогло. Тоді деякі поспродувались, закрили фабрики і виїхали за кордон.
А деякі ще держаться, більш заможніші. Покладали вони великі надії на те, що через Дунаївці пройде нова Подільська залізна дорога, але інженери чогось постарались так, що дорога ця пройшла не через Дунаївці, а за десять верстов від них, глухими закутками. Так і пропала остання надія у німців на рятунок. Тепер майже всі вони стараються ліквідувати своє діло в Дунаївцях і їхати кудись. Через яких два-три роки їх певно лишиться тут дуже мало: хіба ті, що нажили добрі гроші колись і тепер можуть жити з готівки. Фабрик сукна, певно, теж лишиться дві-три, які будуть задовольняти місцеві потреби по сусідніх містечках.

№226 ВІД 05.10.1912
РОЗБИШАЦТВО

По селах ушицького повіту в останній чає дуже шириться розбишацтво. Так, в містечку Жванчику три парубки вбили селянина І.Короткого; в селі Загорянах убито на дорозі діда Степана Левчуя. Виявилось, що діда вбито з помсти, за те, що він свідчив на суді та й ще мав свідчить. А оце 2 октября коло містечка Виньківець убито зборщика грошей до монопольках Власова та його хурмана і пограбовано 5.000 карб, грошей. В деяких селах селяне складають приговори і висилають непевних в розбишацтві, але ті знов потай вертаються назад і роблять своє лихе діло.

№3 04.01.1913
НАСЛІДКИ БЕЗДОРІЖЖЯ

Тяжке бездоріжжя, що цілу осінь стояло мало не по всій Україні, місцями досягло таких розмірів, що люде й худоба утопали в багні. Так, у Кривім Розі на цент­ральній вулиці потонув чоловік. У міс­течку Жванчику на Поділлі упав з коня селянин і теж потонув у багні; коняку ледве витягли живою.

№51 02.03.1913

Пароходство по Дністру в межах Поділ­ля в 1912 році тяглось 8 місяців. В цей час було напружено на пристанях подільської губернії 796 пароходів та 405 плотів. Напружено поклажі 3227 тисяч пудів, вартістю в 1,008,500 карб. Вивозили з Поділля – дрова, гіпс, будівельні мате­ріали, камінь, фосфорит, пашню та кукурузу. На пристанях працювало 5,809 нагружчиків. Головні пункти нагрузки: Жванець, Стара Ушиця, Могилів, Яруга, Ямпіль, Каменка та Рибниця. Вигружено було в тому ж 1912 році 312 пароходів та 142 плоти, всього 886 тисяч пудів. Працювало робітників, що вигружали, 1,815 душ. Вигружали – цеглу, муку, нафту та сіль.

№128 06.06.1913
БЛИСКАВИЦЯ

З Поділля наш кореспондент пише:
«В останній час, коли була гроза, в селі Теремківцях блискавиця запалила батюшкину хату і так налякала матушку, що її розбив параліч. Од блискавки згоріла і друга хата, селянина, а в сусідньому селі блискавка вбила на полі чоловіка.

№12 15.01.1913

Подільські губернські земські збори доручили губернській управі разробить проект шосейних доріг між Проскуровим та Каменцем. Ця дорога має пройти через такі пункти: Каменець – Дунаївці – Ущиця – Котюжани – Джурин – Томашпіль – Балта. Друга брукована дорога пройде через Проскурів – Меджибіж – Летичів – Балин – Винницю – Вороновицю – Немирів – Печеру – Брацлав – Гайсин-Тернівку – Голованівськ та Богополь. Головні дороги будуть з’єднані з такими поперечними дорогами: Каменець – Фельштин – Чорноострів; Дунаївці – Проскурів; Ушиця – Деражня – Меджибіж; Струга-Бар – Літин; Бар – Жмеринка – Ворошилівка – Тиврів – Немирів та инші.
В Каменець-Подольську згоріла елект­рична станція.
ЗАБОРОНИ. Наш кореспондент з Каменець-Подольська пише: поліцмейстер заборонив «Просвіті» влаштувати 8 января співку хору, хоч минулого року співки відбувалися по два рази на тиждень без всяких перешкод. Причини заборони невідомі. Каменецькому «Вольно-пожарному обществу» заборонено виставити 6 ян­варя в своїм помешканні п’єсу «Борці за мрії», хоч ця п’єса там вже скілька раз виставлялася. Заборону мотивовано тим, що не хватає городових для дежурства під час вистави.

№210 13.09.1913 ПОДІЛЬСЬКА ЗАЛІЗНА ДОРОГА

Новій подільській залізній дорозі, яку тепер будують, не пощастило; через дощі втеряно цілий будівничий сезон, і питання про одкриття руху досі ще не вирішено. На майбутній дорозі остаточно вирішено урядити такі станції Каменець-­Подільський (станція), Нігин (роз’їзд), Балин (станція), Нестерівці (роз’їзд) і Дунаївці (станція).

№237 17.10.1913

Подільська залізниця тягнеться 210 верстов од станції Шепетівки через Проскурів до Каменець-Подольська. Од станції Шепетівки до Проскурова почнуть їздити по цій залізниці в ноябрі місяці цього року, а од Проскурова до Каменець-Подольська почнуть їздити тільки з весни 1914 року, по всій залізниці рух почнеться в августі місяці 1914 року.

Ірина ПУСТИННІКОВА.