НЕОГОТИКА: ПРИГОДИ СТИЛЮ НА ПОДІЛЛІ. ЧАСТИНА ТРЕТЯ
(Початок у «Подолянині» від 17 та 24 липня)
СМЕРТЬ ВІД БАЙДУЖОСТІ
Про те, як швидко запанувала на Поділлі неоготика після класицизму, свідчить чарівний палацик Мнішеків-Свідерських у селі Жищинці біля Городка. Ну, як свідчить: свідчив, поки підпрацьовував сільською школою. В народі її називали «білою».
2001 року поруч була збудована велетенська нова школа, палац покинули напризволяще. За станом на 2017 рік, у ньому не вистачало декількох листів шиферу на даху і одного-двох засклених вікон. На 2025 рік красивенна колись споруда перетворилася на майже цілковиту руїну. Через протікання даху впали стелі декількох кімнат. Навіть підлогу – й ту хтось зірвав і виніс.
Авторка цих рядків свого часу була першою людиною, хто написав про цей палац. Я декілька років тому намагалася переконати селян врятувати будівлю від замокання. Всього і треба було, що драбину і пару чоловічих рук. Залізти на дах і поправити листи шиферу, що сповзли зі своїх місць. Не вдалося: сільська влада відмахувалася, стверджуючи, що покинута споруда не є на її балансі. Це ж колишня школа? Ну, от хай Міносвіти і лізе шифер поправляти. Статус пам’ятки архітектури місцевого значення палац має. Тільки це не допомагає вижити.
Палац стоїть на узвишші в центрі села – дивно так стоїть, боком до великого ставка внизу. Гармонійна іграшка тих часів, коли класицизм почав поступатися неоготиці, жищинецький палац – один із найсимпатичніших маєтків Поділля. Сільські легенди стверджували, що резиденція мала широченні підземелля – в них нібито можна було їздити трійкою коней. Жодних слідів колишнього панського життя всередині не видно: грубки хіба старі та грати на одному з вікон. А ще тут дивовижно низькі стелі, як у сільських хатах. Свідерські були останніми власниками маєтку, але зводили його, напевно, графи Мнішеки – вони володіли Жищинцями на початку ХІХ ст. Хоча хто тільки Жищинцями не володів! Згідно з думкою Юхима Сіцинського, це були і князі Замойські, і Сапеги, і якийсь Телефус… Нарешті 1831 р. граф Мнішек продав село Людвигу Янішевському, а той – уже Івану Свідерському. Його нащадки мали в селі винокурний завод.
Основний об’єм палацу – типовий класицизм: декорований різьбленням портик із колонами, симетрія. Так будували наприкінці XVIII – на початку ХІХ століть. А далі з’явилися кошти на прибудову – і з боку ставка корпус продовжили, добудувавши до нього елегантну романтичну башту зі стрільчастими неоготичними вікнами. Декілька років тому частина башти впала.
Реєстр пам’яток місцевого значення Городоччини датує споруду І половиною ХІХ ст., що вкрай розпливчасто. На жаль, дослідники подільських палаців Роман Афтаназі та Антоній Урбанський про Жищинці не згадують і словом. Відомо, що, станом на 1895 р., село було поділено між нащадками Міхала та Адама Свідерських. За іншими даними, наприкінці ХІХ століття село стало власністю Остробецьких.
Палац у Жищинцях – пам’ятка не лише неоготичної архітектури, але й нашої безгосподарності та байдужості. Не варто відкладати побачення з ним: палац уже на півдорозі до смерті. За декілька декад залишиться від неоготики в Жищинцях хіба костел Непорочного Серця Марії, зведений у 1992-1995 рр. Тоді, в часи єпископа Яна Ольшанського, виникло багато провінційних костелів нашої області, більшість – якраз у стилістиці, близькій до неоготики (ще один приклад такого храму – костел у Сахкамені).
НЕОГОТИКА В КАМ’ЯНЦІ
Як і будь-який популярний стиль, неоготика є і в Кам’янці. Найбільш виразний і чистий її зразок – південний вхід до Петропавлівського катедрального костелу. Ця прибудова виникла у ХІХ столітті, і тут усе як книжка пише: щипці-фіали на даху, стрільчасті вікна та двері, яскраві плями вітражів.
Виразний неоготичний характер мав і будинок на вул.Шевченка, 5. У радянський час тут розташовувався районний вузол зв’язку, пізніше було облаштовано квартири для працівників вузла. Нині в задній частині будівлі є декілька квартир, а от фасад споруди в ХХІ столітті пережив трансформацію, від котрої навіть у прокурора Пшонки б виступили сльози захвату. Бо Шевченка, 5 – це ресторан «Старий замок». Риси мавританської готики реконструкція посилила сповна, перетворивши досить скромну будівлю на дивацький палац у мереживі різьблених вікон.
Історія будинку поки що не досліджена. Виходячи з того, що під мавританську готику на наших теренах часто стилізували синагоги, можна припускати, що коріння в будинку іудейське.
Неоготичні елементи зустрічаються і на інших спорудах міста. Приватний будинок біля пішохідних сходів на Польські фільварки на вул.Смотрицькій має неоготичні вікна другого поверху. Схоже віконце є і на горищі садиби за адресою: Лесі Українки, 89. Це робить скромний будинок трохи схожим на скромний же палацик у селі Руда: там також мансардні вікна колись були неоготичними. Невеликі елементи великого стилю у приватній забудові кінця ХІХ століття – ще одне свідчення неймовірної популярності та мальовничості неоготики.
Ірина ПУСТИННІКОВА.