ВІД ГОЛОЗУБИНЦІВ ДО ВАРШАВИ: ТИХЕ МЕЦЕНАТСТВО СКИБНЕВСЬКИХ

У своїх краєзнавчих матеріалах «Подолянин» уже неодноразово згадував еклектичний палац у Голозубинцях поблизу Дунаївців. Нині в ньому розташовуються квартири колишніх працівників протитуберкульозного санаторію, закритого декілька років тому. Відомості про власників маєтку до недавнього часу були дуже скупими. Та недавно з’ясувалося, що праця голозубинецьких селян ішла на розвиток психологічної науки.

ВІКТОРИ СКИБНЕВСЬКІ – БАТЬКО І СИН

Перший мурований двір у Голозубинцях звів, імовірно, на початку 1860-х рр. Віктор Зигмунд СКИБНЕВСЬКИЙ (16.12.1835-1872). Про нього відомо небагато. Був п’ятим із восьми дітей Антоніни з Залеських і голови Прикордонних судів Проскурова Віктора Миколая Скибневського. Батько його був людиною прогресивною: організував першу на теренах Ушицького повіту ферму і, слідом за Ігнацієм Сцибором Мархоцьким та князями Замойськими, задовго до 1861 р. відмовився від принизливої кріпацької кабали у своїх володіннях.

Ще менше було відомо про його сина, останнього власника палацу в Голозубинцях – Віктора Станіслава Скибневського (20.04.1864, Львів – помер після Першої світової війни). Син Віктора Зигмунда та Леопольдини з роду Богданів (1838-1908) 1897 р. одружився з Емануелою Клементиною Гук-Жураковською гербу Сас, представницею давнього подільського роду. Мав у Голозубинцях 1396 десятин землі та млин, також володів селами Іванківці, Соснівка, Чаньків, фільварками Меланія та Богданівка. От і всі факти.

Останнім часом польські університети та Національний архів Польщі оцифрували підшивки багатьох часописів початку ХХ століття. Серед них і «Wies Ilustrowana» («Ілюстроване село»). На сторінках журналу можна дізнатися не лише про специфіку вигодовування худоби, кінні перегони чи останні моделі сіялок. Там міститься багато інформації про життя провінційної шляхти. У березневому номері за 1914 р. є замітка психолога Вл. (Владислава?) Ромського про Віктора Станіслава Скибневського.

У декількох абзацах розкидані не факти навіть – натяки на них. Наш герой закінчив гімназію у Львові, а далі здобував освіту аграрника у Відні. Практику з сільського господарства проходив біля польського Познаня. Потім повернувся в Голозубинці.

Ромський також згадує, що Скибневський багато подорожував. Часопис «Край» друкував у декількох номерах його твір «Мандрівка до Нубії: з щоденника подорожі». 1890 р. цей текст вийшов окремою книгою. На її сторінках Віктор Станіслав описував свої довгі мандри човном по Нілу.

1913 р. Скибневський публікує в журналі «Рrzeglad narodowy» («Національний огляд») зубасту статтю «Про хабарництво». У ній підходить до проблеми з філософського боку і подає погляд на хабарництво в різних етичних школах.

ПАЛАЦ НАД УРВИЩЕМ СТУДЕНИЦІ

Шляхтич рано втратив батька і був змушений братися за господарювання в юному віці. Землі в Голозубинцях були родючі, але ніякої інфраструктури не було: ні нормальних доріг, ні залізниці. Віктор реформував роботу в своїх маєтках, а ще запровадив винахід – виходячи з тексту, це було щось зі сфери бухгалтерії та обліку.

За облаштування родинного гніздечка в Голозубинцях взявся лише після того, як закупив у всі свої фільварки найсучасніший сільськогосподарський реманент. Фільварків мав понад десяток.

Уже після цього звернувся по проєкт палацу до варшавського архітектора Оскара Віктора Сосновського (1880-1939). Так на кручі над звивистою Студеницею на місці старого скромного будинку з’явилася еклектична резиденція – одноповерхова з боку парку і двоповерхова з боку урвища.

Дослідники подільських палаців, і авторка цих рядків серед них, помилково приписували авторство проєкту іншій людині. Майже повний тезка архітектора волиняк Томаш Оскар Сосновський (1812-1886) прославився як скульптор у Римі, працював і у Варшаві та Гданську. Був видатним неокласицистом, відступати від канонів симетрії в архітектурі навряд чи ризикнув би. А резиденція в Голозубинцях – гімн асиметрії. Вона, ніби конструктор, складається з різних за висотою трьох об’ємів. Ще й на брамі до комплексу помітна дата «1916». Сосновський-архітектор був завжди в авангарді моди і проєктував споруди у стилі новомодної тоді сецесії. Що ж, резиденція з’явилася 1916-го? Теж ні. Тоді вже тривала Перша світова, та й світлини споруди є в «Ілюстрованому селі» за 1914 рік. Імовірно, в цей час Скибневські закінчували формувати парк навколо палацу.

Ще зі статті дізнаємося, що двір у Голозубинцях мав меблі з червоного дерева та палісандра (дорогий вид деревини), гарну колекцію картин польських і голландських майстрів, а в окремій кімнаті зберігався східний намет. Його Віктор Станіслав привіз зі своєї подорожі до Аравії. У палаці також була велика бібліотека, яка містила родинний архів документів за декілька століть і чимало праць із філософії та психології. Запам’ятайте цей факт.

ВІД МАРКСИЗМУ ДО АНАРХІЗМУ: ІСТОРІЯ ЕДВАРДА АБРАМОВСЬКОГО

Стаття в «Ілюстрованому селі» стала тією ниточкою, котра пов’язала Голозубинці з Київщиною, а потім і з Варшавою.

Спочатку поглянемо на Васильківський повіт Київської губернії. 17 серпня 1868 р. тут у заможній родині Едварда та Ядвіги Абрамовських, власників села Стефанин, народжується син, названий на честь батька Едвардом. Хлопчик зростав у любові серед родинних спогадів про антицарські повстання 1831 та 1863 років. Коли йому було лише десять, померла мама. 1879 р. він із батьком і старшою сестрою Марією переїхав до Варшави.

До школи хлопця не віддавали, навчався із приватними вчителями. Серед них була знаменита польська казкарка Марія Конопницька. Письменниця познайомила підлітка з учасниками марксистсько-анархічної партії Першого Пролетаріату (1882-1886). На хлопчика, котрий зачитувався Карлом Марксом і Чарльзом Дарвіном, анархісти справили велетенське враження. 15-річний Едвард пише перші статті – «Розмови про корисні речі» та «Розмови про спільне господарство». Вони до наївності соціалістичні та утопічні: про вселюдське братерство, самовдосконалення та співпрацю.

1885 р. Абрамовський вступає до Ягеллонського університету, де вивчає фізику та біологію. Світогляд юнака не змінився: засновує студентський соціалістичний гурток, сприяє пересилці марксистських праць з-за кордону. У 1886-1889 рр. вивчає філософію в Женеві. Там також із запалом віддавався агітаційній та революційній діяльності. Нескінченні мітинги погано впливали на навчання. Зрештою, обираючи між лекціями і марксизмом, Едвард вибрав марксизм та повернувся до Варшави.

Вступає у Другий пролетаріат, свариться із прихильниками терору, засновує «Робітничий союз», пише статті з критикою капіталізму, бере участь у заснуванні польської соціалістичної партії. Одружується. Невдовзі дружина Станіслава померла. Едвард упав у глибоку депресію. Ситуацію погіршив туберкульоз, бич того часу. На лікуванні у Швейцарії згорьований, тонкий, аж прозорий юнак переглядає свої погляди: марксизм здається вже помилковим, мрія про вселюдське братерство поступається усвідомленню суб’єктивної природи людини. Багато читає з соціології та психології.

У Варшаві в останні роки ХІХ ст. видає чимало праць із нової етики, створює комуни «нових етичних» людей, пропагує незалежне мислення та необхідність моральної революції. У статтях критикує соціалізм, пророкує скасування держав і мріє про загальний кооперативний рух.

ЩЕДРИЙ СПОНСОР

Крах російського заколоту 1905 року змушує Абрамовського вкотре змінити погляди. Тепер його ідеєю-фіксом стає психологія. 1907 р. він очолює власностворену Польську психологічну асоціацію і публікує низку праць, де досліджує міждисциплінарні зв’язки з логікою та епістемологією.

Асоціація 1909 р. організовує перший конгрес психологів. На нього прибув і Віктор Скибневський. Пам’ятаєте його бібліотеку? Він же цікавився психологією. На конгресі подолянин слухає розмови про необхідність психологічної лабораторії. Тільки ж кошти потрібні…

Власник 14 сіл відразу зголосився допомогти. Пожертва, ймовірно, була дуже щедрою. За це Віктор отримав пожиттєво членство у психологічній асоціації. 1910 р. у Варшаві на його гроші відкривається лабораторія, перейменована згодом у Психологічний інститут. Інституція підтримує тісні стосунки зі Скибневським, котрий продовжує спонсорувати її, $заохочуючи експериментальну діяльність установи. Лабораторія, що починалася досить скромно, з часом отримувала все більші суми з Поділля. Пізніше Віктора Станіслава Скибневського працівники інституту обрали куратором закладу.

1913 р. коштом власника Голозубинців було видано перший том наукових праць інституту. Туди ввійшли статті самого Абрамовського, котрий став директором інституту; поета та перекладача Артура Хоєцького, уродженця Житомира; та психологів Цигельштрайха та Кодосової, про яких не збереглося жодних біографічних згадок.

Так подільський пан з­під Дунаївців допоміг бунтівному філософу з Київщини та поету з Житомира розвивати психологічну науку в роки, які передували університетській психології. А сучасні анархістські організації в сусідній країні дотепер вважають Абрамовського батьком­$засновником польського анархізму.

Ірина ПУСТИННІКОВА.