СТАРІ ГАЗЕТИ ПРО УНІВЕРСИТЕТ

Після того, як у Кам’янець-Подільському національному університеті ім.Івана Огієнка точилася боротьба за збереження статусу та імені, цікаво читати у старій пресі замітки про часи, коли наш заклад освіти лише народжувався. Подаємо мовою оригіналу.

ОДЕСЬКА ДУМА ПРО АСИГНОВКУ НА КАМ’ЯНЕЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
(газета «Нова Рада», №15 від 22 січня 1919 р.)

Докладується про одмову управи в жертвуванню на будування українського університету в Кам’янці-Подільському. Проти постанови управи протес­тує С.С.Шифрин і Г.У.Лур’є, доводячи, що обов’язком демократичної думи є піддержати університет, який створює український народ. Звичайно, скажуть Одеса – не Україна. Але так говорити, значить узаконювати історичну помилку протиставлення міста до села. Всі міста України русифіковані, але не думі узаконювати це нещастя України. Гл. Мережин додає, що така постанова доводить тільки, що люди, які так багацько говорять про шовінізм, самі проводять великоруську шовіністичну політику. В обороні Кам’янець­кого університету виступають М.Т.Прокудин, В.Ф.Каган та д.Менчиковський. Одначе міський голова М.В.Врайкевич думає, що балачки про гноблення якої-небудь нації зовсім не на місці. Він говорить про гноблення українцями руської мови і руської культури, згадуючи при цьому переговори щодо одеської політехніки:

«На Кам’янецький університет держава асигнувала більш міліона карбованців. Це університет державний. Чи ж можна в тім випадку докоряти управі за одмову од субсидій. Діячі кам’янець-подільського університету шовіністичної закраски, тут демократизм і не ночував. Як українська мова не буде «торжествующа», то ми будемо рекомендувати кожній думі піддержку українській культурі. Але тепер і університет св.Володимира замінений на український».
Б.Ю.Фридман підкреслює, що Новоросійському університетові видається 5,000 карб. на рік, і пропонує для задоволення оборонців Кам’янецького університету асигнувати на цей університет 500 карбованців.
Більше промовців проти асигнування (крім заяви міського голови) не було, але при голосованню, на жаль, 21 голосами проти 20 в асиг­новці Кам’янецькому університетові одмовлено. Голосування повторюється і дає такі результати: 23 проти, 21 – за асигновку».

З КАМ’ЯНЕЦЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ
(газета «Громадська думка», №68 від 20 березня 1920 р.)

У Кам’янці, де в послідний час політичне і культурне життя так дуже завмерло, одиноким огнищем став Український Державний Університет, що притягає на себе бачну увагу. Звернула на нього увагу і тамошня «Рoloniа» (маються на увазі етнічні поляки міста). Недавно тому помістила редакція кам’янецької польської газети «Zіеmiа РоdоІskа» статтю, якої автор апелює до польської вищої влади та суспільносте, щоби український університет перемінити на польський, а українцям оставити дві катедри так, як це було на львівському університеті. Я не хочу тут зазначати подрібнійше відношення поляків до української культури на «kresach», лиш подати короткий огляд життя студентства кам’янецького Державного Університету. Серед важких та несприятливих обставин все ж таки Університет розвивається гарно. Одною з головних перешкод є те, що не можна нічого купити, ні приборів до практичних вправ, ні наукових підручників для студентів і професорів, доповнити університетської біб­ліотеки, завести лябораторії та кабінети. Кам’янецький університет так відрізаний від більших культурних центрів, що годі притягнути до праці на університеті відповідні наукові сили, яких так дуже брак, а головно на сільськогосподарському факультеті. Прикре матеріяльне стано­вище професорів змушує їх віддаватися іще й побічному за­няттю, через що не мають змоги вповні віддаватися науковій праці, що у великій мірі відби­вається теж від’ємно на прова­дженню лекцій.

Відношення професорів до студентства дуже гарне: багато професорів тішиться щирою симпатією студентства. Не відчу­вається вже цього старорежим­ного духа, що панував на ро­сійських університетах. З професорів-галичан викладають на кам’янецькому університеті: д-р Завадський на правнич. факультеті, д-р Гаморак та д-р Геринович на природничому від­ділі фізико-математичного факультету, та буковинець Попович на історико-фільольогічному факультеті. Що до студенства, то в цьому році начислює­ться їх до 1500, з цього 92 і галичан та буковинців. Жидів около 20 прц. Польський і російський елемент має дуже малу фрек­венцію (тут – кількість). Великий наплив студентів з найдальших сторін України і можність широкому загалови молодіжи корис­тати зі студій на університеті вплинула дуже на збільшення числа слухачів. Тут належить зазначити, що на університет поступило значне число слухачів з невідповідними кваліфікаціями. Були випадки, що попадали в студенти кам’янецького університету неукінчені семінаристи, або люде з ще меншим образованням, яким слід було записатися в Народній (Людовий) університет. Крім цих інтеллєктуальних недостач у студентства кам’янецького університету помітна отяжілість та брак почуття совісного виповнення накладеного обов’язку. Се дасться запримітити і в приватнім життю та в організаціях студентства. Перед в студентському життю ведуть лиш де­які одиниці, які весь свій труд і час посвячують для загального доб­ра, а решта студентства це інертна маса, яка відтягається від праці, а лиш «з принципу» являється на всякі збори, починають «діспутіровать», «спорить» та зводити особисті і партійні порахунки. Брак життя в організаціях та плянової роботи думають усунути скликанням зборів, скиненням «старого виділу», а обранням «нового» і т.д. І так звичайно одна партія нападає на другу (а тих партій тут багато навіть в справах чисто студентських, не політичних), і якщо більшість кандидатів якоїсь партії увійшла у виділ, то друга партія відтягає своїх кандидатів та «забастує». (…) Культурно-Освіт­ний відділ, маючи великий об­-сяг своєї діяльности, поділяється для більш плянової та видатнійшої праці на гуртки: а) освітний, б) гуманітарний, в) концертно-драматичний, г) архівний, г) прихильників соціальних наук, д) протиалькогольний. Найбільшу діяльність розвинув «Гуманітарний Гурток», який дбав про хворих студентів і козаків та ніс їм матеріяльну і санітарну підмогу. Гурток розпоряджає кухнею для хворих і видужуючих та значними фондами, около сто тисяч карб., крім цього має запаси білля та одіжи. Під теперішню хвилю, коли розширились так дуже пошестні не­дуги, а хворий студент лишений всякої моральної, матеріальної і санітарної підмоги, являється ця організація дуже користною і на часі. Також і «Концертно-драматичний гурток» дає часто концерти та вечірки, з мистецького боку слабше виконані, а обчислені більш на матеріальний прибуток і розривки (розваги)».

«КАМ’ЯНЕЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ»
(газета «Українська думка», №21 від 30 жовтня 1920 р.)

Недавно побували у Львові проректор Українського Державного Університету в Кам’янці проф. Білецький і декан правничого факультету проф. Лебідь-Юрчик в справі притягнення українських галицьких наукових сил на університет в Кам’янці. Оба згадані представники кам’янецького університету відбули цілий ряд конференцій у Львові і остаточно приєднали для свого університету оці наші сили: д-ра Мирона Кордубу для всесвітньої історії, д-ра Філя­рета Колессу для етнографії і народної музики, д-ра Івана Крипякевича для української історії і д-ра Степана Балея для фільософії. Всіх чотирох на історично-фільольогічний факультет, д-ра Юлія Нагірняка для хемії, д-ра Володимира Кучера для фізики, обох – на математично-природописний факультет. В кінці д-ра Миколу Чубатого для історії українського права і д-ра Володимира Целевича для карного права – обох на прав­ничий факультет. Рада професорів кам’янецького універси­тету затвердила вже покликання згаданих вище наших учених, іменуючи д-ра Кордубу і д-ра Ко­лессу надзвичайними про­фе­сорами, д-ра Балея, д-ра Гір­няка, д-ра Крипякевича і д-ра Кучера приват-доцентами з платнею надзвичайних професорів, а д-ра Чубатого і д-ра Целевича лекторами з тим, що в найко­ротшому часі будуть вони іме­новані приват-доцентами. Рада міністрів вже затвердила штати для всіх новопокликаних наших учених, і вони около 15 падолис­та ц.р. мали би виїхати до Ка­м’янця, щоб розпочати там свої виклади. В цій справі приїзджав тут перед двома днями ректор університету проф. Огієнко, щоб допомогти їм у виїзді».

ГАЗЕТА «УКРАЇНСЬКИЙ ВІСНИК»
(ЛЬВІВ), №117 від 18 червня 1921 р.

У таборі в Ланцуті (Польща) відбулося дня 9 червня ц.р. відкриття першого на еміграції Українського Народнього Університету. Перед відкриттям на урочистому засіданню ради професури вибрано ректором університету проф. Біднова, деканом істор.-фільольог. фа­культету проф. Білецького, деканом математично-природничого факультету проф. Чайківського, деканом військового факультету Ген. Мартинюка, сек­ретарем ради професури Ільницького. Тимчасово виконувати обов’язки декана економічного факультету поручено проф. Чайківському. На відкриття університету прибули представники: від Ради Республіки, Ради Міністрів, Кирило-Методіївського Братства, професорів на еміграції, кам’янецького уні­верситету та ин. Одержано також багато привітних телеграм та листів, між якими були: від от. Петлюри, військового мі­ністра, Наук. Т-ва ім.Т.Шевченка і від групи львівської професури. Завдяки гарній погоді свято пройшло дуже славно. Виклади лекції в університеті почались 10 червня.

Підготувала Ірина ПУСТИННІКОВА.