«ХАБАР» СТУПКИ З КАМ’ЯНЕЦЬКОГО БАЗАРУ

Завтра знаменитому українському акторові, шляхетному й іронічному Богданові Ступці (1941-2012) виповнилося би 75 років. Творча й життєва доля закидала Богдана Сильвестровича в різні куточки. Не обминув він і Кам’янця-Подільського. Нинішній начальник міського управління культури та туризму Петро Гаврилюк підрахував, що Ступка щонайменше п’ять разів із різних нагод відвідував місто над Смотричем.

Богдан Ступка народився 27 серпня 1941 року на обпеченій війною землі – в селі Куликів за 16 км від Львова. Закінчивши 1961 року драматичну студію при Львівському українському драматичному театрі ім.Марії Заньковецької, Ступка працював у цьому театрі до 1978 року. Одного разу львівські митці запланували гастролі в Кам’янці-Подільському, але виступ їхнього театру в місті над Смотричем було погано анонсовано, про талант Ступки мало хто знав, тож зустріч Богдана Сильвестровича з кам’янецькими глядачами не відбулася.

Від 1978 року Богдан Ступка працював у Київському українському драматичному театрі ім.Івана Франка. 1993 року за зіграну головну роль у виставі «Тев’є-Тевель», створену за мотивами творів Шолом-Алейхема, актора відзначили престижною Шевченківською премією. Наприкінці XX століття світову славу йому принесла роль Богдана Хмельницького у фільмі польського режисера Єжи Гофмана «Вогнем і мечем».

У 1999-2001 роках Богдан Ступка працював міністром культури й мистецтв України. 19 травня 2001 року Кам’янець-Подільський мав приймати Міжнародне Шевченківське літературно-мистецьке свято «В сім’ї вольній, новій». За 8 днів до цього, 11 травня, в місті над Смотричем із робочим візитом побували, аби ознайомитися з підготовкою до величного дійства, віце-прем’єр України з гуманітарних питань Микола Жулинський і міністр культури Богдан Ступка.

Директором міського Будинку культури тоді працював Петро Ситник. За його спогадом, «у цей час якраз відбувався капітальний ремонт внутрішніх приміщень, переоснащення сцени, ремонт фасаду. Ступка оглянув приміщення і напівжартома спитав: «Що, так і живемо?», маючи на увазі ремонтний розгардіяш. Він насправді був дуже простою у спілкуванні людиною».

На кілька хвилин завітав міністр і до кабінету художнього керівника народного самодіяльного хору «Смотрич» Миколи Мельника. «Я подарував Богданові Сильвестровичу три свої збірки, – поділився враженнями Микола Петрович, – і сказав йому, що мною написано майже 20 пісень про Кам’янець. Богдан Ступка поставив автограф у моїй збірці «Щаслива зірка» і мовив, що місто справді дуже гарне і вартує бути оспіваним поетами та композиторами».

Наступні зустрічі з Кам’янцем у Богдана Сильвестровича пов’язані зі зйомками у фільмах «Мости серцеві» (2005 рік) й «Тарас Бульба» (2007 рік).

«Мости серцеві» (первісна назва «Хазяйка заїзду») знімалися в готельному комплексі «Ксенія» на Підзамчі. В одному з інтерв’ю актор розповів: «Партнером по майданчику став мій син Остап. Я граю письменника, Героя Соціалістичної Праці, якого вивчали в школі, але оскільки часи змінюються, а він – не Гоголь, то залишився не при справах. Тепер він такий собі приживала – справжній чеховський персонаж. З гумором. Коли люди бідні, вони частіше сміються. Якщо в кишені нічого немає, втрачати нічого – тільки й залишається, що сміятися. У мого героя є друг, який розбагатів. І він весь час його вмовляє: написати про нього книгу».

Якщо «Мости серцеві» залишилися практично непоміченими, то цього не скажеш про «Тараса Бульбу». Режисер цієї стрічки Володимир Бортко, коли в нього брали інтерв’ю в Кам’янці-Подільському, на запитання про те, як йому працюється з Богданом Ступкою, відповів: «Це наша перша робота. І працюється нам чудово. Він – геніальний актор. Краще запитайте в нього, як йому зі мною працюється. Бо він – набагато значніша людина, ніж я».

Богдан Сильвестрович про зйомки в місті над Смотричем повідав таке: «Із російськими акторами ми порозумілися чудово. Михайло Боярський грав Мусія Шила. Я не можу зрозуміти, чого журналісти пишуть, що він нагадує Д’Артаньяна. Він так був закоханий у це козацтво, ви собі навіть не уявляєте. Під час зйомок у нас був анекдот: у Кам’янці-Подільському Боярський ходив у величезному капелюсі. Тож почали говорити, що в Росії зроблена унікальна операція по пересадці капелюха Боярському».

Актор знайшов час і знову заглянув до міського Будинку культури, піднявся на сцену, поплескав у долоні й мовив: «Хороша акустика. Сюди б прислати театральну трупу назавжди. Гарний зал – театральний».

Презентація фільму «Тарас Бульба» в Кам’янці-Подільському, що відбулася 5 квітня 2009 року, стала четвертою після Петербурга, Москви й Києва. Біля кінотеатру «Сінема», раніше відомого як «Юність», гостей зустрічали справжні козаки, у великому казані варили куліш і частували ним охочих, а козаки билися на шаблях. На презентації Богдан Ступка висловився так: «Мені дуже приємно знову побувати в Кам’янці-Подільському, в якому пощастило півроку знімати фільм «Тарас Бульба». Щиро вдячний за допомогу у творчому втіленні ідей батькам міста і тим кам’янчанам, хто своїми обличчями й душами ввійшли в цю стрічку».

Згадав актор і таке: «Під час зйомок у Кам’янці-Подільському від неймовірної літньої спеки, яка сягала 37 градусів, мене рятувала смушева козацька шапка. А вже справжнім порятунком під час зйомок батальних сцен я завдячую каскадерові Саші Філатову, який накрив мене своїм тілом, коли я упав з коня під задні копита. До речі, двічі довелося побувати у такій ситуації. Кінь – істота не завжди передбачувана. Оскільки я коней боюся, то вони це відчувають. Довелося ходити на кам’янецький базар та купувати своєму бойовому побратиму «хабар» – яблука й моркву. Після цього він мене полюбив і більше не скидав».

Провокативні запитання на кшталт зв’язку фільму з політикою Богдан Ступка обминав. Зазначив тільки, що «фільм створено спеціально для того, щоби люди самоідентифікувалися і замислилися над тим, як вони ставляться до своєї Батьківщини».

У грудні 2014 року Державне агентство України з питань кіно заборонило до показу та поширення в Україні деякі російські фільми, зокрема й «Тараса Бульбу», оскільки той «викривляє історичні події, фальсифікує і дискредитує українську національну ідею, загалом є кричуще антиукраїнським, ставить під сумнів саме існування українського народу».