СТЕЖКАМИ «КАМ’ЯНЦЯ ОСМАНСЬКОГО»

Минулого тижня в залі Магдебурзького права в Ратуші відбулася презентація чергового путівника по Кам’янцю. Цього разу – по Кам’янцю періоду турецької окупації (1672-1699). На обкладинці «Кам’янця османського» – римо-католицький Пет­ропавлівський костел із міна­ретом, пам’ятка, унікальна для України за своєю архітектурою і найбільш відома серед усього турецького спадку на Поділлі. Новий друкований маршрут вулицями міста проклали історик і науковець Дмитро ВАЩУК та кандидат історичних наук, ар­хеолог Ігор СТАРЕНЬКИЙ. Про­ілюстрована старими мапами і сучасними світлинами книга розповідає про турецький архітектурний спадок у місті, показує, які наслідки мало правління Порти для життя Поділля тієї епохи, а також розвінчує міфи про часи турецького панування, а їх накопичилося чимало. Адже всі кам’янчани чули про турецьку золоту карету під Замковим мостом, котрий багато хто за на­родною звичкою також називає «турецьким». На картосхемі «Ка­м’янця османського» 17 об’єктів у Старому місті. Замкового мосту серед них немає.

Новий путівник побачив світ завдяки програмі книговидання місцевих авторів, котра діє в міс­ті з 2021 р. Надруковано його за кошти бюджету громади. Путівник двомовний: текст подано українською та англійською мовами. Видання розраховане на широке коло читачів і не має вікових обмежень. На презентації Дмитро Ващук укотре порушив найгострішу тему кам’янецької археології: варварську забудову Старого міста девелоперами, котрі не дотримуються норм і не проводять археологічні роботи, перш ніж зводити свої псевдоісторичні покручі. Так місто з кожним роком втрачає свою історію. Інший автор книги, Ігор Старенький, уже майже три роки захищає Україну від східних загарбників. «Подолянин» запитав у кам’янчанина, як працюється в часи війни, та про що нова книга про Кам’янець.

– Пане Ігорю, Ви нині у війську, але у вас продовжують виходити книжки. Чи маєте нині час на роботу з документами?
– Я у лавах ЗСУ з весни 2022-го. Тому, звісно, в мене немає можливості збирати нові матеріали чи проводити дослідження. За останні три роки я став співавтором двох путівників Кам’янцем, але водночас не написав та не опублікував жодної наукової статті. Ці путівники, власне, ввібрали в себе матеріали насамперед археологічних досліджень попередніх років. Хоча книги були написані вже 2023-го та 2024-го, однак весь використаний у них матеріал зібраний і накопичений до 2022-го.

– Що нового розповідає «Ка­м’янець османський» про період турецької окупації міста?
– Насамперед книга містить матеріали археологічних досліджень у різних частинах Старого міста, де було виявлено шар османського часу. Звісно, родзинкою є комплекс кав’ярні на Польському ринку. Він був досліджений археологами під керівництвом кандидата історичних наук, співробітника Інституту археології НАН України Павла Нечитайла. За матеріалами цих досліджень Павло Олександрович уже видав перший том («Османська кав’ярня у Кам’янці-Подільському»), який присвячений керамічному комплексу, порцеляновим кавовим чашечками та люлькам. Крім того, в підготовці путівника ми із співавтором Дмитром Ващуком залучили матеріали з археологічних розкопок на вулицях Татарській, П’ятницькій, Кузнечній та ін. Усі ці дослідження досі були опубліковані в розрізнених публікаціях і часто відомі лише вузькому колу спеціа­лістів. Наразі вони зведені в одному виданні, подані лаконічно та з ілюст­раціями. Для багатьох людей османський період в історії міста є маловідомим, тож ми намагалися заповнити цю прогалину, залучаючи писемні й археологічні джерела. Окремо варто подякувати за спів­працю та надані матеріали нашим невтомним археологам-дослідникам Павлу НЕЧИТАЙЛУ та Петру БОЛТАНЮКУ, а також співробітникам Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника та Національного історико-архітектурного заповідника «Ка­м’янець».

– У вас із Дмитром Ващуком уже у творчому доробку путівник про литовську добу в місті. Чи це вже можна назвати се­рією? Чи планується її продовження?
– Так, маєте рацію. Якось ми спілкувалися з кандидатом історичних наук, співробітником Інституту історії НАН України Дмитром Ващуком, і він запропонував створити низку путівників, які будуть характеризувати різні історичні пе­ріоди та етнічні впливи на історію Кам’янця-Подільського. Так, власне, й узяла початок серія путівників, які присвячені періодам в історії міста та народам, які витворили той Кам’янець-Подільський, котрий ми знаємо. Путівник по періоду входження Кам’янця-Подільського до складу Великого князівства Литовського став першою ластівкою цієї серії. Наразі презентований уже наступний путівник по османському періоду міста. Розпочато роботу над наступним виданням, однак не буду вдаватися в деталі. Про роботу варто буде тоді говорити, коли вона буде виконана. Варто також зазначити, що на теренах Украї­ни саме така серія путівників видається вперше.

– Чи не ностальгуєте за розкопками?
– Звісно, сумую за розкопками, за науковими дослідженнями. Коли присвячуєш цьому майже півтора десятка років свого життя, то зрозуміло, що хочеться повернутися в науку. Наразі не беруся прогнозувати, що і як буде далі, бо живемо в настільки складні історичні часи, що важко спрогнозувати навіть те, що буде завтра.

– Які невідомі сторінки з історії міста хотіли б дослідити в майбутньому?
– Незважаючи на значну кількість праць з історії Кам’янця-Подільського, практично кожен період має чимало «білих плям». Досі мало дослідженим залишається час заснування міста ІІ половини ХІІ – початку ХІІІ ст. Для давньоруського періоду історії міста відсутні писемні джерела, отже, тут на допомогу може прийти тільки археологія і прояснити нам багато питань, які відносяться до першопочатків Кам’янця-Подільського. Те саме стосується періоду входження міста до складу Золотої Орди та Великого князівства Литовського. Кожна знахідка археологічного об’єкта цього часу стає сенсаційною для дослідження історії Ка­м’янця-Подільського. Звісно, краще хотілося б вивчити й османський час. Надзвичайно мало дослідженими залишаються різні аспекти життя вірменської та єврейської громад міста.

Повторюся: практично кожен період історії міс­та більше чи менше потребує кращого дослідження, із залученням нових писемних джерел і проведенням археологічних досліджень. Також варто значну увагу зосередити і на археографічній роботі, а саме – виданні комплексу джерел, які присвячені історії міста, починаючи з публікації найдавніших грамот. Словом, роботи вистачить ще не на одне покоління істориків та археологів.

Ірина ПУСТИННІКОВА.