УСТИМ КАРМАЛЮК: ГЕРОЙ ЧИ ЗЛОЧИНЕЦЬ?
Про Устима КАРМАЛЮКА (КАРМЕЛЮКА) давно усталилася думка як про керівника масового селянського повстання, яке упродовж 1812-1835 рр. охопило всю Правобережну Україну, в якому брало участь близько 20 тисяч селян і солдатів-утікачів. Проте за роки незалежності України визрів інший погляд на цю непересічну харизматичну особистість: це був злодій, розбійник чи, кажучи сучасною мовою, рекетир. Тож не дивно, що круглий стіл, присвячений 225-річчю від дня народження Устима КАРМАЛЮКА, зібрав 12 березня у міській Ратуші повний зал. Послухати доповіді, подискутувати прийшли історики, краєзнавці, музейні працівники, екскурсоводи, журналісти та інші зацікавлені особи. А організував цей важливий і цікавий захід історичний музей-заповідник спільно з національним університетом і міською організацією Національної спілки краєзнавців України.
Вступним словом круглий стіл відкрив директор музею Віктор ТРАВІНСЬКИЙ. Завідувач історичного відділу музею Ольга ВЕНГРОВА, нагадавши основні біографічні віхи героя круглого столу, зазначила, що головним завданням цього зібрання є обмін думками про сучасний стан вивчення життя та діяльності КАРМАЛЮКА.
Кандидат історичних наук Сергій СИДОРУК розповів про рекрутську повинність, яка досить часто була засобом покарання непокірних кріпаків. Утім «забрити під червону шапку» могли і неугодного священика (звісно, позбавивши спершу сану) і навіть дворянина (як то сталося з деякими шляхтичами після Польського повстання 1830-1831 рр.). Уже ця перша доповідь спричинила жваву дискусію щодо причин віддачі КАРМАЛЮКА в рекрути. Це, нагадаємо, сталося 1812 р., коли імператор Олександр I заборонив брати рекрутів з Поділля, бо там лютувала чума. До того ж Устим тоді був батьком двох дітей, тож, аби «забрити» його, потрібні були вагомі підстави. Традиційно причиною вказується бунтівний характер КАРМАЛЮКА. Кандидат історичних наук Валерій ДЯЧОК під час дискусії назвав іншу причину: зафіксований в архівних документах конкретний кримінальний злочин – крадіжку воску з церкви. На думку дослідника, це був не просто протиправний вчинок, а святотатство. Тож таким суворим стало покарання. Сергій СИДОРУК, не заперечуючи факту крадіжки, не погодився, що покаранням за неї могла стати рекрутчина. Ганна КІВІЛЬША (НІАЗ «Кам’янець») зауважила, що не завжди можна покладатися на архівні джерела, не варто забувати, що документи часом фальшували. Доктор історичних наук Лев БАЖЕНОВ зазначив, що КАРМАЛЮКА не потрібно ідеалізувати, але й не потрібно забувати, що саме він став виразником селянських сподівань. Лев Васильович перекинув місточок і до сучасності, повідавши про випадково почуту розмову кількох селян, що проходили мимо нинішніх дач: «Ех, немає на них Кармелюка!».
Кандидат історичних наук Вадим СТЕЦЮК зацікавився, в якому саме полку служив Устим КАРМАЛЮК. Традиційно називають 4-й уланський полк, але 1812 р. такого не було. Проте відомо, що 5 червня 1812 р. імператор розпорядився створити Українське козаче військо з п’яти полків, один з яких формувався в Кам’янці-Подільському. Можливо, саме в ньому служив КАРМАЛЮК. Але відомо, що козачі полки формувалися з добровольців, тож резонно поцікавитися: а чи віддавали туди в рекрути? В екскурсоводів одразу ж виникло конкретне запитання: як тепер під час екскурсій пояснювати, де служив КАРМАЛЮК. Негайно ж знайшлася проста відповідь: «У Кам’янці».
Про використання Кам’янець-Подільської фортеці як в’язниці доповідь зробив аспірант Ігор СТАРЕНЬКИЙ. Темою виступу асистента кафедри журналістики національного університету В’ячеслава ШЕВЧУКА став образ Устима КАРМАЛЮКА в легендах і переказах Поділля. Звісно, народ ідеалізував КАРМАЛЮКА, але, попри все, його дух як справедливого захисника знедолених житиме вічно.
Старший співробітник музею Валентина ВОЛКОВА спробувала з’ясувати етимологію прізвища КАРМАЛЮК. Як відомо, справжнє його прізвище – КАРМАНЮК. Дослідниця засумнівалася, що це прізвище походить від російського слова «карман», адже українською це «кишеня», звідси мало би бути КИШЕНЮК, проте звернула увагу на тюркські варіанти «Караман» (богатир), «Кара-мелюк» (так пише Валодимир ДАЛЬ в оповіданні «Подолянка»), що означає «чорний чоловік».
Останнім, але найдовшим і найдискусійнішим став виступ Валерія ДЯЧКА з Хмельницького, який 2000 р. захистив кандидатську дисертацію «Джерела про Устима Кармалюка та опришківство на Поділлі (1813-1835)». Валерій Васильович на основі щедро цитованих архівних документів став розвінчувати міф про КАРМАЛЮКА, який надто міцно засів у наші міз-
ки. Виявляється, що основним об’єктом нападів Устима та його побратимів були селяни. Згодом це коло розширилося за рахунок корчмарів, орендарів. Навколо КАРМАНЮКА (саме це прізвище переважно вживав ДЯЧОК під час свого виступу) гуртувалися маргінальні елементи. Повідав дослідник і про жорстокість Устима: «червоні рукавички» та «червоні чоботи» (коли в жертви здирали шкіру з рук чи ніг) – це не вигадка народу, так було насправді. На запитання в лоб про те, ким вважає КАРМАЛЮКА Валерій Васильович, історик ухилився від прямої відповіді і зазначив, що утримається від навішування ярликів. КАРМАЛЮКА він вважає людиною свого часу і проти того, щоб з нього робили ікону, а історики відповідно в жодному разі не повинні бути іконописцями.
Звернемо увагу на ще два моменти, зазначені ДЯЧКОМ.
10 березня (27 лютого за старим стилем) 1787 р. – це дата хрещення, а не народження
Устима КАРМАНЮКА (в метричних книгах дні народження тоді ще не вказували, і між ним та хрещенням могло минути кілька днів). На знаменитому портреті, який намалював Василь ТРОПІНІН, зображено не Устима, а невідомого подільського селянина.
Попри величезний фактаж, наведений ДЯЧКОМ, погляд на КАРМАЛЮКА як на злодія, розбійника, кримінального злочинця не знайшов особливої підтримки в аудиторії. Так, Валентина ВОЛКОВА згадала про підтасовки документів, свідчень (прикладом може бути вигадана 1929 р. органами Державного політичного управління УСРР контрреволюційна організація «Спілка визволення України», яка нібито ставила за мету повалення радянської влади за допомогою чужоземних держав і створення самостійної України). Дослідниця зазначила, що український народ – не мазохіст, щоб робити героєм розбійника. Валерій ГОВОРОВСЬКИЙ закликав «вірити народним переданням» (як ми віримо біблійним переданням). Мирослав МОШАК зауважив, що з будь-якої людини можна, підібравши відповідні факти, вималювати будь-який портрет, але селяни ніколи би не зробили злодія героєм. Лев БАЖЕНОВ підкреслив, що, попри чітко викладені ДЯЧКОМ факти, звичайний краєзнавець, учитель цьому вірити не буде.
У започаткованій у Кам’янці-Подільському дискусії, що відбулася під час майже чотиригодинного круглого столу, крапку ставити рано. ДЯЧОК обіцяє до кінця року видати монографію про Устима КАРМАЛЮКА. Зі свого боку МОШАК пообіцяв власним коштом видати книгу легенд і переказів про Устима. Тож усе попереду. Зокрема, святкування наступного ювілею – 230-річчя з дня народження Устима КАРМАЛЮКА.