ГРОМАДЯНСЬКА ПОЗИЦІЯ БУЛА НЕОБХІДНІСТЮ

До 100-річчя з дня народження Галини КРАЄВСЬКОЇ.

Думаю, читачі «ПОДОЛЯНИНА» пам’ятають мою статтю, при­свячену Галині Краєвській, під заголовком «Вступний екзамен був початком» (надрукована в липні 2020 р. і доступна на сайті газети. – Прим. ред.), в якій я описував свою дружбу з цією незвичайною людиною, починаючи з одного зворушливого моменту. «Наші стосунки на рівні викладача і студента переросли у дружбу, – писав я тоді. – Іноді мені здавалося, що це було навіть вище дружби, що вона, Краєвська, була чи то моєю старшою сестрою, чи то прихильною тіткою».

Її лекції не раз відвідували керівники інституту, колеги по кафедрі. А після часто неуважним студентам робили зауваження: «Так не можна, адже такої краси викладу ви не завжди можете почути. Не варто втрачати таку можливість, даремно гублячи час».

Вона мала науковий ступінь кандидата філологічних наук і виконувала обов’язки доцента. Не знаю, як можна було в той час написати текст дисертації та викладати курс російської радянської літератури, не втрачаючи своєї гідності та не плазуючи перед тими, в кого були «всеви­дящие глаза» і «всеслышащие уши», тобто перед КДБ. Але це бу­ло її гідною рисою, і це приваб­лювало вдумливих людей.

У Кам’янець-Подільському педагогічному інституті, де вона працювала, була організована літературна студія, засідання якої називали «Літературними п’ятницями». Це була середина 60-х років. Галина Мефо­діївна, власне, ініціювала їхнє створення і була справжньою ідейною керівницею. Тут збиралися студенти, які відчували в собі хист до творчої праці. Вони вже дещо писали, і написане ними на цих «п’ятницях» жваво обговорювалося. Краєвська уважно вслуховувалася в те, про що йшлося. Досі я не знав ін­шої людини, в котрої був би такий чудовий естетичний смак, таке тонке відчуття художнього твору.

На цих «п’ятницях» присутні знайомилися із творами українських і російських письменників, головним чином шістде­сятників, що було не так просто з відомих нам причин. Але хай там як, студенти отримували перші відомості про письмен­ників 60-х років та їхні твори, особливо про Євгена Євтушенка, Андрія Вознесенського, Ліну Костенко, Івана Драча, Миколу Вінграновського.

Із «Літературних п’ятниць», із цього чудового гнізда, вилетіли і згодом стали членами Національної спілки письменників України Зоя Кучерява, Ганна Цеп­кова, Лідія Ярохно, Галина Панчук, Василь Цілий, Віталій Нечитайло, Анатолій Ненцінський, Іван Іов, Ярослав Павуляк, Іван Прокоф’єв, Василь Горбатюк, Сергій Пантюк, а ще поет Павло Гірник, літературний вихованець Краєвської, який 2009 року був удостоєний Національної премії України ім.Тараса Шевченка. Галина Мефодіївна його підтримувала і морально, і матеріально, і в цій премії теж криється її значна заслуга. А ще її пов’язувала давня дружба з матір’ю Гірника. При нагоді можна сказати, що мама Краєвської мала знайомства з дія­ча­ми УНР, зокрема з Петром Болбочаном.

Варто сказати, що її учнями були і академік Олександр Кеба, і доктори наук Олександр Волковинський, Олег Рарицький та інші відомі науковці. Особисті зв’язки Краєвська підтримувала з Євгеном Сверстюком і Леонідом Первомайським.

Тон заняттям завжди задавала Краєвська. Її душевна чутливість і бездоганний естетичний смак пробуджували в молодих людях спрагу творчості. У студентів-«п’ятничан» міцнів інтерес до літературної класики, до мистецтва. Знайомлячи аудиторію з ними, а ще з творами російських та українських письменників-шістдесятників, наставниця запалювала в талановитих учнях прагнення до творчих пошуків.

У 90-х роках вона викладала історію світової та української культури. Не раз її квартира наповнювалася небайдужими людьми, де відбувалися знайомства з шедеврами мистецтва, обмін думками, естетичними переживаннями. Згадую одну таку подію. Цент­ром уваги була зустріч зі Збігнєвом Гайхом – художником-педагогом, графіком. Із цим цікавим чоловіком, митцем я був давно знайомий. Одного разу ми зустрілися на головній вулиці міс­та, і я повідомив йому, що десь тут недалеко продаються уцінені грампластинки із записами класичної музики. З цього приводу ми пожалкували, що червона ідеологія притупила естетичні смаки населення.

На зустрічі, про яку я вже згадував, Збігнєв Казимірович знайомив присутніх із творчістю литовського художника і композитора Мікалоюса Константінаса Чюрльоніса. Сьогодні він вважається одним із піонерів абстракт­ного модерну в Європі.

Після таких годин, надзвичайно цікавих подорожей в минуле і майбутнє квартиру Краєвської гості покидали збагаченими маловідомими їм раніше знаннями. А зустрічей таких було досить. У цьому Галина Мефодіївна відчувала своє покликання. І тому на обрії славетного міста Кам’янця-Подільського вона і досі сяє як зірка першої величини.

Едуард КРИЛОВ.